ГЕОДЕЗИЧНІ РОБОТИ ПРИ БУДІВНИЦІ БУДІВЕЛЬ
Химия

ГЕОДЕЗИЧНІ РОБОТИ ПРИ БУДІВНИЦІ БУДІВЕЛЬ


Сучасне будівництво будівель характеризується зростанням їх складності та поверховості, що потребує підвищення точності як при проектуванні, так і в реалізації проекту під час будівництва. Тому зростає роль розбивних та контрольних геодезичних вимірів, що супроводжують будівництво. Будівельні норми та правила вимагають при складанні проекту складної споруди передбачати у ньому спеціальний розділ – Проект виконання геодезичних робіт (ППГР), у якому детально викладаються методи геодезичних робіт, що забезпечують необхідну точність здійснення проекту.

Сучасна технологія проектування заснована на застосуванні персональних комп’ютерів зі спеціалізованим програмним забезпеченням, що дозволяє точно розраховувати та вказувати положення всіх елементів будівлі у єдиній системі координат. Знання координат елементів споруди дозволяє з необхідною точністю розраховувати розбивні кути та відстані для винесення цих елементів у передбачене проектом положення.

В даний час проведення геодезичних розбивальних робіт спрощується завдяки застосуванню сучасних геодезичних приладів, наприклад, електронних тахеометрів, що дозволяють не лише вимірювати кути та відстані, але й розраховувати за координатами проектні значення кутів, відстаней та перевищень, а також виносити за цими даними елементи споруди на місцевість .

18.1 Винесення та закріплення на території основних осей будівлі

Розбивні роботи для будівництва будівлі починають з винесення на місцевість його основних осей, роль яких зазвичай виконують лінії, що визначають контур будівлі у плані. Основні осі закріплюють на місцевості в місцях їхнього перетину і ставлять створні знаки на продовження осей (рис. 18.1). Створені знаки розміщують у місцях, вільних від майбутніх будівельних робіт, на відстані не менше 15 м від контуру будівлі та зручних для встановлення геодезичних приладів та виконання вимірювань.

Положення точок закріплення осей визначають у ході складання проекту, де вказують їх проектні координати x, y, Виражені в єдиній для проекту системі координат. У цій системі координат повинні бути виражені і координати пунктів геодезичної розбивної мережі.

На місцевість точки закріплення осей зазвичай виносять способом полярних координат. Так, для винесення точки Б5 (див. рис. 18.1) електронний тахеометр встановлюють на пункті 7 розбивної мережі, орієнтують зорову трубу на пункт 6 і за координатами точок Б5, 7, 6 обчислюють кут розбивки b1 та відстань d1. Повертаючи алідаду, відкладають обчислений кут, орієнтуючи трубу у напрямку Б5. Переміщуючи в цьому напрямку відбивач, відкладають відстань d1. Знайдене положення точки Б5 закріплюють. Правильність винесення точки контролюють вимірюваннями з іншого пункту мережі з обчисленням фактично отриманих координат точки.

clip_image002

Рис. 18.1. Схема винесення та закріплення на території основних осей будівлі:

?? – пункт розбивальної мережі; § – знак закріплення основної осі будівлі

Закріплення точок виконують: у землі – обрізком рейки, штиря чи труби з бетонним якорем, на існуючих спорудах – спеціальними марками.

За результатами закріплення осей складають акт розбивки осей будівлі та виконавче креслення.

18.2 Геодезичні роботи за нульового циклу будівництва будівлі

При нульовому циклі робіт виконують розбивку пальового поля, спорудження котловану, влаштування фундаментів, підвалів та перекриттів.

Розбивка осей пальового поля або кожної палі окремо, якщо їхнє проектне положення задано координатами, виконують з пунктів розбивної мережі способом полярних координат.

Після занурення паль їх положення контролюють, визначаючи координати паль вимірюваннями, виконаними на іншому пункті мережі. За результатами контролю становлять виконавчу схему. На схемі показують відхилення паль від їхнього проектного положення. Відхилення прийнято показувати: стрілкою – напрямок та числом – величину, мм (рис. 18.2). Поруч у рамці поміщають букву: «Н» — для нижнього перерізу або «В» — для верхнього. Відхилення від проектних позначок показують у міліметрах зі знаком «+» у разі завищення та «-» у разі заниження.

clip_image004

Рис. 18.2 Виконавча схема відхилень палі:

а – в плані; б — по висоті

При спорудженні котловану виконують роботи з розбивки контуру котловану, передачі розбивних осей та позначок на його дно, періодичним зйомкам для визначення обсягів виконаних земляних робіт, з планової та висотної зйомок відритого котловану.

При влаштуванні фундаментів Геодезичні роботи залежать від особливостей проекту. Так, при влаштуванні монолітного ростверку на забиті палі виносять позначку зрубки. Після зрубки паль на них відзначають розбивні осі. Виконуючи виміри від винесених на палі осей, встановлюють опалубку та укладають арматуру. На опалубку виносять та закріплюють фарбою або цвяхами висоту верху ростверку.

Встановлення опалубки в проектне положення можна виконати й інакше. Встановлюють електронний тахеометр у точці з відомими координатами та, знаючи проектні координати точок на опалубці, способом полярних координат виносять їх на місце.

Після зведення фундаменту на нього виносять та закріплюють фарбою основні та проміжні осі.

Перед зведенням стін підвальної частини будівлі геометричним нівелюванням перевіряють горизонтальність верхньої поверхні фундаменту. При виконанні підвальної частини у монолітному виконанні на фундаментній плиті фарбою відзначають місця встановлення опалубки. Розмітку виготовляють від осей, закріплених на фундаменті, шляхом відкладення проектних відстаней. Після монтажу стін підвалу виконують їх планову та висотну виконавчу зйомку та укладають перекриття.

При висотній виконавчій зйомці перекриттів підвальній частині будівлі визначають позначки чотирьох кутів кожної плити, а при монолітному перекритті – позначки кутів та центру.

18.3 Внутрішня мережа розбивки будівлі

Внутрішня мережа розбивки забезпечує збіг по вертикалі однойменних точок і осей будівлі на різних його горизонтах. Ця мережа є сукупністю геодезичних пунктів, розташованих на вихідному та монтажних горизонтах будівлі та пов’язаних між собою вимірами. Вихідним горизонтом називають площину, що проходить через опорні майданчики останніх по висоті несучих конструкцій підземної частини перекриття підвалу. Монтажним горизонтом називають аналогічну площину на тому чи іншому поверсі будівлі.

Побудова планової внутрішньої розбивної мережі будівлі починають із перенесення на вихідний обрій основних розбивних осей. Електронний тахеометр встановлюють на пункті зовнішньої мережі, як показано на рис. 18.1. Знаючи координати точок перетину основних розбивних осей, обчислюють розбивні кути та відстані та способом полярних координат виносять точки осей на вихідний горизонт.

Внутрішню мережу розбивають будують, головним чином, у вигляді правильних геометричних фігур, наприклад, прямокутників з діагоналями. Загальні контури мережі повторюють конфігурацію плану будівлі, її сторони поєднують з основними осями будівлі (або направляють паралельно їм). До пунктів мережі включають не менше трьох точок, призначених для передачі координат на монтажні горизонти. Вибір таких точок визначається можливістю вертикального проектування.

Пункти внутрішньої мережі закріплюють металевими пластинами, привареними до арматури або забетонованими у перекриття. На пластинах наголошують центри пунктів.

У побудованій мережі вимірюють кути і довжини сторін і, знаючи координати пунктів, винесених від зовнішньої мережі, обчислюють координати інших пунктів. Обчислені координати порівнюють зі своїми проектними значеннями. Відкладаючи різниці проектних та обчислених координат (редукції) на пластинах, що закріплюють пункти, знаходять та закріплюють керном остаточне проектне положення центрів пунктів.

18.4 Перенесення осей на монтажні горизонти

При зведенні будівель підвищеної поверховості перенесення точок внутрішньої розбивної мережі на монтажні горизонти виконують, як правило, за допомогою оптичних або лазерних приладів вертикального проектування, наприклад, приладу FGL100 (PZL), що дозволяє ставити стрімку лінію з похибкою 1-2 мм на 100 м висоти.

clip_image006

Рис. 18.3 Перенесення осей

на монтажний горизонт:

1 — Прилад вертикального проектування; 2 — Палетка

Прилад вертикального проектування 1 центрують над точкою мережі на вихідному горизонті (рис. 18.3). На монтажному горизонті над отвором у перекритті зміцнюють прозору палетку 2 з оцифрованою координатною сіткою у вигляді системи взаємно перпендикулярних ліній, паралельних основним осям споруди. Відліки по палетці беруть за чотирьох положень приладу, повертаючи його щоразу на 90 градусів. За положення точки приймають відповідне середнього відліку по сітці.

Спираючись на точки, винесені методом вертикального проектування, будують внутрішню мережу даного монтажного горизонту методами, що аналогічні застосовуваним на вихідному горизонті.

18.5 Передача позначок на вихідні та монтажні горизонти

На кожному горизонті влаштовують не менше двох робочих реперів, спираючись на які надалі ведуть усі висотні розбивки.

Позначку робочого репера на вихідному горизонті визначають за допомогою ходів геометричного нівелювання, прокладених для контролю двох вихідних реперів розбивної мережі.

Відмітки робочих реперів на монтажному горизонті визначають також із контролем, застосовуючи один із наступних методів.

Передача позначки за допомогою підвішеної рулетки (Рис. 18.4, а). Позначку HM робітника репера M на монтажному горизонті визначають за формулою

HM = HO + a + |cb|d,

де HO — Позначка вихідного репера O;

a, d — Відліки, взяті нівеліром по чорним сторонам нівелірних рейок;

c, b — Відліки по рулетці.

Передача позначки за допомогою лазерної рулетки (Рис. 18.4, б). Позначку робочого репера на монтажному горизонті визначають за формулою

HM = HO + a b + l + cd,

де a, b, з, d – відліки з чорних боків нівелірних рейок;

l – вертикальна відстань, виміряна лазерною рулеткою.

clip_image008

Рис. 18.4 Передача позначок на монтажний обрій за допомогою:

а — Рулетки; б — Лазерної рулетки; в — Електронного тахеометра.

Позначення: 1 — Нівелір; 2 – вантаж; 3 — Лазерна рулетка;

4 – електронний тахеометр; 5 — відбивач

Передача позначки за допомогою електронного тахеометра (Рис. 18.4, в). Позначку робочого репера на монтажному горизонті визначають за формулою

HM = HO + a + l + cd,

де a, з, d – відліки з чорних боків рейок;

l — Вертикальна відстань, виміряна електронним тахеометром.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *