Індійський океан  Kursak.NET
Химия

Індійський океан Kursak.NET


Індійський океан — Третій за розміром океан Землі, що покриває близько 20% її водної поверхні. Його площа складає 76,17 мільйона км², обсяг — 282,65 мільйона км³. Найглибша точка океану знаходиться в Зондському жолобі (7729[1] м).

На півночі омиває Азію, на заході – Африку, на сході – Австралію; на півдні межує з Антарктидою. Кордон з Атлантичним океаном проходить по 20 меридіану східної довготи; з Тихим — по 146 55 ‘меридіану східної довготи. Найпівнічніша точка Індійського океану знаходиться приблизно на 30° північної широти в Перській затоці. Ширина Індійського океану становить приблизно 10 000 км. між південними точками Австралії та Африки.

Флора і фауна

Флора та фауна Індійського океану надзвичайно різноманітні. Тропічна область виділяється багатством планктону. Особливо багата одноклітинна водорість триходесміум (ціанобактерії), через яку поверхневий шар води сильно мутніє і змінює своє забарвлення. Планктон Індійського океану відрізняє велику кількість організмів, що світяться вночі: перидинів, деяких видів медуз, гребневиків, оболочників. Рясно зустрічаються яскраво забарвлені сифонофори, зокрема отруйні фізалії. У помірних та арктичних водах головними представниками планктону є копеподи, еуфаузиди та діатомеї. Найбільш численними рибами Індійського океану є корифени, тунці, нототенієві та різноманітні акули. З плазунів є кілька видів гігантських морських черепах, морські змії, з ссавців — китоподібні (беззубі та сині кити, кашалоти, дельфіни), тюлені, морські слони. Більшість китоподібних мешкають у помірних та приполярних областях, де завдяки інтенсивному перемішуванню вод виникають сприятливі умови для розвитку планктонних організмів.[11]. Птахи представлені альбатросами та фрегатами, а також декількома видами пінгвінів, що населяють узбережжя Південної Африки, Антарктиди та острови, що лежать у помірному поясі океану.[12].

Рослинний світ Індійського океану представлений бурими (саргасовими, турбінарними) і зеленими водоростями (каулерпа). Пишно розвиваються також вапняні водорості літотамнія та халімеда, які беруть участь разом із коралами у спорудженні рифових будівель. У процесі діяльності рифоутворюючих організмів створюються коралові платформи, які іноді досягають ширини в кілька кілометрів. Типовим для прибережної зони Індійського океану є фітоценози, утворений мангровими чагарниками. Особливо такі зарості характерні для усть річок і займають значні площі у Південно-Східній Африці, на західному Мадагаскарі, Південно-Східній Азії та інших районах. Для помірних та приантарктичних вод найбільш характерні червоні та бурі водорості, головним чином із груп фукусових та ламінарієвих, порфіру, гелідіуму. У приполярних областях південної півкулі зустрічаються гігантські макроцистиси[10][11].

Зообентос представлений різноманітними молюсками, вапняними та крем’яними губками, голкошкірими (морські їжаки, морські зірки, офіури, голотурії), численними ракоподібними, гідроїдами, мшанками. У тропічній зоні поширені коралові поліпи[11].

clip_image001

clip_image002

clip_image003

clip_image004

Мангрові зарості на півдні Індії

Есмеральда, найстаріша гігантська черепаха, що живе на Сейшельських островах

Маврикійський кільчастий папуга

Кораловий риф біля Мальдівських островів

Екологічні проблеми

Господарська діяльність людини в Індійському океані призвела до забруднення його вод і скорочення біорізноманіття. На початку XX століття деякі види китів виявилися майже повністю винищеними, інші — кашалоти та сейвали — ще збереглися, але їхня кількість сильно скоротилася.[11]. З сезону 1985-1986 років Міжнародною комісією з промислу китів було введено повний мораторій на комерційний китобійний промисел будь-яких видів. У червні 2010 року на 62-му засіданні Міжнародної Китобійної Комісії під тиском Японії, Ісландії та Данії мораторій було припинено.[13]. Символом вимирання та зникнення видів став Маврикійський дронт, знищений до 1651 на острові Маврикій. Після того як він вимер, у людей вперше сформувалася думка, що вони можуть спричинити вимирання та інших тварин[14].

Велику небезпеку в океані становить забруднення вод нафтою та нафтопродуктами (основними забруднювачами), деякими важкими металами та відходами атомної промисловості. Через океан пролягають маршрути нафтотанкерів, що транспортують нафту із країн Перської затоки. Будь-яка велика аварія може призвести до екологічної катастрофи та загибелі безлічі тварин, птахів та рослин[15].

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *