Ісламізація Чечні у XX в.
Химия

Ісламізація Чечні у XX в.


Ісламізація Чечні у XX в.

Завантажити реферат: Ісламізація Чечні у XX ст

«Вплив ісламського фундаменталізму на державне життя Афганістану та Чечні наприкінці XX ст.»

Специфічним впливом сучасного світу став особливо впливовим останні десятиліття, є фундаменталізм – різновид релігійного фанатуму, має яскраво виражену політичну спрямованість. «У наші дні поняття «фундаменталізм» асоціюється насамперед із ісламом, відображає агресивний опір фанатиків войовничого ісламу всім спробам європеїзації та, в цілому, модернізації ісламу під впливом сучасного світу.» Ісламський фундаменталізм характеризується як самозахисту, а й відверто агресивної ідеологією, прагнучи непросто до збереження, а світової експансії як релігії, а й усього ісламського способу життя. Він вимагає організації повсякденного життя віруючих, за законами шарлат, встановлення теократичної держави, судочинства за законами шарлат. Найбільш яскраві приклади такого фундаменталізму – Іран у 1970 – 1980 е., Афганістан під владою Талібану, Чечня в період «незалежності» від Росії.

Найбільш чуттєвим сучасним проявом ісламського фундаменталізму прийнято вважати таку його модну гілку, як ваххабізм, який сьогодні виступає як ідейна основа тероризму. Здавалося б, рух, що виник ще XVII в. мабуть, було втратити свою актуальність у наші дні, адже XX, XXI, століття – час нових ідей та шукань. Проте ваххабітум на досконалому етапі набув другого подиху, і навіть гірше – він перетворився на серйозну ударну силу в руках міжнародних терористів та релігійних фанатиків. Закономірне питання: чому ваххабітум за такий короткий час зміг стати такою агресивною, міцно згуртованою силою в руках терористів? Для того щоб відповісти на це питання, необхідно зробити короткий екскурс в історію. Взагалі, в ісламі не існує окремого спрямування – мазхаба, який називався б ваххабістським, слово «ваххабізм» не зустрічається в жодній канонічній книзі. Ваххабізм — це відгалуження ісламу, фундатором якого є Муххамед Ібн Абу аль-Ваххаб. Головною віссю ваххабізму є єдинобожжя. «Один аллах – творець цього світу, його пан, який дає йому закони. Зі створеного ним немає нічого й нікого, рівного йому, здатного творити… Лише в руках рп здатність чинити добро і зло… Не можна волати про допомогу ні до кого крім Аллаха. Не можна давати обітницю не Аллаху, не можна надмірно шанувати праведників, сподвижників пророка та святих. «Характерною рисою ваххабітів була непримиренність. Фанатизм і екстремізм набував неприборканих форм. Переконання у цьому, що й противники – невірні виправдовувало жорстокість стосовно них, спонукало військові подвиги і завойовницькі походи». Т. о. Складалися ідеологічні передумови оголошення священної війни (джихаду) всім неправильним. У XVIII ст. ваххабізм ідеологічною основою боротьби за політичне об’єднання Аравії, захопленої турками, родом аль-Саудів.

Якщо у XVIII ст. ваххабізм носив локальний характер, то на сучасному етапі йому притаманний міжнародний характер. Ваххабізм має такі цілі, як утвердження основ «чистого» ісламу в усьому світі, створення єдиної мусульманської держави — Халіфату. Головним способом досягнення цього є тероризм. «Хвиля кривавого терору захлеснула світ наприкінці ХХ ст. Варто лише згадати вибухи житлових будинків у Буйнакську, Москві, Волгодонську, масове захоплення заручників, пряму агресію проти Чечні та Дагестану. Ці події втратили будь-які уявлення про права людини на життя, свободу, недоторканність житла». Варто було зрозуміти, що ваххабізм у геополітичній ситуації, що змінилася, становить серйозну загрозу національній безпеці Росії.

На початку 90-х різко загострився конфлікт між Чечнею і Москвою. Якщо по всій території Північного Кавказу звернення соціальної та релігійної мотивацій, то Чечні первинним поштовхом щодо нього послужила боротьба за незалежність. Здобути перемогу, тобто. домогтися визнання незалежності Чеченської Республіки ікерія їм не вдалося. Після призупинення військових дій у серпні 1996 р. почалася ісламізація Чечні. «Були розформовані світські суди, їх замінили шаріатські: був запроваджений Кримінальний Кодекс шаріат, який фактично був перекладом із Судану. У Грозному відкрився Ісламістський молодіжний центр, який став організаційним оплотом та резервом екстремістів. Іслам було проголошено державною релігією. Ключові позиції в Чечні зайняли польові командири, які називали себе прихильниками «істинного ісламу», частина з них увійшла до уряду. У Чеченській армії виникли ісламські військові формування. У рамках національної гвардії було утворено «ісламську гвардію», було сформовано два полки «ісламської безпеки». Було утворено Верховний шаріатський суд, який одразу поставив себе над чеченським парламентом. Він ухвалив рішення про створення релігійно-державного органу – шури». Проте спроба здійснення проекту створення ісламської держави натрапила навіть не на оголошену Москвою війну ваххабізму, а на відмову чеченців підтримувати його. Більшість чеченців не вірила у всесилля шаріату, у його здатність налагодити хоч якусь подобу нормального життя. Адже ваххабізм у Чечні – це штучно насаджувана ідеологія. Вона не є історично сформованою основою віри на Північному Кавказі. Її поширення пов’язане з розширенням наприкінці XX ст. геополітичних домагань низки мусульманських лідерів Не слід залишати поза увагою також той факт, що західні країни зацікавлені в жеритич. ресурсах Кавказу особливо перешкоджають процесу, що у Росії.

Росія повинна продовжувати свою позицію по відношенню до Чечні. Адже Чечня є перевіркою сил для Росії. Якщо вона утримає Чечню, то пощастить зупинити розвал країни, повернути стабільність.

Особливе місце у сучасному ісламі посідає рух Талібан. Внаслідок акції відплати за теракт, скоєний 11 вересня, що пройшла США, режим талібів в Афганістані впав. Але хто ж такі таліби? Як виник рух талібану? Які цілі переслідувало і яких досягло результатів?

1994 став свого роду кордоном: на політичній арені Афганістану з’явилися Таліби. У вкрай нестабільній Афганській державі рух талібів дуже швидко перетворився на головну силу країни. Батьківщиною талібів є Пакистан. Саме там, у медресе (релігійних школах), навчалися діти-сироти афганців, убитих під час громадянської війни, які склали кістяк руху. Їм навіялися крайні реакційні, екстремістські догми корану, нетерпимість до всякого інакомислення, неприйняття інших культур та навчань, крім вчення Аллаха. Крім Пакистану у створенні організації Талібан брали участь Саудівська Аравія – центр крайнього фундаменталізму релігії та США, які прагнули закріпити свою присутність у цьому районі світу. Проте, якими б не були витоки руху Талібан – махінації спецслужб або ініціатива афганських мас – він менший, ніж за 4 роки змінив вигляд Афганістану. У талібському Афганістані дуже швидко запанував порядок, заснований на доносах і терорі. «Захопивши 90% території, Афганські таліби відкинули країну в середньовіччі, ввівши деспотичне військове прояв замішане на догмах шаріату. Були знищені всі хоч трохи ознаки цивілізації. Фактично було заборонено музику, кіно, розважальні програми на ТБ. Жінкам не можна було вчитися і працювати, вони могли з’являтися на вулицях лише у супроводі чоловіків та закутаних у паранджу. Ці заборони були засновані на вкрай дослівному тлумаченні окремих місць з Корану Хадіс — позакоранічних вивчень Муххамеда, записаних його сподвижниками. А саме, розглядалася збірка хадісів складених Аль-Бухарі у ІХ ст. Наприклад чоловіками наказувалося носити бороду, т.к. у хадисі є такі слова: «Пророк сказав: відрізніться від мушрикін (багатобожників): відростіть бороду та вуса. Таліби забороняли дивитися ТБ, т.к. «Спогляд храму (заборонені речі) є перелюб ока». На афганській землі таліби розгорнули мережу таборів із підготовки міжнародних терористів, фактично стали одним із головних центрів міжнародного тероризму. Цей режим було повалено внаслідок акції відплати. Організована США.

Для Росії значення Афганістану сьогодні важко переоцінити. Світ і стабільність у цій країні позитивно позначилися на ситуації в прикордонних з Росією країнах СНД. Відмова Афганістану від політики міжнародного тероризму та наркобізнесу сприяє боротьбі з чеченським сепаратизмом позбавляє його ідеологічного та матеріального підживлення ззовні.

Ісламський фундаменталізм є відгалуженням ісламу, його найрадикальнішою інтерпретацією. Іслам – це порівняно молода релігія, він молодший за християнство приблизно на 600 років. Згадаймо, як виглядав християнський світ 600 років тому. Вогнища інквізиції горіли у Німеччині, Франції, Іспанії. Ченці влаштовували оргії, а графи та герцоги підносили молитву дияволові. Для того, щоб суть християнства прийшла у відносну відповідність з формою знадобилися століття. Такий шлях має пройти і іслам. Зараз він перебуває на піку своєї активності, він «молодий і гарячий». В результаті і виникають різні екстремістські рухи. Але з часом реформований, сумісний із досконалим світом іслам здолає екстремістський фанатизм у своїх надрах.

Однак треба враховувати також той факт, що іслам був і залишається не лише релігією, а й фактором, що формує етнічну ідентичність, устрою мусульманської громади, що впливає на її політичні орієнтації. І щоб ці орієнтації знову і знову не набували агресивної спрямованості російська та афганська влада повинна виробити розумну стратегію та тактику своїх дій.

Питання лише в тому, коли це буде, скільки людей та країн ще постраждають від терору та воєн. Афганістан та Росія на собі це вже зазнали.

1. Д. В. Ольшанський «Психологія тероризму». — СПБ. : Пітер 2002 р.

2. К. Н. Салімов «Сучасні проблеми тероризму» Москва 2002 І. І.

3. І. Боданські «Таліби: міжнародний тероризм і людина» — Москва «Віче» 2002 р.

4. Вагабов «Ваххабізм: історія та сучасність». 2002 рік

5. «Пам’ятка ваххабітів» Всесвітня ісламська рада заклику та взаємодопомоги.

6. «Вільна думка – ХХІ ст. – 201 р. № 11. – Малишенко «Північний Кавказ: ісламський фактор»

7. «Міжнародне життя». — 2002 р. № 10. — Н. І. Козирєв «Роздуми про афганські справи»

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *