Фізична культура в країні та суспільстві |
Химия

Фізична культура в країні та суспільстві |


Завантажити реферат: Фізична культура в країні та суспільстві

На етапі розвитку за умов якісного перетворення всіх сторін життя суспільства зростають вимоги до фізичної підготовленості наших співгромадян, яка потрібна на успішної їх трудової діяльності.

Перебудова народної освіти в країні поставила перед вищою школою завдання корінного та всебічного покращення професійної підготовки та фізичного виховання майбутніх спеціалістів.

У нових умовах підвищується соціальна значущість фізичного виховання у формуванні всебічно та гармонійно розвиненої особистості випускника вишу з високим ступенем готовності до соціально-професійної діяльності.

Гармонійність розвитку особистості цінувалася всіма народами та за всіх часів.

Спочатку слово “культура” у перекладі з латинської означало “обробіток”, “обробка”. З розвитком суспільства поняття “культура” наповнювалося новим змістом.

Зараз це слово в загальнолюдському розумінні — це і певні риси особистості (освіченість, акуратність тощо) та форми поведінки людини (ввічливість, самовладання тощо), або форми суспільної, професійно-виробничої діяльності (культура виробництва, побуту , дозвілля тощо).

У науковому значенні слово «культура» це всі форми суспільного життя, способи діяльності людей. З одного боку це процес матеріальної та духовної діяльності людей, а з іншого боку – це результати (продукти) цієї діяльності.

У зміст “культура” у сенсі слова входять, наприклад, і філософія, і наука, і ідеологія, право, всебічний розвиток особистості, рівень і характер мислення людини, його мова, здібності тощо.

Отже “культура” — це творча творча діяльність людини.

Основу та зміст культурно-психологічного процесу розвитку “культури” становить, насамперед, розвиток фізичних та інтелектуальних здібностей людини, її моральних та естетичних якостей.

Виходячи з цього, фізична культура є однією з складових частин загальної культури, вона виникає і розвивається одночасно і поряд з матеріальною і духовною культурою суспільства.

Фізична культура має 4 основні форми:

  • фізичне виховання та фізичну підготовку до конкретної діяльності (професійно-прикладна фізична підготовка);
  • відновлення здоров’я чи втрачених сил засобами фізичної культури – реабілітація;
  • заняття фізичними вправами з метою відпочинку, т.зв. — Рекреація;
  • найвище досягнення у сфері спорту.

Слід зазначити, що рівень культури людини проявляється у його вмінні раціонально повною мірою використовувати таке суспільне благо, як вільний час. Від того, як воно використовується, залежить не лише успіх у трудовій діяльності, навчанні та загальному розвитку, а й саме здоров’я людини, повнота її життєдіяльності. Фізична культура та спорт тут займають важливе місце. Бо фізична культура – ​​це здоров’я.

Фізична культура (виховання) передбачає дотримання правил соціальної та особистої гігієни, гігієни праці та побуту, режимів праці та відпочинку, тобто. це процес окультурення людини.

Спорт — це теж здоров’я, але це щодо виконання ранкової фізичної зарядки.

Спорт вищих досягнень та здоров’я поняття далеко не однозначні. Спорт найвищих досягнень зайняв сьогодні в житті суспільства місце, якому немає аналогій в історії.

Його проблеми стали предметом пильного вивчення як медиків і педагогів, а й філософів, соціологів. Його вплив враховують сьогодні та політики.

Система фізичного виховання має низку відмінних рис, таких як: народність, яка проявляється у прагненні впроваджувати фізичну культуру в побут народу, у демократичному характері фізкультурних організацій, у широкому використанні народних ігор, як засоби оздоровлення та загартовування;

науковість системи фізичного виховання полягає у використанні всіх досягнень суспільних і природничих наук, які знаходять своє відображення у всіх ланках системи фізичного виховання, і безперервно розширюються і поглиблюються в усіх напрямках досліджень, у тому числі щодо вдосконалення самої системи фізичного виховання.

Термін «фізична культура» вперше з’явився в Англії наприкінці минулого століття.

Фізична культура — це специфічний вид соціальної діяльності, в процесі якої відбувається задоволення фізичних та духовних потреб людини за допомогою цілеспрямованих занять фізичними вправами, засвоєння та застосування відповідних знань та навичок, а також участі у спортивних заходах та змаганнях.

Фізична культура за допомогою фізичних вправ готує людей до життя та праці, використовуючи природні сили природи та весь комплекс факторів (режим праці, побут, відпочинок, гігієна тощо), що визначають стан здоров’я людини та рівень її загальної та спеціальної фізичної підготовки.

Показниками стану фізичної культури у суспільстві є:

  • масовість її розвитку;
  • ступінь використання засобів фізичної культури у сфері освіти та виховання;
  • рівень здоров’я та всебічного розвитку фізичних здібностей людей;
  • рівень спортивних досягнень;
  • наявність та рівень кваліфікації професійних та громадських фізкультурних кадрів;
  • пропаганда фізичної культури та спорту;
  • ступінь і характер використання ЗМІ у сфері завдань, що стоять перед фізичною культурою;
  • стан науки та наявність розвиненої системи фізичного виховання.

Фізична культура – ​​продукт розвитку певних історичних умов.

Коли ж і з яких причин виникла фізична культура? Які стадії вона пройшла у своєму розвитку?

В історії людського суспільства не існувало часів, народів, які не мали б хоча б у самій елементарній формі, фізичного виховання.

Стан та рівень розвитку фізичної культури на тому чи іншому етапі залежить від низки умов: географічного середовища; умов праці, побуту, умов життя та рівня розвитку продуктивних сил, економічних та соціальних факторів.

Першими та найдавнішими засобами фізичної культури були природні рухи людини, пов’язані з його життєдіяльністю. Спочатку формою організації фізичного виховання була гра, ігрові рухи. Гра та фізичні вправи сприяли розвитку мислення, кмітливості та кмітливості, зміцнювали волю.

У рабовласницькому суспільстві фізична культура набула класового характеру та військової спрямованості. Вона використовувалася для придушення невдоволення експлуатованих мас усередині держави та ведення загарбницьких воєн. Вперше створено системи фізичного виховання та спеціальні навчальні заклади. З’явилася професія викладача фізичного виховання. Заняття фізичними вправами розцінювалися нарівні із заняттями поезією, драматургією, музикою. Учасниками давньогрецьких Олімпійських ігор були: Гіппократ (медик), Сократ (філософ), Софокл (драматург) та ін.

В епоху феодалізму фізичний розвиток народів здійснювався у процесі трудової діяльності, рухливих ігор, побутового, культурного та військового характеру.

У період капіталізму фізична культура була на службу зміцнення основ свого політичного панування правлячим класом.

Особливістю розвитку фізичної культури у період капіталізму і те, що панівний клас змушений займатися питаннями фізичного виховання народних мас. Це, передусім, пояснювалося інтенсифікацією праці, і навіть постійними війнами за колонії, ринки збуту, які вимагали створення масових армій добре фізично підготовлених ведення воєн.

У період затвердження капіталізму зароджується спортивно-гімнастичний рух, виникають гуртки та секції (клуби) з окремих видів спорту.

У період існування СРСР головна соціальна функція фізичного виховання полягала у формуванні фізично досконалих, соціально активних, морально стійких, гранично відданих цьому ладу здорових людей.

Мета фізичного виховання конкретизується у його завданнях, перше коло яких полягає у оздоровленні, вихованні та освіті котрі займаються.

Оздоровче завдання полягає у гармонійному розвитку форм та функцій організму, спрямованому на зміцнення здоров’я, підвищення стійкої опірності до захворювань організму та його загартовування.

Виховне завдання полягає у розвитку рухових якостей людини (сила, швидкість, витривалість та ін), а також вольових якостей, у вмінні протистояти втомі.

Оздоровче завдання полягає у формуванні життєво важливих рухових умінь, навичок та знань.

До другого кола завдань належать завдання зв’язку фізичного виховання з іншими сторонами виховання, а саме моральним, розумовим, трудовим та естетичним.

Третє коло завдань – це завдання суспільно-політичного характеру, які перебувають у залученні молоді до суспільно-політичної діяльності, у патріотичному вихованні, у зміцненні дружніх зв’язків між спортсменами нашою.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *