Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Глибоке пошкодження ЦНС


Глибоке пошкодження ЦНС

Завантажити реферат: Глибоке ушкодження ЦНС

Про глибоке незворотне пошкодження ЦНС за класифікацією Гарвардського університету 1968 року свідчать наступні клінічні ознаки:

відсутність свідомості;

повна нерухомість хворого;

відсутність реакцію зовнішні подразники;

повна відсутність рефлексів: рогівкового, кон’юктивального, кашльового, блювотного, гортанного та глоткового;

повна м’язова релаксація;

нерухомість очних яблук, максимальне розширення зіниць та відсутність їхньої реакції на світло;

відсутність самостійного дихання;

порушення кровообігу, яке проявляється гіпотонією та ослабленою реакцією на вазопресори, що прогресує брадикардії, що не піддається корекції атропіном;

спонтанне зниження ректальної температури нижче 32°C;

повна відсутність ністагму у відповідь на вливання холодної води у зовнішній слуховий канал, тобто відсутність температурної проби.

Програма Т he Collaborative Study визначила критерії таким чином:

Коматозний стан із повною ареактивністю мозку;

Апное:

зникнення цефалічних рефлексів та розширення зіниць;

Електричне мовчання мозку.

Диференціальний діагноз:

Інтоксикація: Найчастіше це виявляються препарати, що впливають на настрій та свідомість. Тому при виявленні ознак передозування препаратів у людей, що перебувають у комі, необхідно провести аналіз крові, особливо якщо це молодий чоловік. Найчастіше, при дослідженні рівня вмісту седативних препаратів у крові та плазмі, виявлявся фенобарбітал, найвища концентрація 185 мкг/мл. Виявляли й інші препарати, в одного хворого виявили мепротан у концентрації 200 мкг/мл, що спричиняє глибоке пригнічення функцій нервової системи. У деяких випадках виявлялися високі концентрації етхлорвінолу, глутетиміду та алкоголю. Алкоголь нарівні з психостимуляторами часто ускладнюють картину, потенціюючи дію наркотичних речовин. Черепно-мозкові травми, що викликають розвиток набряку мозку, або системні захворювання, що змінюють проникність гематоенцфалічного бар’єру, можуть значно підвищити концентрацію препарату в мозку.

Ендогенна інтоксикація Багато метаболічних порушень, що виникають при захворюваннях печінки, нирок і підшлункової залози, є частою причиною коми, але при цьому на ранніх стадіях дихання не порушується. Лише гіпоглікемія дає такий ефект, при цьому необхідно внутрішньовенне введення глюкози, щоб захистити мозок від метаболічних розладів до встановлення точного діагнозу.

Порушення, зумовлені фізичними впливами: При тривалому охолодженні розвиваються гіпотермічні стани (алкоголізм). При температурі тіла менше 30°С метаболізм пригнічується настільки, що дихання може практично бути відсутнім. Ці гіпотермічні стани часто бралися за смерть. При відігріванні у труні чи морзі люди часто воскресали. Тому при зниженні температури тіла до 35°С та нижче слід хворого спочатку відігріти, а потім проводити дослідження для встановлення смерті мозку.

Клініка:

а) Ареактивність мозку (Відсутність всіх вищих функцій та повна відсутність відповідей на будь-яке зовнішнє роздратування).

б) Зникнення вітальних функцій (дихання, терморегуляції та серцевої діяльності). Хоча все треба перевіряти.

Дихання перевіряється тестом на гіперкапнію. При тиску 2 достатньому для збереження життя підвищували тиск 2 так , щоб через 3 хв. після денітрогенізації тиск СО 2 ставало 60 мл рт. ст. и більше. У таких умовах відсутність спонтанного дихання на протязі та 15 хв свідчить про стійке апное.

Пойкілотермія часто згадується як критерій смерті мозку, хоча потрібна корекція температури тіла.

Стійке зниження артеріального тиску могло б бути точною прогностичною ознакою, якби хворим не робилися внутрішньовенні інфузії і не вводилися судиннорозширювальні препарати.

в) Цефалічні рефлекси:

зіниці;

рогівковий;

окулоцефалічний рефлекс (очний феномен ляльки);

вестибулярний рефлекс;

аудіоокулярний рефлекс.

г) Спінальні рефлекси часто не грають значення. Тільки шкірні рефлекси може бути достатні.

Крім клінічного обстеження використовують такі методи:

— електрофізіологічний;

— Біохімічний аналіз;

— патологоанатомічний.

ЕЕГ.

Біоелектрична активність визнається відсутньою, якщо на ЕЕГ немає коливань більше 2 мкВ при виконанні наступних умов:

-ЕЕГ реєструється як у мон про-так і в біполярних відведеннях;

— міжелектродні відстані не менше 10 см;

— міжелектродний опір не менше 10000 Ом, але більше 100 Ом.

Джерела перешкод:

електроенцефалограф

електроди

респіратор

хворий

ЕКГ

Спеціальні методи ЕЕГ:

-Реєстрація ЕЕ Г від глибоких структур мозку

-Синтезована ЕЕ Г

-компресійний спектральний аналіз (КСА)

-віднімання ЕКГ

-викликані потенціали (світлові та зорові)

Параклінічні методи:

1) Дослідження мозкового кровотоку

Прямі :

— Ангіографія;

— радіоізотопна ангіографія;

— болюсний метод, заснований на оцінці кривої, що відображає відношення час/активність при початковому просуванні внутрішньовенно введеного радіоізотопного болюса судин голови. Єдиний мозковий датчик ставиться над серединою мозкової області в такий спосіб, що його поле обмежується утвореннями мозку, розташованими над основою черепа. Таким чином, вся або майже вся задня черепна ямка виявляється поза цим полем. Інший датчик поміщають над пульсуючою частиною стегнової артерією і використовують для контролю, щоб бути впевненим, що болюс пройшов судини головного мозку;

— внутрішньоартеріальне введення радіоактивного ізотопу (вимірюють кліренс ізотопів, плато – є смерть);

— внутрішньотканинне введення радіоактивного ізотопу (щоб виключити закидання крові у зовнішню сонну артерію);

— Комп’ютерна томографія;

Непрямі методи:

— ехоенцефалографія;

-кровоток у очній артерії.

2) Метаболічні критерії смерті мозку

— споживання кисню мозком;

— артеріовенозна різниця;

— вміст молочної кислоти у спинномозковій рідині (при збільшенні вмісту молочної кислоти до 3,77 мекв/л мозок ще здатний генерувати коливання частотою 6-7 Гц, а коли рівень молочної кислоти у спинномозковій рідині зростає до 6,72 мекв/л, як це відбувається при настанні смерті мозку, останній вже не в змозі генерувати потенціали, які можна було б розрізнити на звичайних ЕЕГ.

Таким чином всі три пункти характеризують біохімічний синдром смерті мозку.

Інші методи:

— люмбальне введення сироваткового альбуміну, міченого радіоактивними ізотопами. З метою доказу припинення циркуляції СМР пропонувалося інтратекальне введення ізотопу з гамма-випромінюванням. У здорової людини вони швидко дифундують у СМР, досягаючи лікворовмісних просторів черепа. Якщо виник блок циркуляції СМР на рівні великого потиличного отвору, як при смерті мозку, виявлення ізотопу над шийним відділом спинного мозку неможливе.

— Температура мозку. У таких випадках зазвичай нижче за температуру тіла.

Ці методи не знайшли широкого застосування, тому даних немає.

1968 р. The Council for International Organizations of Medical Sciences Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я виділено 5 критеріїв смерті мозку:

1) відсутність реакції на будь-які зовнішні подразники (кома);

2) зникнення рефлексів та різке зниження тонусу м’язів (включаючи зіниці);

3) припинення самостійного дихання;

4) різке падіння АТ, якщо воно не підтримується штучними засобами;

5) ЕЕГ у вигляді прямої лінії навіть під час проведення стимуляції.

При цьому вказується, що ці критерії не можна застосовувати до маленьких дітей, а також у випадках охолодження або отруєння.

“Людина, у якої встановлено або необоротне припинення кровообігу та дихання або необоротне припинення функцій всього мозку, включаючи його стовбур, вважається померлою.”

(президентська комісія).

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *