Григорій Перельман  Kursak.NET
Химия

Григорій Перельман Kursak.NET


Григорій Перельман народився 13 червня 1966 року в Ленінграді в єврейській родині. Його батько Яків був інженером-електриком (попри поширену оману, Яків Ісидорович Перельман, відомий популяризатор фізики, математики та астрономії, не є батьком Григорія Яковича Перельмана), 1993 року емігрував до Ізраїлю. Мати, Любов Лейбовна, залишилася у Санкт-Петербурзі, працювала вчителем математики у ПТУ. Саме мати, яка грала на скрипці, прищепила майбутньому математику любов до класичної музики.

До 9 класу Перельман навчався у середній школі на околиці Ленінграда, а потім перевівся у 239 фізико-математичну школу. Він добре грав у настільний теніс, відвідував музичну школу. Золоту медаль не одержав лише через фізкультуру, не здавши норми ГТО. З 5 класу Григорій займався в математичному центрі при Палаці піонерів під керівництвом доцента РГПУ Сергія Рукшина, учні якого здобули безліч нагород на математичних олімпіадах. У 1982 році у складі команди радянських школярів виборов золоту медаль на Міжнародній математичній олімпіаді в Будапешті, отримавши повний бал за бездоганне вирішення всіх завдань.

Був без іспитів зарахований до математико-механічного факультету Ленінградського державного університету. Перемагав на факультетських, міських та всесоюзних студентських математичних олімпіадах. Всі роки навчався лише на «відмінно». За успіхи у навчанні отримував Ленінську стипендію. Закінчивши на відмінно університет, вступив до аспірантури (науковий керівник — А. Д. Александров) при Ленінградському відділенні Математичного інституту ім. В. А. Стеклова (Ломі — до 1992 р.; потім — ПОМІ). Захистивши 1990 року кандидатську дисертацію, залишився працювати в інституті старшим науковим співробітником.

На початку 1990-х років Перельман приїхав до США, де працював науковим співробітником у різних університетах, там його увагу привертає одна із найскладніших, на той час ще не вирішених проблем сучасної математики — Гіпотеза Пуанкаре. Дивував колег аскетичність побуту, улюбленою їжею були молоко, хліб та сир. У 1996 році повернувся до Санкт-Петербурга, продовживши працювати в ПОМІ, де поодинці працював над вирішенням Проблеми Пуанкаре.

У 2002-2003 роках Григорій Перельман публікує в Інтернеті свої три знамениті статті, в яких він коротко виклав свій оригінальний метод вирішення проблеми Пуанкаре:

· The entropy formule for Ricci flow and its geometric applications.

· Ricci flow with surgery on three-manifold

· Finite extinction time for the solutions to the Ricci flow on certain three-manifolds

Поява в Інтернеті першої статті Перельмана про формулу ентропії для потоку Річчі викликала негайну міжнародну сенсацію у наукових колах. 2003 року Григорій Перельман прийняв запрошення відвідати низку американських університетів, де він зробив серію доповідей про свою роботу за доказом Проблеми Пуанкаре. В Америці Перельман витратив багато часу, пояснюючи свої ідеї та методи як в організованих для нього публічних лекціях, так і під час особистих зустрічей із низкою математиків. Після повернення до Росії він відповідав на численні питання своїх зарубіжних колег електронною поштою.

У 2004-2006 роках перевіркою результатів Перельмана займалися три незалежні групи математиків: 1) Брюс Кляйнер, Джон Лотт, університет Мічігану; 2) Чжу Сіпін, Університет Сунь Ятсен, Цао Хуайдун, Ліхайський університет; 3) Джон Морган, Колумбійський університет, Ган Тянь, Массачусетський технологічний інститут. Всі три групи дійшли висновку, що Проблема Пуанкаре успішно вирішена, однак китайські математики, Чжу Сіпін і Цао Хуайдун разом зі своїм учителем Яу Шинтаном спробували плагіат, заявивши, що вони знайшли «повний доказ». Від цієї заяви вони надалі відмовилися.

У грудні 2005 року Григорій Перельман пішов з посади провідного наукового співробітника лабораторії математичної фізики, звільнився з ПОМІ та практично повністю перервав контакти з колегами.

У вересні 2011 року стало відомо, що математик відмовився прийняти пропозицію стати членом Російської академії наук. Цього ж року вийшла книга про долю Перельмана Маші Гессен «Повна строгість. Григорій Перельман: геній та завдання тисячоліття», засноване на численних інтерв’ю з його вчителями, однокласниками, товаришами по службі та колегами. Вчитель Перельмана Сергій Рукшин критично відгукнувся про книгу.
До подальшої наукової кар’єри інтересу не виявляв. Жив у Купчині в одній квартирі з матір’ю, вів замкнутий спосіб життя, ігнорував пресу.

У липні — серпні 2014 року кілька російських ЗМІ повідомили про те, що Григорій Перельман поїхав жити до Швеції, отримавши робочу візу на 10 років, але залишившись громадянином Росії. При цьому причини переїзду називаються різні як отримання високооплачуваної роботи, так і переїзд до родичів.

1994 року довів гіпотезу про душу (диференціальна геометрія).

Григорій Перельман, крім видатного природного таланту, будучи представником ленінградської геометричної школи, на початку роботи над Проблемою Пуанкаре мав ще й ширший науковий світогляд, ніж його закордонні колеги. Окрім інших великих математичних інновацій, що дозволили подолати всі труднощі, з якими зіткнулися математики, що займаються цією проблемою, Перельман розвинув і застосував суто ленінградську теорію просторів Олександрова для аналізу Річчі потоків. У 2002 році Перельман вперше опублікував свою новаторську роботу, присвячену рішенню одного з окремих випадків гіпотези геометризації Вільяма Терстона, з якої випливає справедливість знаменитої гіпотези Пуанкаре, сформульованої французьким математиком, фізиком і філософом Анрі Пуанкаре в 1904. Описаний вченим метод вивчення потоку Річчі отримав назву теорії Гамільтона — Перельмана.

У 1996 році було присуджено Премію Європейського математичного товариства для молодих математиків, але він відмовився її отримувати.

У 2006 році Григорію Перельману за вирішення гіпотези Пуанкаре присуджено міжнародну премію «Медаль Філдса» (офіційне формулювання під час нагородження: «За внесок у геометрію та його революційні ідеї у вивчення геометричної та аналітичної структури потоку Річчі»), однак він відмовився і від неї.

В 2006 журнал Science назвав доказ теореми Пуанкаре науковим проривом року (англ. Breakthrough of the Year). Це перша робота з математики, яка заслужила на таке звання.

У 2006 році Сільвія Назар і Девід Грубер опублікували статтю «Manifold Destiny», яка розповідає про Григорія Перельмана, його роботу з вирішення Проблеми Пуанкаре, етичних принципів у науці та математичному співтоваристві, а також містить рідкісне інтерв’ю з ним самим. У статті приділено чимало критиці китайського математика Яу Шинтана, який разом зі своїми учнями намагався оскаржити повноту доказу Гіпотези Пуанкаре, запропонованого Григорієм Перельманом. З інтерв’ю Григорія Перельмана:

clip_image001

Чужаками вважаються не ті, хто порушує етичні стандарти у науці. Люди, подібні до мене, — ось хто опиняється в ізоляції.

clip_image002

2006 року газета The New York Times опублікувала статтю Денніса Овербая (Dennis Overbye) «Scientist at Work: Shing-Tung Yau. The Emperor of Math». Стаття присвячена біографії професора Яу Шинтана та скандалу, пов’язаному зі звинуваченнями на його адресу у спробах применшити внесок Перельмана за доказом Гіпотези Пуанкаре. У статті наводиться нечуваний у математичній науці факт: Яу Шинтан найняв адвокатську фірму для захисту своєї правоти та погрожував судовим переслідуванням своїм критикам.

У 2007 році британська газета The Daily Telegraph опублікувала список «Сто геніїв, що нині живуть», у якому Григорій Перельман посідає 9-е місце. Окрім Перельмана в цей список потрапили лише 2 росіянина — Гаррі Каспаров (25-е місце) та Михайло Калашніков (83-е місце).

У березні 2010 року Математичний інститут Клея присудив Григорію Перельману премію в розмірі одного мільйона доларів США за доказ гіпотези Пуанкаре, що стало першим в історії присудженням премії за вирішення однієї з проблем тисячоліття. У червні 2010 року Перельман проігнорував математичну конференцію в Парижі, на якій передбачалося вручення «Премії тисячоліття» за доказ гіпотези Пуанкаре, а 1 липня 2010 року публічно заявив про свою відмову від премії, мотивувавши це так:

clip_image001[1]

Я відмовився. Ви знаєте, у мене було дуже багато причин і в той, і в інший бік. Тож я так довго вирішував. Якщо говорити дуже коротко, то головна причина — це незгода з організованою математичною спільнотою. Мені не подобаються їхні рішення, я вважаю їх несправедливими. Я вважаю, що внесок у вирішення цього завдання американського математика Гамільтона нітрохи не менше, ніж мій.

clip_image002[1]

Зауважимо, що така публічна оцінка заслуг Річарда Гамільтона з боку математика, який доказав Гіпотезу Пуанкаре, може бути прикладом благородства в науці, так як, за оцінками самого Перельмана, співпрацював з Яу Шинтаном Гамільтон помітно сповільнився у своїх дослідженнях, зіткнувшись з непрео.

У вересні 2011 року інститут Клея спільно з інститутом Анрі Пуанкаре (Париж) заснували посаду для молодих математиків, гроші на оплату якої підуть із присудженої, але не ухваленої Григорієм Перельманом «Премії тисячоліття».

У 2011 році Річарду Гамільтону та Деметріосу Крістодулу було присуджено т.з. Премія Шао з математики у розмірі $1 000 000, яку також іноді називають Нобелівською Премією Сходу. Річарда Гамільтона було нагороджено за створення математичної теорії, яку потім розвинув Григорій Перельман у своїх роботах за доказом гіпотези Пуанкаре. Відомо, що Гамільтон цю нагороду прийняв.

ГБОУ СПО МО «ЛСТІіП»

Реферат на тему: «Математик Георгій Перельман»

Виконала студентка групи С-21

Самойлова Ганна

Лобня 2015

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *