Формування інформаційного середовища суспільства
Химия

Формування інформаційного середовища суспільства


Формування інформаційного середовища суспільства

Завантажити доповідь: Формування інформаційного середовища суспільства

Сучасне суспільство не може існувати в умовах сенсорного голоду — для його розвитку та саморганізації абсолютно необхідне всеосяжне інформаційне поле.

У процесі розробки інформаційної стратегії важливо враховувати, що з створенні інформаційного середовища має бути утворено діалектичну єдність засобів інформатики та системи соціальної інформації.

На жаль, у науковій літературі та публіцистиці нерідко інформаційне середовище сприймається як синонім техносфери, що є відображенням технократичного підходу. Зараз у всьому світі у процесі інформатизації сильно переважає розвиток програмно-технічних засобів інформатизації (“залізо”+ програмне забезпечення). Розвивається парадоксальна ситуація, коли дуже якісною технологією обробляється неякісна, неадекватна соціальним процесам інформація.

Системи соціальної информации(ССИ) у Росії немає.

ССИ передбачає створення ієрархії у соціальній інформації. При соціальному управлінні має використовуватись інформація про вихід значень ключових параметрів за відповідні нормативні межі. У разі знаходження ключового параметра в цих межах інформація про його значення надається лише за запитом. Інформація з решти безлічі параметрів запитується лише у разі виходу ключових параметрів за нормативні пороги. Наприклад, 10-12% — це потребує кардинальних рішень поріг рівня безробіття у суспільстві, 14 — це коефіцієнт, що характеризує катастрофічне співвідношення доходів 10% найбагатших і 10% найбідніших членів суспільства.

Важливо, що є як об’єктивні, і об’єктивні причини нескладування ССИ. Основними об’єктивними причинами є труднощі визначення складу ключових управлінських параметрів та їх нормативних порогів, відсутність достатніх фінансових засобів та програмно-технічного комп’ютерного забезпечення. Серед суб’єктивних причин може бути названий і недостатній рівень освіти, і несформована з приводу необхідності наукових засад соціального управління громадська думка.

Зокрема, ССІ має містити у собі соціально-побутову статистику для інформування населення. Соціальну інформацію збирають та узагальнюють Держкомстат СНД та Держкомстат РФ. Виходить журнал «Вісник статистики».

Найважливішим поняттям, яке необхідно визначити щодо інформаційного середовища суспільства є поняття “інформаційний потенціал суспільства”.

Інформаційний потенціал суспільства у сенсі — це накопичений у суспільстві інформаційний ресурс.

Інформаційний потенціал суспільства у вузькому значенні – це активізований, введений у дію інформаційний ресурс.

Інформаційний потенціал суспільства — це інформаційний ресурс суспільства у єдності із засобами, методами та умовами, що дозволяють його активізувати та ефективно використовувати.

У цю сукупність коштів, методів та умов повинні бути включені[1] не тільки засоби інформаційної техносфери, але також соціальні засоби, методи та структури, що сприяють відтворенню та розвитку інфосфери, підвищенню інформаційної культури суспільства, його інтелектуального потенціалу. Таким чином, необхідна єдність процесів комп’ютеризації, медіатизації та інтелектуалізації.

Соціальні структури та інститути, необхідні для активізації інформаційних ресурсів суспільства – це, наприклад, інститути освіти та сім’ї. Особливого значення у плані інтелектуалізації соціальних систем мають підбір і розстановка кадрів, підбір талантів, визначення місця та ролі кожного індивідуального інтелекту (кожної особи) у системі. Тут важливо використовувати методику визначення інтелектуальних здібностей, професійної орієнтації та інші, які широко використовуються за кордоном.

Рівень освіти жінок має важливе значення для успіху процесу інтелектуалізації суспільства, оскільки переважно по жіночій лінії йде передача культурного досвіду поколінь, переважно мати закладає основи інтелекту дитини на сім’ї.

За аналогією з когнітивними структурами людини, що вивчаються психологією, важливо виділяти когнітивні структури суспільства та його підсистем. Це структури соціальної пам’яті, суспільної свідомості та суспільної думки, наукових та взагалі творчих шкіл та течій, духовної комунікації тощо [3].

Соціальний інтелект – поняття.

Нині формується важливий напрямок – інтелектуалізація соціальних систем (підприємств, управлінського апарату, громадських організацій, сфер науки, мистецтва, масової інформації).

Важливо у межах роботи з інформатизації суспільства організувати дослідження прикладного характеру (підготовку методик, проектів, рекомендацій) підвищення інтелектуального рівня тих чи інших соціальних підсистем.

Йдеться формуванні методами соціальної інженерії інформаційного середовища як основи інтелектуального середовища. Це стає найважливішим завданням прикладного соціологічного аналізу.

За даними ЮНЕСКО, 1982 р . молодь нашої країни займала 2-е місце у світі за коефіцієнтом інтелектуалізації молоді, а до початку 90-х років – уже 42-те. Школярі не справляються з тестами, створеними 10-15 років тому для середнього учня. І справа тут не у вродженій дурості: доведено, що інтелект протягом життя змінюється залежно від того, чи вправляє його людина.

Світ нині можна умовно розбити на чотири групи країн:

— країни, що виробляють сировину, продовольство та товари народного споживання;

— країни, що виробляють технічну продукцію за іноземними ліцензіями та частково оригінальні технології;

— країни, що виробляють оригінальні технології;

— країни, які виробляють знання.

США дозволяють собі “здавати позиції” у сфері діяльності ( допускати свій ринок товари з Японії тощо.), але з виробництві знань.

США мають максимум кваліфікованого населення – населення, здатного пристосовуватися до нових технологій (здійснювати рецепцію, трансфер технологій) за рахунок рівня освіти.

Станом на 1995 рік у США – 12,5 млн. студентів, а в Росії – 2,6 млн. студентів.

Ряд країн, мають сучасні інформаційні технології, наукову інформацію та знання отримують, головним чином, із США та інших країн, тобто. вони не здатні створювати знання, які мають наповнювати національне інформаційне середовище. Такі товариства інформаційними не є.

Інформаційна культура – ​​це:

— новий тип спілкування, дає можливість вільного виходу особистості інформаційне буття;

— свобода виходу та доступ до інформаційного буття на всіх рівнях від глобального до локального, оскільки внутрішньонаціональний, внутрішньодержавний тип інформаційного буття так само неспроможний, як і національна наука;

— новий тип мислення, що формується внаслідок звільнення людини від рутинної інформаційно-інтелектуальної роботи, серед рис, що визначають її, вже сьогодні яскраво проявляється орієнтація останнього на саморозвиток та самонавчання.

Вперше поняття “інформаційна грамотність” було введено у 1977 році у США та використано у національній програмі реформи вищої освіти. Асоціація Американських бібліотек інформаційно грамотною людиною назвала особистість, здатну виявити, розмістити, оцінити інформацію та найефективніше її використовувати.

Академік А.П.Ершов розуміє під комп’ютерною грамотністю «володіння навичками вирішення завдань за допомогою ЕОМ, вміння планувати дії та передбачати їх наслідки, розуміння основних ідей інформатики, уявлення про роль інформаційних технологій у житті суспільства»[9].

Співвідношення понять комп’ютерна, інформаційна грамотність та інформаційна культура.

Склад інформаційної техносфери як засади інформаційного середовища суспільства.

— Огляд різновидів портативних ПК.

1 група: програмовані калькулятори, електронні записники (органайзери);

2 група: кишенькові комп’ютери;

3 група: комп’ютери з пір’яним введенням (персональні цифрові секретарі);

4 група: ПК-блокноти (notebook);

5 група: ПК-субблокноти

6 група: переносні ПК;

7 група: портативні робочі станції.

Системи відеотексту, за допомогою яких можна отримати будь-яку інформацію з бібліотеки (архіву), не виходячи з дому в будь-який час дня та ночі.

Телекомунікаційні системи – огляд використовуваних мереж. Інтернет як засіб комунікації. За деякими оцінками кількість комп’ютерів, які мають доступ до будь-яких сервісів Інтернет навесні 1995 року наблизилося до 30 млн.

Інтернет можна розглядати з різних позицій:

— Вузьке уявлення. Інтернет — це об’єднання мереж, безперервно пов’язаних між собою отже будь-який комп’ютер у мережі “бачить” будь-який інший, тобто. може передати йому пакет даних та отримати відповідь за частки секунди;

— Найбільш широке уявлення. Інтернет — це кібернетичний простір, ідеалістична субстанція, що народжує кіберкультуру зі своїм чином думок, своєю мовою.

Література:

1. Колін К.К. Соціальна інформатика — наукова база постіндустріального суспільства // Соціальна інформатика-94. М., 1994.

2. Кочетов О.М. Інтелектуальний потенціал суспільства. Саратов, 1991.

3. Вовканич С.І., Парфенцева Н.А. «Соціальний інтелект»: метафора або наукове поняття // Соціс, 1993 № 8, с.153.

4. Єрмакова Є. Не дайте себе обдурити та купити! // Щоправда, 12 жовтня 1995 року.

5. Кулаков В. Світ портативних ПК // Hard n soft, вересень 1994, с.16-28.

6. Михайлівський В.М. Формування наукової картини світу та інформатизація. З.-Петербург, 1994, с.56.

7. Медведєва Є.А. Основи інформаційної культури (програма курсу для вузів) // Соціс, 1994 № 11, с.59.

8. Канігін Ю.М., Маркашов В.Є. Інформатизація: соціальний аспект // Вісник ВОІВТ, 1990 № 2, с.31. Виступ Рокитова О.І. у Міннауці, статистика з російського наукового потенціалу.

9. Єршов А.П. Інформатизація: від комп’ютерної грамотності учнів до інформаційної культури суспільства // Комугіст, 1988 № 2, с.82-92.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *