Герої Крут
Тести та шпаргалки

Герої Крут


Коломийський педагогічний коледж

Прикарпатський університет

імені Василя Стефаника

Анотація — прим

Тема: «Герої крутого»

студенти 1 — П2 курс обміну валют

Карков Лесі Михайлівни

22 лютого 2000 року

На Аскольдовій могилі

похвалив їх

тридцять чоловіків-українців,

славний, молодий,

український колір —

На кривій дорозі

Йдемо до світла…

П. Тичина

Будь ласка, здайся: «Хто не знає свого минулого, не бородавочний до свого майбутнього». І це дійсно так, більше того, як дерево процвітає на землі до свого коріння, так і людина процвітає на землі до свого власного минулого. Людіна, вона не знає минулого — як перекотиполе, де вітер віє, там там. Прохолодно на вітріє — там і позбавляють життя. І все ж людина — не перекотиполе, і, як сказав П. Загребельний у своєму безсмертному романі: «У порожньому місті не заснеш».

Я сам винен, що знаю історію. І наша історія сповнена кровізі сльозами. Одна з найтрагічніших сторін Крутами

«20 вересня 1918 р. на переговорах Бахмач – Ніжин (під Крутами) залишився резерв УНР – Додаткова Куринська Студенти в Січових Стрільцях стоять перед боєм.

Крути — залізнична станція між Бахмачем і Ніжином, 17 (30). 1.1918 (за думкою дяків — 16 (29) .1.1918) у другій сотні Першої військової школи ім. Б. Хмельницького та сотні Помічного студентського куреня проти наступу на Київ більшовицьких військових і міських начальників. У губернії 1917 р. Радянська Росія розпочав агресію проти Української Народної Республіки. На початку 1918 р. три великі армійські групи під керівництвом М. Муравйова мчалися з декілько прямо до Києва. 1.1918 на Українсько-Бишовицький фронт в районі Бахмачі Вихав Помічний Студентська курка на чолі з сотником Омельченком, формуваннями студентів-добровольців УНР та Київського університету.

ім.св. Володимир, старшокласники Кирило-Мефодіанської гімназії. 29.01.1917 р. бійці Студентського куреня, учні Війської школи та невелика варта віленських козаків (всього 300 осіб) зайняли оборону загального поруччя біля ст. К. (безпосередньо до ст. Пліска). Вранці 17 (30) .1.1918 бішовицький військ (6 тис. осіб), які сформовані з петроградської і московської червоногвардійців і матросів Балтійського флоту, розпочали наступ.

На тобі юнаки взяті,

Хто любив Україну

Я ставлю найкращі погані речі,

Моя споріднена душа одна…

Хто смердить, молодь, 300 безголосих студентів Українського Народного Університету? Чому там опинилася сморід?

… 1918. 1 вересня. Українська делегація прибула до Брест-Литовська, розгубивши Всеволода Голубовича, на склад М. Любинського, М. Полоза та О. Севрюка. Перше засідання конференції для участі українських делегатів відбулося 6 вересня. Тут українці заявили, що візьмуть участь у переговорах перед українською Холмщиною і проведуть плебісцит біля Східної Галичини, Буковини та Закарпаття. Проте ця умова не була прийнята.

Їжа про визнання України незалежною державою стала предметом обговорення 10 вересня. Троцький, який, зачарувавши делегацію Петроградського ордена, співав конференцію, що «не вносити ніяких змін для участі української делегації в мирних переговорах», що він виступає «як самостійна делегація і визнає російську делегацію такою». ». І в той же час більшовські війська вже розграбували значну частину Лівобережжя і почали відбирати Київ, а в самому місті більшовики готували повстання проти українських порядків. Це сталося 28 вересня. Повстанцям недостатньо прокласти шлях російської армії під командою Муравйова.

Український загін, який перед собою не віддавав належної пошани дисциплінованій військовій силі розбудів, сперся на закручену ситуацію. Праворуч ті українські полки пили багато великої агітації і в критичну годину розкладалися або, тим більше, ганебніче, голосували за нейтралітет.

На допомогу прийшли волонтери. Хочете поговорити про деяких волонтерів? Волонтери – ті, хто діє з доброї волі. А вони сказали їм так: «Будьте добре волонтерами, інакше ви крутитесь у своїй квартирі, і вам нема чим працювати серед студентів».

Відвезли їх у холодних вагонах на станцію Крути.

Хлопці вийшли з возів і знову вийшли на лютий мороз. Нарешті побачив, що команда стала табором, взялася за інструмент для риття траншей і копалася глибше в землю.

Вечорами, коли хлопці, облиті липким потом, замерзали землю, кінна слідство виявило, що ворожить сила тягнеться, десятикратно напружуючись для нашої. Отже, бій почав брехати. І наш зелений військо, як ціле, замерз у земляних норах, почав боронувати рідний край. Вітер пробивався до щіток, а голі руки прилипли до металу обладунків.

А на спуску червона затяжка неба. На цьому пружечковів звинуватили в біді постів лідерів.

Тут були червоні козаки. Сморід перетинався одним туманом на півдні, в погоду, і не перетинався, а мовби темними клубками перекочували над смолистою рівниною з киваючими відблисками сонця. І, було дано б, як могла бути загроза цим ігровим постам? І сморід йшов знову й знову, мовби пробували, чи міцні нерви молоді. І чиї нерви не похизувалися — стріляли безумно. На відповіді — густий шквал ворожіння пострилів.

Стріляли місячне світло, від берега до берега крига провалилася ямою, і побиті юнаки падали одна за одною в білий сніг, який став уже не білим, а червоним і пив у вигляді гарячої юнацької крові. Так був рік, а може й два. Тоді в атаку пішла мурашина піхота.

Луналі був застрелений. Хтось кричить: «Смерть московським кацям!» Передні москалі-більшовики впали, хто впав, хто збоку, хто вперед, хтось одразу відпустив смугу, а хтось стиснув руку і враз разом з нею впав. І назад, spянілі в запахі пороху й крові, розтоптали тіла своїх товаришів біля землі й побігли вперед.

Що раптом з шанців відчув розлога мова «Максим». Я бішовики кинувся врозтіч.

Більше ліпити — і вигравати. Та сама тієї міти хтось голосно кричить: «Зрада! Хлопці, підтягуйтесь! Бригадир йде від нас!» А хлопці, повернувшись спиною до ворога, побігли як могли, щоб дістати тяги від старшини.

«І літали червоні козаки над окопами, напали на чорнявих юнаків, кровоточили їхні голови, відрубали руки тим, хто, піддавшись ласці переможених, розпушений — від плеча до пахвінів. нікого не шкодуйте, вирубайте всі ряди, натомість вони впали на полігон…»

Протягом 5 років українські підрозділи стримували атаки ворога. Проте без штанги, снує кількаразовим вангаго номерів, наступаюча зимаяли оборону і почали відчужувати українські частини. Розуміючи безпеку свого табору і неймовірно кинувшись у повну ворогів, солдати Студентського куреня пішли в обстріл і побачили всю біду. Поховано повністю 27 студентів та старшокласників (серед них — Божко — Божинський, М. Лизогуб, О. Попович, В. Шульгін, П. Кольченко, М. Ганкевич, Тарнавський. Соколовський та в.). Перед пластом старшокласник Піпський почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», який усіх засудили на смерть. Після розстрілу більшовики не дозволили нещасним селянам поминати тіла загиблих. Декілка воїнів, ніби вдалині, щоб розвернутися, вночі витягли лососевий кіл і все ж кілька днів заважали просуванню Червоної гвардії. Після визволення території України від більшовиків, згідно з наказами Українського ордену, 19 березня 1918 року під Києвом у бою під Крутами загинуло 28 похоронних.

Бурхлівий людський натовп перегороджує всю площу білої Української Центральної Радіації. Тут були найголовніші городяни, духовенство і просто цикади.

— Іди! Іди! — Сказавши щось із натовпу.

Над процесом працювали київські студенти та гімназісти, а за ними дівчатаятові вози везли вісімнадцять сіро-чорних домовин, вкритих чорними китайцями, а позаду йшли Січові стрільці.

— Як браво на парад! — невпевнено вигукнув іній.

Я, може, не дивуюсь сіро-чорній домовині. І хлопців не стало. З нами більше не буде і не буде цих беззвучних студентів, які віддали життя за незалежну Україну. Я не можу повернути їх назад.

На початку служби Божої, а на могилі співав студентський хор під кераміку О. Кошиця. Траурну промо озвучив М. Грушевський. Загиблого Було поховали з військовими почестями на Аскольдовій горі під Києвом.

29 вересня 1992 р. Київ. Аскольдів цвінтар. Перший день офіційного суверенітету національного синьо-жовтого прапорщика. Похмурий день. Тендитне полумЯ свічка. Богослужінняяти загинув, щоб служити священикам УАПЦ. Вперед, після стілького літ фізичного і морального жаху!

Спочивай з миром, Господи, душі цих загартованих патріотів, які віддали своє життя за нашу незалежну Україну.

Чому має бути трагедія Крут? У 1918 р. ротація України потребувала сильної армії. Практика стосунків з більшовиками дедалі більше змінювала уявлення про рівні права між Україною та Росією. В оточенні голосу незалежності та формування сильної армії ця УНР не надала їм належної пошани. І заради порятунку українських неповнолітніх, змушених платити за притулокЮ.

На жаль, ця трагедія нас, безперечно, нічому не навчила, бо політика української кераміки нації, а армія не свариться з політикою Центральної радіації. Армія не платить при цьому копійки, не фінансує розробку нової поточної зарплати. Я керівництво не поспішаю виправляти табір.

Безпека країни в нинішньому світі завойована не лише силою армії. Урок Крута — це ціле ворожіння про тих, хто може стати владою, яка не має належного звання про всіх працівників нацбезпеки.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *