Ізраїль - завантажити безкоштовно
Химия

Ізраїль — завантажити безкоштовно


Завантажити реферат: Ізраїль

Держава у Західній Азії, на східному узбережжі Середземного моря. Територія – 14,1тис. кв. км. (В межах визначених рішенням ГА ООН в 1947 р.; без 6, 7 тис. кв. км, захоплених Ізраїлем під час арабсько-ізраїльської війни 1948-1949рр. ). Населення (1986) — 4, 33 млн., їх євреїв 3, 6 млн. , арабів — понад, 7 млн. Державна мова іврит, державна релігія — іудейська. Омивається Середземним та червоним морем. Межує із Саудівською Аравією, Сирією, Єгиптом, Іраком, Йорданією. Головний економічний та культурний центр – Тель-Авів (327 тис. жит.). У 1950 р., всупереч резолюції ООН (1947 р.), ізраїльська влада оголосила Єрусалим столицею держави і перевела більшість урядових установ у зайняту Ізраїлем під час війни 1948-49 рр. західну частину міста. Поверхня Ізраїлю головним чином є плоскогір’ям. Клімат переважно субтропічний. Середня температура січня від 6 до 18 грн. , липня – серпня від 24 до 36 грн. Опадів від 100 до 800 мм.

На території Ізраїлю знаходиться частина течії річки Йордан та частина Мертвого моря. Рослинність — маквіс та фрігана. Поверхня Ізраїлю головним чином плоскогір’я. На Півдні — напівпустеля та пустеля.

В результаті Ізраїльської агресії в 1967 р. була анексована східна частина Єрусалиму. У 1980 р. ізраїльський парламент проголосив Єрусалим «неподільною» столицею Ізраїлю. Рада Безпеки ООН оголосила це рішення Ізраїлю недійсним і зажадала його скасування.

Ізраїль утворений 14 1. 05 1948 р. відповідно до рішення ГА ООН від 29. 11 1947 р. про скасування англійського мандату на Палестину та про створення на її території 2-х незалежних держав — єврейської та арабської. До влади в Ізраїлі прийшла велика сіоністська буржуазія. Уряд Ізраїлю став проводити політику експансіонізму, шовінізму, союзу з імперіалізмом, особливо США. Арабська держава на території Палестини створена не була, а Ізраїль у результаті війн окупував усю відведену для арабської держави територію.

Протягом усього існування Ізраїль проводить агресивну, експансіоністську політику щодо сусідніх арабських держав У 1956 році він брав участь спільно з Англією та Францією в агресії проти Єгипту, яка зазнала невдачі. У червні 1967 року Ізраїль вчинив Агресію проти Єгипту, Сирії, Йорданії, проігнорувавши резолюцію Ради Безпеки ООН від 22 листопада 1967 року про політичне врегулювання близькосхідної кризи та окупувавши територію загальною площею понад 68 тис. км. . Анексіоністська політика ізраїльських правлячих кіл призвела в жовтні 1973 року до нового спалаху військових дій на Близькому Сході, між Ізраїлем, Єгиптом і Сирією в ході яких Ізраїль утримавши більшу частину окупованих територій, зазнав великих втрат у живій силі та технік.

Проте уряд Ізраїлю не відмовилося своєї політики » з позиції сили » . За підтримки та широкої допомоги імперіалістичних держав, насамперед США, воно завзято саботує всі зусилля, спрямовані на справедливе всеосяжне врегулювання близькосхідного конфлікту, на виконання відповідних резолюцій Ради Безпеки та ГА ООН. Сепаратна угода, укладена в Кемп-Девіді, а також так званий ізраїльсько-єгипетський мирний договір 1979 року привели в обмін на виведення ізраїльських військ з території Сінаю (завершений у квітні 1982 року) до подальшого закріплення окупації Західного берега річки Йордан та сектор нарощування американської військової присутності на Близькому Сході. Спираючись на ці угоди, Ізраїль різко посилив агресивні дії проти арабських народів, про що свідчили рішення ізраїльського парламенту про анексію Голландських висот, посилене будівництво ізраїльських поселень на Західному березі річки Йордан та в секторі Газа та інші антиарабські акції. Все це і підписання 30. 11 1981 американо-ізраїльської угоди про «стратегічне співробітництво», що оформило військово-політичний союз двох країн, небезпечно загострило ситуацію на Близькому Сході. У червні 1982 р.

Ізраїль розв’язав агресію проти Лівану, поставивши за мету нічого жити Палестинський рух опору, змусити арабів підкоритися планам Ізраїлю. Проте завдяки активному опору палестинців, ліванських патріотів і стійкості Сирії, підтримуваної СРСР, агресорам не вдалося досягти своєї мети.

Ліванська авантюра загострила в Ізраїлі фінансово-економічний стан, призвела до зростання антивоєнних настроїв і зрештою до урядової кризи та проведення дострокових парламентських виборів у липні 1984 року. Оскільки жоден з основних політичних блоків Ізраїлю не отримав достатньої підтримки виборців для створення свого уряду, їхні лідери пішли на компроміс і сформували 13. 9 1984 р. уряд «національної єдності». Половину терміну повноважень (2 роки із 4) його очолював лідер Партії праці Ізраїлю Ш. Перес, який представляє «Маарах». У жовтні 1986 р. його змінив І. Ша світ, що представляє «Лікуд».

Ізраїль – республіка. Законодавча влада належить – одне палатному парламенту – кнесету (120 депутатів, які обираються на 4 роки), виконавча – уряду на чолі з прем’єр-міністром. Глава держави – президент, який обирається кнесетом на 5 років.

У країні існує широкий спектр політичних партій та організацій від вкрай правих, фашистських, до лівацьких. Провідною партією блоку «Маарах» є Партія праці Ізраїлю (МАІ) – найбільша буржуазно-націоналістична сіоністська партія соціал-демократичного спрямування. Лідери МАІ очолювали всі уряди Ізраїлю до 1977 р. Ядро блоку «Лікуд», що був при владі у 1977-84 рр. і що виражає інтереси великої Ізраїльської буржуазії, становить вкрай права екстремістська сіоністська партія «Херут», створена в 1948 на базі підпільної терористичної організації «Іргун цваї леумі».

Основна партія, що відбиває інтереси трудящих країни, як євреїв, і арабів, — Комуністична партія Ізраїлю (КПІ). Є наступницею Соціалістичної робітничої партії Палестини, створеної в 1919 р. Послідовно відстоює принципи пролетарського інтернаціоналізму, бореться за політичну і економічну незалежність країни від імперіалістичних держав, проти експансіоністської політики правлячих кіл, за всеосяжне справедливе урегулювання , за об’єднання всіх сил, що виступають за розвиток на шляху миру, демократії та соціального прогресу. КПІ є провідною силою Демократичного фронту за мир та рівноправність, представленого в кнесеті 4 депутатами. Генеральний секретар ЦК КПІ – Меїр Вільнер. Друковані органи — газети «Зо Гадерех» та «Аль-Іттіхад».

Профспілкове об’єднання Гістадрут (Загальна федерація праці) об’єднує переважну більшість робітників, селян, службовців, осіб вільних професій, домогосподарок, а також дрібних виробників, які не експлуатують чужу працю. Є власником або співвласником багатьох промислових, торгових, будівельних, транспортних, банківських та страхових компаній. Перебуває під впливом Партії праці Ізраїлю. Керівництво Гістадруту проводить погоджувальну політику на шкоду інтересам трудящих.

Економіка Ізраїлю.

Ізраїль – індустріально-аграрна країна. З сировинних ресурсів має лише хімічні солі Мертвого моря і фосфати. Для сільського господарства використовується лише 1/5 частина території, більша частина оброблюваних площ у власності держави та сіоністських колонізаційних трестів. Основну частку експорту займають цитрусові (щорічний збір – 1,8-2 млн. тонн), консервовані фрукти, оброблені алмази. Розвинене овочівництво, садівництво, квітникарство, а також птахівництво. Основні галузі промисловості: харчова, легка, алмазообробна, нафтопереробна, хімічна. Отримали останнім часом розвиток електротехнічна, електронна та машинобудівні галузі працюють переважно на військові потреби. Головні порти: Хайфа на Середземному морі, Ейлат на Червоному. Головні зовнішньоторговельні партнери: країни «Спільного ринку» та США.

Внаслідок постійного вливання капіталу з-за кордону (понад 50 млрд. доларів з 1948 р.) в Ізраїлі протягом досить тривалого часу підтримувалися щодо високі темпи економічного розвитку. Проте все більша залежність від іноземного капіталу, безперервна мілітаризація економіки, колосальні витрати на військові цілі (у бюджеті 1984/1985 року близько 25 відсотків) і колонізацію окупованих територій, що збільшуються з кожним роком виплати за колишніми позиками поставили країну на межу економ. У 1984 році дефіцит платіжного балансу — без урахування прямого військового імпорту — зріс до 5, 3 млрд. доларів, а інфляція в 1985 р. досягла 185 відсотків. Зовнішній борг країни становив 1985 р. 31 млрд. дол. (1978 р. 11 млрд. ). Грошова одиниця — новий шекель (з січня 1986 року), що дорівнює 1000 шекелів (до 1980 р. ізраїльський фунт). 1, 5 нових шекелів = 1 дол. (1986).

Культура.

У івриті читають праворуч наліво, всі літери приголосні; голосні позначаються спеціальними символами, вміщеними переважно під буквами. В алфавіті 32 літери (згідних) + 12 позначень гласних. Голосні звуки вимовляються лише у поєднанні з літерами. Юдаїзм – релігія з культом бога Яхве. Священна книга – Талмуд. Єврейське літочислення ведеться від Створення Світу за місячним календарем. Рік включає наступні місяці: Тішрей, Хешван, Кіслев, Те Вет, Шват, Адар, Нісан, Іяр, Сіван, Тамуз, Ав, Елул (у високосному році додається місяць Адар 2). Місяць містить 29, а іноді 30 днів. Тиждень складається із семи днів, символізуючи шість днів Творіння та Шабат (Шебес) – суботу – День відпочинку. За традицією напередодні суботи чи свята запалюють свічки (за 18 хв. до заходу сонця у день).

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *