Історія створення Троїцького Собору
Химия

Історія створення Троїцького Собору


Завантажити реферат: Історія створення Троїцького Собору

План реферату

I. Історія заснування Троїцького монастиря. Роль Преподобного Сергія Радонезького.
ІІ. Роль Троїцького собору в архітектурному ансамблі лаври
ІІІ. Архітектура Троїцького собору.
Список використаної літератури

I. Історія заснування Троїцького монастиря. Роль Преподобного Сергія Радонезького.

Троїцький монастир був заснований в середині XIV століття (найвірогідніше в 1345) в глухих лісах північного Підмосков’я. На пагорбі Маковець, при злитті річок Вондюги та Кончури брати Варфоломій та Стефан, із міста Радонеж, збудували невелику дерев’яну келію. Варфоломій, прийнявши чернецтво, увійде в історію під ім’ям Преподобного Сергія. Після заснування монастиря його територія розширюється, сюди стікаються люди. У 1355 року у монастирі запроваджується загальножитейний статут.

Засновник монастиря Сергій Радонезький (1314 – 1392) підтримував політику московських князів щодо єднання сил для боротьби за національну незалежність. Він стає духовним наставником московського князя Дмитра Івановича, хрестить його дітей, бере участь у вирішенні міжусобних суперечок.

У другій половині XIV століття відбулася значна зміна у політичному житті Русі. Дедалі більше слабшає її залежність від Золотої Орди. Дмитро Іванович відмовився від виплати їй данини. Правитель Орди темник Мамай почав готуватися до великого походу на російські землі. Влітку 1380, зібравши величезні військові сили, він рушив до російських кордонів. Йому протистояли не роз’єднані князівські дружини, а загальноросійське військо. Перед вирішальною битвою князь Дмитро приїжджає до Троїцького монастиря, щоб отримати у Сергія Радонезького благословення на ратний подвиг. Ігумен посилає з князем на битву двох ченців-воїнів Олександра Пересвіта та Андрія Осляблю.

Російські війська діяли швидко і рішуче, нав’язавши ординцям бій у невигідних умовах. З поєдинку між богатирями Пересвітом та Темір-Мурзою (Челубеєм) почалася історична битва на Куликовому полі. Значення Куликової битви було величезне. Вона зміцнила вплив натхненників великої перемоги – Сергія Радонезького та його монастиря. Для того, щоб вшанувати пам’ять загиблих у битві князь Дмитро, який вже отримав прізвисько Донський, знову відвідує Троїцький монастир.

Після смерті Сергій був похований на території монастиря. В 1422 він зарахований до лику святих і проголошений «покровителем землі Руської» і «заступником перед богом». Над труною Преподобного Сергія того ж року закінчено будівництво Троїцького собору, який і в наші дні діє.

ІІ. Роль Троїцького собору в архітектурному ансамблі лаври

Білокам’яний Троїцький собор (1422-1423) стоїть дома трьох послідовно змінюваних дерев’яних церков — 1345, 1356 і 1412 років. Він відзначає історичний центр, навколо якого відбувалося все подальше формування монастирського ансамблю. Невелика площа перед ним досі зберегла ті самі розміри, що й за часів скромної обителі Сергія. Але за шість століть навколо цієї будівлі з’явилася така кількість першокласних пам’яток різних часів та стилів, яку навряд чи можна побачити разом десь або ще. Так, безпосередньо до Троїцького собору приєднався невеликий одноаписний храм — Никонівський боковий вівтар (1548), недалеко від них розмістилася Духівська церква (1478); на схід розташований величний п’ятиглавий Успенський собор (1559-1585), поряд з ним видно філігранну надкладну каплицю (кінець XVII ст.); з північного боку знялася у вись свічка п’ятиярусної дзвіниці (1740 — 1770), а всю західну сторону займає протяжний Казначейський корпус келій (XVII — XIX ст.). У просвітах між цими будівлями і як би обрамляючи їх видно Митрополичі покої (1778), монументальна Трапезна на високих арках гульбища (1686-1692) з мініатюрною восьмигранною Михеївською церквою (1734) у її підніжжя ) над головним входом у монастир, чудово прибрані кахлями урочисті царські Чортоги (кінець XVII ст.), химерна ротонда Смоленської церкви на своєрідному стилобаті з чотирьох криволінійних сходів-папертей (1745) і ошатні Лікарні ). Центр цієї головної монастирської площі відзначений пам’ятним чотиригранним обеліском із пісковика (1792), на гранях якого, кажучи словами Н.М. Карамзіна, » зображено чотири епохи слави монастиря і незабутні послуги, надані їм Росії».

Троїцький собор, як головна святиня монастиря, більше і частіше за інші будівлі піддавався різним доповненням та переробкам. Тому до початку XX століття вигляд Троїцького собору виявився значно перекрученим.

ІІІ. Архітектура Троїцького собору.

Дослідження, а потім повна реставрація пам’ятника (1966) показали, що він є зразком того нового типу храму, який був вироблений на московській землі в роки високого підйому національного мистецтва, який пішов за знаменною перемогою на Куликовому полі. Це відносно невелика чотиристовпна церква з одним розділом і трьома невисокими апсидами; строгу гладь її стін завершують киливидні закомари, форму яких підхоплюють два ряди кокошників, створюючи перехід до баштоподібного барабана, увінчаного шоломоподібним куполом і хрестом простого малюнка. Однак, незважаючи на невеликі розміри, Троїцький собор справляє враження величної та потужної споруди; весь його вигляд хіба що підкреслює меморіальне призначення храму, поставленого над труною Сергія Радонезького. Так, незвичайний ефектний нахил стін до центру будівлі (до 45 см), що надає йому особливу зорову стійкість і водночас спрямованість вгору. Це враження посилюється пірамідальним звуженням догори високого барабана та його постаменту, а також послідовним застосуванням подібного прийому до побудови порталів, вікон, кокошників тощо.

Стіни собору викладені із правильних блоків білого каменю; вузькі, рідко розташовані щілинні вікна підкреслюють товщину і масивність його конструкцій. Членування фасадів зберігає традиційну тричастинність, але це вже не звичайна владімиро-суздальська розбивка поверхні стін лопатками тонкого профілю з напівколонками, що переходять в обрамлення закомар. Плоскі лопатки Троїцького собору дуже масивні і набувають значення конструктивних пілястр; на їх копільники спирається аркова кладка килеподібних закомар, поле яких відокремлено від площини стін додатковим уступом. Таким чином, тут вперше в російській архітектурі з’являється оригінальне трактування класичної ордерної системи, що одержала потім своєрідний розвиток у спорудах наступного сторіччя.

Єдиною окрасою фасадів собору служить широкий пояс із трьох стрічок майстерно висіченого орнаменту; він ніби стягує тіло храму, поділяючи його на дві нерівні по висоті частини, а також огинає верх вівтарних апсид та високого барабана голови.

Завдяки строгій закономірності в побудові кожного елемента інтер’єру нахил стін і пілонів, круті форми арок і склепінь створюють враження значно більшої висоти в храмі, ніж це є насправді. Така струнка система добре продуманих штучних ракурсів та оптичних поправок (курватур) найкраще свідчать про високу професійну майстерність будівельників цього храму, які досконало володіли складним мистецтвом архітектури.

Урочиста архітектура Троїцького собору, строгість і монументальність форм добре відповідала його призначенню як усипальницю одного з найпопулярніших поборників єднання землі Руської.

Список використаної літератури

1. Балдін Ст Загорськ, М., “Мистецтво”, 1989

2. Балдін Ст Загорськ, М., «Будвидав», 1981

3. Граф Сергій Шереметьєв Свято-Троїцька Сергієва лавра, М., Тіпо-Літ. Н.І. Куманіна, М’ясницька, поблизу Поштампа., 1898

4. Греков А. Загорський музей заповідник, М., «Московський робітник», 1991

5. Нефьодов А.М. На стародавньому Маківці, М., «Московський робітник», 1987

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *