Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Кровотечі у дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки


Кровотечі у дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки

Завантажити реферат: Кровотечі у дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки

Поряд із зростанням захворювань органів травлення у дитячому віці, намітилася тенденція до збільшення кількості ускладнень. В останні роки має місце зростання виразкової хвороби, у деяких дітей з розвитком таких ускладнень як перівістцерити, пенетрація, перфорація. Одним із важких ускладнень, що становлять реальну загрозу для життя хворої дитини, є шлунково-кишкові кровотечі. У дітей, як і у дорослих, налічується кілька десятків причин виникнення настільки грізного ускладнення.

Відповідно до сучасних поглядів, шлунково-кишкові кровотечі (ЖКК) поділяють на:

.Виразкові

.Невиразкові

. Хибні та

. Невстановленої етіології.

Донедавна вважалося, що всі ЖКК з верхніх відділів травного тракту в дітей віком пов’язані з виразковою хворобою. Тим не менш, очевидним є зростання невиразкових за механізмом виникнення кровотеч. Співвідношення виразкових та невиразкових ЖКК за нашими даними становить 2:1.

Основними причинами виразкових ЖКК є:

.Гостра виразка або виразки слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки.

.Хронічна виразка (виразки) дванадцятипалої кишки та шлунка

. Пептична виразка (виразки) шлунково-кишкового анастомозу.

Невиразкові ЖКК різноманітніші, вимагають значного обсягу діагностичних досліджень та лікувальних заходів. У дітей, за нашими даними, причинами невиразкових ЖКК є портальна гіпертензія, грижа стравохідного отвору діафрагми, ерозивний геморагічний гастрит (дуоденіт), поліпоз шлунка, дуоденальний стаз, так звані рідкісні захворювання шлунково-кишкового тракту — синдром Маллорі — Вейсса, — Ослера, синдром Пейтца — Єгерса, судинні ектазії кишечника та ін.

Першорядне значення набуває диференціація виразкових та невиразкових ЖКК, оскільки останні мають різні патогенетичні особливості, важкі у діагностичному плані, відсутні єдині терапевтичні, а також хірургічні підходи.

З власних даних встановлено ряд діагностичних відмінностей виразкових і невиразкових ЖКК.

Основна мета цього повідомлення – визначити структуру, особливості клінічних проявів, діагностики, лікування та профілактики виразкових ЖКК у дитячому віці.

Серед хворих переважали діти з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, значно рідше зустрічалася виразкова хвороба шлунка. Однак на другому місці у структурі кровотеч були гострі виразки гастродуоденальних. Особливий інтерес представляє виразкова хвороба (насамперед дванадцятипалої кишки), так як починаючись у дитячому віці, захворювання набуває проградієнтної течії, може ускладнюватись кровотечею і призводити до ранньої інвалідизації. Незважаючи на те, що гастроентерологічні захворювання найчастіше зустрічаються в осіб жіночої статі, кровотечі виникають переважно у хлопчиків.

Клінічні прояви гострої кровотечі у дітей з виразковою хворобою характеризувалися класичною тріадою симптомів: кривавим блюванням (48%) частіше за типом «кавової гущі», меленою (77%), судинним колапсом (65%) різного ступеня вираженості. Частота зовнішніх чи явних ознак була різною. Кривава блювота як єдиний симптом кровотечі зустрічалася відносно рідко (у 10%). Мелена, навпаки, спостерігалася вчетверо частіше, ніж блювота. Одночасна наявність мелени та блювання була у 38% хворих дітей.

Були особливості кровотеч. Найчастіше діти надходили до клініки у зв’язку з вперше виниклому ЖКК: одноразова кровотеча була у 63% дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, багаторазова або рецидивна (від 2 до 5 і більше разів) – у 37%. Майже у кожної п’ятої дитини кровотеча стала дебютом захворювання, про яке раніше не підозрювали хворі та їхні батьки. Цікаво, що жодна дитина з одноразовою кровотечею не отримувала блокатори Н2-рецепторів гістаміну (циметидин, зантак та ін.).

Прихована кровотеча, встановлена ​​ендоскопічно, мала у кожної 7-8 дитини з ЯДПК. У деяких хворих кровотеча протікала настільки значно і стрімко, що це призводило до непритомного стану та втрати свідомості. Вважається, що останнє свідчить про тяжкість ЖКК незалежно від рівня ОЦК.

У кожного 4-го хворого відзначався симптом Бергмана, коли на висоті кровотечі або відразу після нього ставав доступним пальпації живіт. Механізм цієї ознаки не зрозумілий. Передбачається різке олужнення шлункового середовища вилилася в порожнину кров’ю. Допускається роль регуляторних пептидів, зокрема ендогенних опіатів (енкефалінів). Слід зазначити виражені нейровегетативні та психоемоційні зміни саме у дітей з виразковою хворобою.

Звертала увагу наявність явного чи прихованого геморагічного діатезу (21%): тромбоцитопатин, хвороби Віллебранду, гемофілії. У однієї дитини з виразковою хворобою, що протікала відносно легко, були повторні ЖКК. Сприяло цьому наявність синдрому Елерса Данлоса. Найбільш важким кровотеча була у хлопчика 11 років із синдромом Золлінгера-Еллісона. За вітальними показаннями було виконано операцію.

У дітей з одноразовим ЖКК блювання та мелена відзначалася рідше, ніж при рецидивному характері кровотечі. Втрата свідомості, навпаки, була рідше у хворих із повторними ЖКК. Мабуть, це обумовлено розвитком компенсаторних механізмів, а також психологічною налаштованістю дітей, які вже перенесли стрес.

Патогенез ЖКК складний і досі не встановлений. Не викликає сумніву роль кислотно-пептичного фактора, чи не найагресивнішого з усіх доведених факторів ульцерогенезу. Звертає увагу високий рівень базальної шлункової секреції (ВАО), який досяг у деяких хворих 10-12 і навіть 15-17 ммоль/л. Показники ВАО були найвищими у разі локалізації джерела кровотечі по задній стінці цибулини дванадцятипалої кишки.

На підставі клініко-лабораторних та ендоскопічних досліджень визначено несприятливі у прогностичному відношенні ознаки ЖКК:

. «видимий» (аррозований) посудину;

.Розміри виразки більше: 5 мм при дуоденальної локалізації, 15 мм — при шлунковій локалізації;

.локалізація виразки: по задній стінці цибулини та за малою кривизною шлунка;

. базальна шлункова секреція (ВАО) більше 5 ммоль/л;

.геморагічний діатез.

Будь-яка гостра кровотеча вимагає невідкладних заходів. Це холод, голод та спокій. Транспортування хворого лише на ношах. Далі у стаціонарі здійснюється повний лікувально-діагностичний комплекс.

При безперервній кровотечі лікар-ендоскопіст проводить ендоскопічний гемостаз, по можливості гемостаз ендоваскулярний, в останні роки отримує все більше поширення в клінічній практиці. Велике значення має гемостаз терапевтичний, зокрема внутрішньовенне введення факторів згортання крові, сандостатину (соматостатину), а також блокаторів Н2-рецепторів гістаміну – ранитидину (Зантак) та ін.

Для зупинки кровотечі використовуються загальновідомі терапевтичні та хірургічні методи лікування.

Всі діти, що перенесли кровотечу, підлягають етапному лікуванню та спостереженню. Поряд з дієтотерапією, вирішальне значення належить медикаментозному лікуванню та насамперед адекватному вибору антисекреторних лікарських засобів. Це блокатори Н2-рецепторів гістаміну, включаючи ранітидин (Зантак).

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *