Функції релігії
Тести та шпаргалки

Функції релігії


Функції релігії

Основною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторної. Релігія для віруючого є компенсацією (hai navit ilusorna) за всі труднощі цього земного торса. У присутності релігійної людини відбувається трансформація важкої діяльності у безлічі картин райського прикладу, ідеального світу, де панує спокій і свобода.

Вимерло, що релігія є «опіумом народу», автори низки практик з філософії вважали її головним аргументом мстивості транскрибованої релігії. Проте в нинішньому суспільстві є потреби вихи, знятття психології напруги, викликаної розумом пов’якденної здобиччю. Зниження ціни — висока ілюзорна — компенсація була б актом жорстокості. А можна почекати, щоб мова йшла не про збочення релігії, а про заміну її іншими компенсаторами, як гуманістичний зміст. Однак страхуватися в іншому випадку необхідно.

По-перше, головна ідея шкірної релігії — уявлення про Бога як образу абстрактної людини — не обходиться гуманізмом.

По-іншому глобальний гуманізм не протистоїть усім сутнісним віруванням, національним традиціям, звичаїв, світлорозумінам, які сформувалися, тобто, до того ж, винам їх перенесення та обґрунтування на них.

Тому, говорячи про перспективи релігії, мова може йти лише про її еволюцію.

Однією з важливих функцій релігії є функція бачення світла. Вон вірить у те, що релігія допомагає створити потужну картину світу, до того ж — силу соціальних і гносеологічних схем для досконалого життя верховенства, визначення місця і ролі людей у ​​системі природи та процвітання. .

Об’єкт релігійного світоглядця – не божественне, а людське, або, простіше кажучи, суспільна, неважлива фантастика.

релігія перемагає регулятивну функцію. Це ніби інша сфера духовної культури, вона створює просту систему норм і цінностей, але специфіка таких сфер стоїть перед врятованим і закріпленим світом у надприродному. Цьому голові ордену не лише культові дії, а й родинно-бутові стосунки, система традицій і дзвінок. Підтверджується, що релігія засвоїла багато елементів у моралі народу. А оскельки Бог, за Віслою Ф. Енгельса, є абстрактною людиною, то релігійна мораль багата тим, чому вона може бути не надприродним, а людським, суспільним характером.

Для співу історичних умів релігія перемагає функцію інтеграції, тобто функцію порятунку та вдосконалення сутнісної соціальної системи. Такою, наприклад, була роль католицизму у феодальному суспільстві, православ’я в дореволюційній Росії. Проте в ряді типів релігія може стати прапором соціального протесту, як це було, наприклад, від середняківських єресей і сект, від протестантизму, прихильники якого в епоху свого народження боролися проти феодальних порядків.

На рівні релігійної організації релігія відіграє інтегративну функцію, утворюючи єдину релігію. Але водночас релігія роз’єднує та протиставляє один до одного послідовників різних релігій, які ницьки ниць в повсякденному релігійному житті України.

Релігії притаманна також комунікативна функція, яка між підтримуючими зв’язками віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, у власному житті, сімейно-побутових відносин, а також стосунках у межах різноманітних клерикальних організацій і навіть клерикальних політичних партій.

У свідомості сучасного суспільства релігія займає, як головний ранг, ілюзорно-компенсаторну функцію. Показово, що, не будучи панівною формою масової свідомості, вона радує лише страви майже віруючих.

Хоча освітлювальні, регулятивні та комунікативні функції релігії, то, завдяки консервації релігійних організацій, ці шкали вирізняються особливостями конфесійних течій і категорій віруючих, до яких, у свою чергу, вони додають справжнього інтелекту.

На рівні Суспільства розкривається інтегративна функція релігії: вона об’єднує менш віруючі співочі конфесії, громаду, відіграватиме роль провідного ідеологічного чинника, який кличе до суспільної системи.

Взагалі, роль релігії в суспільстві не можна однозначно оцінити. Таким чином, релігія відігравала важливу культурно-історичну роль. У межах релігійних вірувань сформувалися поодинокі ознаки почуттів, думок, поведінки людей, тому релігія виступала потужним засобом упорядкування та збереження традицій і звуків. У цю ж годину, наприклад, у царській Росії переміг Синодал православ’я як данина трудящим масам.

Одне з історичних хибних уявлень про релігію, яке стає все більш актуальним у сучасному світі, це формування почуття єдності людського роду, значущості неперехідних людських моральних норм і цінностей. Проте релігія може бути доказом інших настроїв, підставою для фанатизму, непримиренності до інших людей.

Відже, вплив релігії на суспільне життя не завжд був однозначний. Характер цього припливу може істотно змінюватися, породжувати специфічні особливості. Соціальні функції релігійних організацій не збігаються з функціями релігії, оскільки релігійні організації входять у глобальну систему економічного, політичного та іншого панування та перемагають нерелігійні функції.

У середні віки церква мала не лише монополію у сфері ідеології, а й переможну економічну та політичну функції. Релігійні організації беруть активну участь у політичному житті капіталістичного панування;

Релігійні організації можуть досягти прогресивних позицій з різного соціального та політичного харчування. У деяких країнах Прихованої Європи християнські церкви почали боротьбу з іноземними загарбниками. Монастирі в Європі довгий час були єдиними культурними центрами. Багато релігійних організацій і в наш час активно виступають за мир, за ядерне роззброєння.

У посттрадиційних галузях релігійні організації сприймуть національну ідею. Отже, в Україні відродження національних церков було доручено процесам національного відродження. У цьому порядку релігія є багатим за планом і багатим змістом явищем. В результаті конкретних законів розвиток суспільства був завойований, а сам суспільний процес визнаватися в остаточному мішку її частка.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Біблія. – К., 1992. – 1220 с.

Бутинова М. С. Як виникла релігія. — М, 1977.

Дулуман Ю.К. Релігія як соціально-історичне явище. — К., 1974.

Зліаде Мірча. Священні тексти народів світу. — М., 1998.

Енгельс Ф. Анти-Дюрінг // Маркс К., Енгельс Ф. Твор. — Т. 20.

Косуха ЇЇ. I, Наука про вихід релігії. — К., 1976.

Ленін В. /. Соціалізм і релігія // Повне зібр. творчий — Т. 12.

Лобовик Б. А. Релігія як соціальне явище. — К., 1982.

Маркс К. До критики гегелівської філософії права. — Вступ // Маркс К., Енгельс Ф. Твор. — Т. 1.

Міфи народів світу. Енциклопедія. — М., 1988. — Т. 1-2.

Скибуцький М. М. Світогляд, природознавство, теологія. — м, 1986.

Сорокін П. Соціокультурна динаміка та релігія. Криза нашого часу // Людина. Цивілізація. суспільство. — М., 1992.

Сухов А. Д. Релігія як соціальне явище. — М., 1973.

Танчер В. К. Проблеми теорії наукового атеїзму. — К., 1985.

Уфінович Д. М. Вступ до релігієзнавства. — М., 1985.

Фрейзер Д.Д., Золота гілка. — М., 1986.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *