Колективізація
Реферати

Колективізація


Початок суцільної колективізації сільського господарства в СРСР — 1929 р. Після відомої статті Сталіна «Рік великого перелому» головним завданням стало примусове колгоспне будівництво.
Суть процесу колективізації: 1) ліквідація одноосібних господарств; 2) розкуркулення; 3) розгром ринку зерна; 4) фактична націоналізація сільського господарства.
Основні причини колективізації:
1) більшовики з самого приходу до влади схвалили появу колгоспів на селі. У роки «воєнного комунізму» їх насаджували у вигляді комун;

2) величезних інвестицій вимагала розпочата форсована індустріалізація.
Політика колективізації здійснювалася у двох основних напрямках: об’єднання одноосібних господарств у колгоспи та розкуркулення.
Основною формою об’єднання індивідуальних господарств оголошувалися колгоспи. Вони усуспільнили землю, худобу, інвентар.
Одночасно з колективізацією йшла кампанія розкуркулення, ліквідації куркульства як класу.
Усіх куркулів поділяли на три категорії: 1) учасники антирадянських рухів, які підлягали арешту та передачі до рук ОГПУ; 2) заможні власники, які мали вплив на сусідів, які підлягали виселенню разом із сім’ями у віддалені райони: Урал, Казахстан, Сибір; 3) усіх інших довелося переселити на найгірші землі в тій же місцевості.
Конфіскації підлягали земля, майно, грошові заощадження всіх категорій куркулів. Ситуація погіршувалася тим, що для всіх категорій були встановлені тверді цілі, які перевищували реальну чисельність заможного селянства. У літературі зазначено, що процвітаючі господарства до колективізації становили приблизно 3%, а розкуркуленню підлягало до 10-15% одноосібних господарств. В результаті почалися масові заворушення, забій худоби, явний і прихований опір колективізації. Держава тимчасово відступила.
У березневій статті Сталіна 1930 року «Запаморочення від успіху» вину за «перегини» звинувачувала місцева влада. Настав зворотний процес, мільйони селян почали виходити з колгоспів. З осені 1930 року все відновлено.
Результати та значення колективізації: 1) у 1932–1933 роках голод охопив найпродуктивніші райони країни, насамперед Україну, Ставрополь, Північний Кавказ, загинуло понад 3 млн. осіб. Хоча експорт зерна з країни та обсяги державних поставок неухильно зростали; 2) до 1933 р. понад 60% селян було об’єднано в колгоспи, а до 1937 р. – близько 93%. Колективізація була оголошена завершеною; 3) колективізація завдала величезного удару російському селу (зменшення виробництва зерна, поголів’я худоби, продуктивності, посівних площ). При цьому державні хлібозаготівлі зросли вдвічі, а податки на колгоспи — у 3,5 рази. Ця суперечність розкриває справжню трагедію російського селянства; 4) великі, технічно оснащені господарства мали переваги. Але колгоспи, які формально залишалися добровільними кооперативними об’єднаннями, фактично перетворилися на сільськогосподарські державні підприємства, які мали жорсткі планові завдання та підлягали директивному управлінню; 5) колгоспники під час реформи не отримали паспортів, що фактично прикріпило їх до колгоспів і позбавило свободи пересування; 6) індустріалізація здійснювалася за рахунок сільського господарства; 7) колективізація перетворила колгоспи на надійних і бездоганних постачальників сировини, продовольства, капіталу, робочої сили; 8) було знищено соціальний прошарок окремих селян з його культурою та моральними цінностями.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *