Якою була частка Пилипки в нашій годині?  (за Панасом Мирним «Морозенко»)
Реферати

Якою була частка Пилипки в нашій годині? (за Панасом Мирним «Морозенко»)


Щойно прочитав опис «Морозенка» Панаса Мирного. Сума і тривога засмучують душу. Починається розкішною драмою, тягнеться страшним злим, нестерпним розумом життя сільської жінки Катрі та її сина Пилипки, а закінчується трагедією: хлопчина Пилипко, щоб утішити і заспокоїти матір, іде на лютий мороз до проклятий батько за нові дороги, замерзаючи на зиму лисицю. Накачивши мертвого сина, мати вмирає: не бачачи такого страшного удару, серце матері розривається.

Мені навіть гірше. Шкода і Пилипка, і йога матір. Я колись подумав: а як нарахувала Пилипкова частка, якби йому довелося жити в нашу годину? Я працюю з вісновками: зрозуміло, що такої жадібної трагедії не було б. Я Пилипко, і Катря була б жива.

Ще гірше було Катрі та Пилипку. Це вірно. Еля, а в нашу годину не всі живуть заможно. Є і малозахищені сім’ї. Катря сама крутила сина, і це було дуже важливо. А в наш час це так зветься незнайома сім’я, де в дітей це тільки мама. Пилипкова мати — не дрібна постина робота, година за годиною, переривається її енергійними заробітками. Проте і в нашу годину є сім’я, в якій отці проводили свою роботу. Але, такі страшні трагедії не вловлюють.

Все ті ж завдяки на те, що наша влада говорить про дітей і матерів. Існує навіт ціла суверенну програму, за якою підтримують саморобних матерів, пишуть про права дитини.

Якби Пилипкові довелося жити в нашу годину, тоді мити ваше життя було б значно краще. Він на мить биховувався і навчався у спеціалізованій школі-інтернаті за невелику плату, а потім і безкоштовно. У суботу й тиждень мама брала Його додому, і цілий день читачі й мотиватори говорили про нього. А якби ти вчився у схоластичній школі, держава подбала б про безкоштовну їжу, мантії та помічників. А на канікули – взимку та влітку – дітям із таких малозабезпечених батьківщин держава дає безкоштовний квиток до табору. У новорічну ніч дітям потрібно дарувати нові подарунки з солодом. Мати Пилипка також вигравала б великі застілля. Якби я витратив багато роботи, то до тієї години, поки він не був у владі на Інша, вони б також кричали про копійку. Отче, сморід не відчував би приниження та жалю. Пилипко миттю закінчив би школу, навчався як професійна освіта, практикувався.

Такої трагедії б не сталося. Прочитавши всі застереження, я відчув гордість за нашу країну, за тих, хто говорить про свої громади. Хоча життя в нашій країні не можна назвати легким і безхмарним. Адже Мі ще не подолала економічну кризу. Ми ще далекі від мирського рівня життя. Але, материнство і дитинство у нас надія вкрали.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *