Історія формування політичної карти світу
Химия

Історія формування політичної карти світу


Історія формування політичної карти світу

Процес формування політичної карти світу налічує кілька тисячоліть. Пройшло чимало історичних епох, тож можна говорити про існування періодів у формуванні політичної карти світу. Можна виділити стародавній, середньовічний, новий та новітній періоди.

Стародавній період (від часу виникнення перших форм держави до V ст. н.е.) охоплює епоху рабовласницького ладу. Характеризується розвитком і катастрофою перших країн Землі: Стародавнього Єгипту, Карфагена, Стародавню Грецію, Стародавнього Риму та інших. Ці держави зробили великий внесок у розвиток світової цивілізації. Водночас уже тоді головним засобом територіальних змін були воєнні дії.

Середньовічний період (V – XV ст.) пов’язані з епохою феодалізму. Політичні функції феодальної держави були складнішими і різноманітнішими, ніж у держав при рабовласницькому ладі. Складався внутрішній ринок, долалася відособленість регіонів. Виявилося прагнення держав до далеких територіальних захоплень, оскільки Європа, наприклад, вже повністю була поділена між ними. У цей час існували такі держави: Візантія, Священна Римська імперія, Англія, Іспанія, Португалія, Київська Русь та ін.

Сильно змінила карту світу епоха Великих географічних відкриттів на стику феодальної та капіталістичної суспільно-економічних формацій. З’явилася потреба в ринках та нових багатих землях і, у зв’язку з цим, думка про навколосвітні плавання.

Починаючи з рубежу XV – XVI ст. виділяють Новий період історії (аж до І світової війни XX ст.). Це епоха зародження, піднесення та утвердження капіталістичних відносин. Вона започаткувала європейську колоніальну експансію та поширення міжнародних господарських зв’язків на весь світ.

1420-ті роки. — Перші колоніальні захоплення Португалії: Мадейра, Азорські острови, Невільничий Берег (Африка).

1453 — падіння Константинополя: панування турків на південно-східному напрямку, Османська імперія контролює сухопутні шляхи в Азію.

1492 – 1502 рр. — Відкриття для європейців Америки (чотири подорожі Колумба до Центральної Америки та північної частини Південної Америки). Початок іспанської колонізації Америки.

1494 р. — Тордесільяський договір: поділ миру між Португалією та Іспанією.

1498 — плавання Васко да Гама (шлях навколо Африки).

1499 – 1504 рр. — Подорожі Амеріго Веспуччі до Південної Америки.

1519 – 1522 рр. — кругосвітня подорож Магеллана та його супутників.

1648 — подорож Семена Дежнева (Росія, Сибір).

1740-ті роки. — Подорожі Берінга і Чирікова (Сибір).

1771 — 1773 р.р. — Подорожі Дж. Кука (Австралія, Океанія).

У період великих географічних відкриттів найбільшими колоніальними державами були Іспанія і Португалія. З розвитком мануфактурного капіталізму на авансцену історії виходять Англія, Франція, Нідерланди, Німеччина, і навіть США. Цей період історії також характеризувався колоніальним захопленням.

Особливо нестійкою стала політична карта світу межі XIX – XX ст., коли між провідними країнами різко загострилася боротьба за територіальний поділ світу. Так, у 1876 р. всього 10% території Африки належало західноєвропейським країнам, тоді як 1900 р. — вже 90%. І на початку XX століття розділ світу фактично виявився повністю завершеним, тобто став можливим лише його насильницький переділ.

Початок Нового періоду у формуванні політичної карти світу пов’язують із закінченням Першої світової війни. p align=»justify»> Наступними етапними моментами з’явилися II Світова війна і рубіж 80 — 90-х років, який характеризується великими змінами на політичній карті Східної Європи (розпад СРСР, Югославії та ін).

Перший етап ознаменувався появою на карті світу першої соціалістичної держави (СРСР) та помітними територіальними зрушеннями, причому не тільки в Європі. Розпалася Австро-Угорщина, змінилися кордони багатьох держав, утворилися суверенні країни: Польща, Фінляндія, Королівство сербів, хорватів, словенців та ін. Розширилися колоніальні володіння Великобританії, Франції, Бельгії, Японії.

Другий етап (після ІІ Світової війни) крім змін на політичній карті Європи асоціюється, насамперед, із розпадом колоніальної системи та утворенням великої кількості незалежних держав в Азії, Африці, Океанії, Латинській Америці (в Карибському регіоні).

Третій етап продовжується і зараз. До якісно нових змін на політичній карті світу (це зміни, які зазвичай не ведуть до зміни території держави, суть яких полягає у зміні суспільно-економічних формацій, завоюванні державної самостійності колишніми колоніальними країнами, введенні нового державного устрою тощо) і таким, що надає велике вплив на соціально-економічне та суспільно-політичне життя всього світового співтовариство можна віднести такі:

  1. Розпад 1991 року СРСР, утвердження політичної незалежності трьох колишніх союзних республік Прибалтики, та був та інших, зокрема. Росії.
  2. Освіта СНД.
  3. Переважно мирні, народно-демократичні революції 1989 – 90-х років. («оксамитові») у країнах Східної Європи.
  4. Припинення у 1991 р. діяльності Організації Варшавського Договору (ОВД) та Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), що серйозно вплинуло на політичну та економічну обстановку не тільки в Європі, а й у всьому світі.
  5. 3 жовтня 1990 р. — об’єднання двох німецьких держав (НДР та ФРН).
  6. Розпад СФРЮ, проголошення політичної незалежності Словенії, Боснії та Герцеговини, Македонії, Хорватії, Союзної Республіки Югославії (у складі Сербії та Чорногорії). Найгостріша політична криза колишньої федерації вилилася у громадянську війну та міжнаціональні конфлікти, що продовжуються до теперішнього часу.
  7. Травень 1990 — об’єднання арабських держав ЙАР і НДРЙ на національно-етнічній основі (Єменська Республіка, столиця — м. Сана).
  8. 1990 – 91 рр. — процес деколонізації продовжується: незалежність здобула Намібія — остання колонія в Африці; утворилися нові держави в Океанії: Федеративні Штати Мікронезії (Каролінські острови), Республіка Маршаллові острови.
  9. 1 січня 1993 р. — утворення двох незалежних держав (розпад Чехословаччини) — Чехії та Словаччини.
  10. 1993 р. — проголошено незалежність держави Еритрея (колишня провінція Ефіопії на березі Червоного моря).

Масштаби подальших змін на політичній карті світу будуть визначатися подальшим перебігом етнокультурних процесів у багатонаціональних країнах, характером економічних, політичних та культурних відносин між країнами та народами.

бібліографічний список

  1. Родіонова І. А. Політична карта світу. Географія світового господарства. М, 1996.
  2. Артем’єва А. Р., Максаковський В. П. та ін. Економічна географія зарубіжних країн. М., 1995.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *