Факти біографії Марини Цвєтаєвої
Химия

Факти біографії Марини Цвєтаєвої


Завантажити реферат: Факти біографії Марини Цвєтаєвої

Навколо біографії Марини Цвєтаєвої ходить велика кількість чуток, домислів та версій. Я намагався відбирати з них ті факти, які є найбільш достовірними і найважливішими для розуміння життєвої трагедії та творчого шляху великого поета. Згодом ця сторінка доповнюватиметься.

Марина Іванівна Цвєтаєва народилася в Москві 8 жовтня (26 вересня за старим стилем) 1892 року. Дочка професора-мистецтвознавця Івана Володимировича Цвєтаєва (1847-1913), засновника Московського музею образотворчих мистецтв імені О.С. Пушкіна. Мати – Марія Олександрівна Мейн (1868-1906). Сестра Анастасія (Ася) народилася 1894 року. Зведена сестра Валерія (1883-1966) та брат Андрій (1890-1933) від першого шлюбу батька.

Восени 1902 року Марія Олександрівна захворіла на сухоти. Сім’я їде за кордон: Італія, Швейцарія, Німеччина. У 1905 році – Крим, Ялта. 5 липня 1906 року у Тарусі Марія Олександрівна померла.

Восени 1906 року Марина вступає до інтернату при московській гімназії. За час навчання змінює 3 гімназії. В 1908 Марина закінчила гімназію, влітку 1909 їде в Париж, де слухає лекції з старофранцузької літератури в Сорбонні.

У 1909 році відбулася спроба самогубства Марини Цвєтаєвої (за словами її сестри Анастасії).

Марина Цвєтаєва друкувала свої вірші з шістнадцяти років. У 1910 році вона видає за свої кошти у друкарні А.І. Мамонтова збірка поезій «Вечірній альбом» (500 екземплярів), присвячена Марії Башкирцевій.

5 травня 1911 року Марина Цвєтаєва на запрошення Максиміліана Волошина (1877-1932) приїжджає до Криму, де мешкає в нього в Коктебелі. Там вона знайомиться із майбутнім чоловіком, Сергієм Яковичем Ефроном. Він на той час сирота, син революціонерів, на рік молодший за Марину, кадет Офіцерської Академії. Там же Марина Цвєтаєва знайомиться і з Андрієм Білим.

27 січня 1912 року відбулося весілля Марини Цвєтаєвої та Сергія Ефрона.

В 1912 виходить друга збірка віршів Марини Цвєтаєвої «Чарівний ліхтар», присвячений чоловіку, Сергію Ефрону. Того ж року друкується збірка «З двох книг».

18(5) вересня 1912 року народжується перша дочка Марини Аріадна (Аля).

З травня по 14 серпня 1913 року Марина Цвєтаєва, Сергій Ефрон та Аля живуть у Коктебелі. 27 червня Марина виступила у Феодосії з читанням своїх віршів – у Лазорівському сквері, які на вечорі закінчили реальне училище.

31 серпня 1913 року, через рік із невеликим після відкриття музею, помирає отець Марини, Іван Володимирович.

Влітку 1915 року Марина Цвєтаєва з поетесою Софією Парнок приїжджають до Коктебеля. У липні там відбулося знайомство Марини з Осипом Мандельштамом.

Взимку 1915-1916 років відбулася поїздка до Петрограда, але зустрітися з Блоком та Ахматовою не вдається.

У 1915-1916 роках Марина Цвєтаєва створила чудові віршовані цикли: «Вірші про Москву», «Бессониця», «Стінка Разін», «Вірші до Блоку» (дописаний у 1920-1921 роках), «Ахматової».

13 квітня 1917 року народжується друга дочка, Ірина.

Восени 1917 року Марина із Сергієм Ефроном їдуть до Криму. 25 листопада Марина повертається до Москви за дітьми, але виїхати вже не може.

У 1918 році Марина Цвєтаєва пише цикл віршів «Комедьянт», п’єси «Червоний валет» та «Завірюха».

У січні 1918 року Сергій Ефрон від’їжджає в армію Корнілова.

Взимку 1918 відбулося знайомство Марини Цвєтаєвої з Володимиром Маяковським.

1918 — знайомство Марини Цвєтаєвої з Костянтином Бальмонтом (1867-1942), що переросло в багаторічну дружбу.

Півроку (кінець 1918 – початок 1919 року) Марина працює в Наркомнаці, після чого дає обіцянку ніколи більше нікому не служити.

У 1919 році Марина Цвєтаєва пише цикл віршів «Вірші до Сонечки» та п’єси «Фортуна», «Кам’яний янгол», «Пригода», «Фенікс».

Восени 1919 року Марина віддає дочок у підмосковний притулок у Кунцево, звідки незабаром забирає хвору Алю. 15 лютого 1920 року Ірина помирає у притулку від виснаження та туги.

У 1920 році Марина Цвєтаєва пише поему «Цар-дівиця».

9 і 14 травня 1920 року Марина Цвєтаєва бачить Блоку під час його виступів у Москві.

В 1921 виходить збірка віршів «Версти». Марина Цвєтаєва пише поеми «На червоному коні» (посвячену Ганні Ахматової), «Єгорушка» (продовжена в 1928 році, незакінчена) та цикли віршів «Учень», «Розлука» та «Блага звістка».

14 липня 1921 року Марина отримує «добру звістку» — перший за чотири з половиною роки лист від чоловіка з-за кордону.

У 1922 році Марина Цвєтаєва пише поему «Молодець» (посвячену Борису Пастернаку) і цикли віршів «Сугроби» (присвячений Еренбургу), і «Дерева» (присвячений Ганні Тесковій).

11 травня 1922 року Марина з дочкою Алєй їде на еміграцію. 15 травня 1922 року вони приїжджають до Берліна.

1 серпня 1922 року Марина Цвєтаєва переїжджає до Праги. Житла там: Гірські Мокропси, Прага, Іловищі, Дольні Мокропси, Вшенори. Сергій Ефрон отримує студентську стипендію, а Марина Цвєтаєва – допомога від чеського уряду та гонорари від журналу «Воля Росії».

У 1922 році відбулося знайомство Марини Цвєтаєвої та К.Б. (Костянтина Болеславовича Родзевича), розрив із яким у 1923 році послужив основою для написання «Поеми гори», «Поеми кінця» та вірша «Спроба ревнощів».

У 1923 році Марина Цвєтаєва пише цикл віршів «Провода».

У 1923 році у видавництві «Гелікон» у Берліні виходить збірка «Ремесло».

У 1924 році Марина Цвєтаєва пише п’єсу «Аріадна».

У 1925 році Марина Цвєтаєва пише поему «Крисолов».

1 лютого 1925 року у Марини Цвєтаєвої народжується син Георгій (Мур).

1 листопада 1925 року Марина Цвєтаєва із сім’єю переїжджає до Парижа.

Весна-осінь 1926 року — Вендея і Бельвю, до весни 1932 року — Медон (передмістя Парижа), квітень 1932-1934 роки — Кламар (інше передмістя), з осені 1934 до осені 1938 року — Ванв (теж передмістя), вересень 19 літо 1939 — готель «Іннова» в центрі Парижа, на бульварі Пастера.

Поїздки: березень 1926-го до Лондона, кінець квітня — кінець вересня 1926-го до Сен-Жиля, літо 1928-го до Понтайака, жовтень 1929-го, березень 1932-го та літо 1936-го до Брюсселя, вересень 30 у Савойю, літні місяці (не щорічно) на морі. Серпень 1934-го – на фермі біля Еланкуру. Літо 1935-го – на березі Середземного моря, у містечку Ла Фав’єр. Літо 1936 — спочатку Море сен Луен, серпень і половина вересня — Шато д’Арсін (старовинний замок біля міста Бонвіль, в Савойї). Літо 1937-го – у селі на річці Жиронді. Весна 1938-го – на морі.

В 1926 Марина Цвєтаєва пише поеми «З моря», «Спроба кімнати», «Поема сходів».

6 лютого 1926 року – літературний вечір у паризькому клубі, тріумф.

Весною 1926 року Пастернак заочно знайомить Марину Цвєтаєву з Райнером Марія Рільке (1875-1926). «Роман трьох» («Листи літа 1926 року»).

29 грудня 1926 — смерть Рільке. На неї була відповідь у вигляді вірша «Новорічніше», «Поеми повітря» та есе «Твоя смерть».

Наприкінці 1927 року Марина Цвєтаєва пише п’єсу «Федра», есе «Поет про критику», прийняте в багнети російською еміграцією.

У 1928 році вийшла книга «Після Росії». Марина Цвєтаєва пише поему «Червоний бичок».

1928 — Цвєтаєва вітає приїзд Маяковського до Парижа, після чого проти неї виступає майже вся російська еміграція.

В 1929 Марина Цвєтаєва закінчує поему «Перекоп», пише есе «Наталя Гончарова», в 1930 створює реквієм на кончину Маяковського — цикл віршів «Маяковському».

У 1931 році Марина Цвєтаєва пише цикл віршів «Вірші до Пушкіна», есе «Історія одного посвяти».

1931 року Сергій Ефрон просить радянського громадянства, стає радянським розвідником, активним діячем «Союзу повернення на батьківщину».

У 1932 році Марина Цвєтаєва пише есе «Поет і час», «Епос і лірика в сучасній Росії» (про Бориса Пастернака та Володимира Маяковського) і «Живе про живе (Волошин)».

В 1933 Марина Цвєтаєва пише цикл віршів «Стіл», есе «Два лісових царя», «Народження музею», «Відкриття музею», «Вежа в плющі», «Дім у Старого Пімена», «Поети з історією та поети без історії «.

У 1934 році Марина Цвєтаєва пише есе «Кирилівни», «Страхування життя», «Мати і музика», «Казка матері», «Полонений дух (моя зустріч з Андрієм Білим)».

У 1935 році Марина Цвєтаєва пише цикл віршів «Надгробки», поему «Співачка», есе «Черт».

2 лютого 1935 року Марина Цвєтаєва робить доповідь «Моя зустріч із Блоком» (не зберігся).

У червні 1935 року в Парижі на письменницькому з’їзді відбулася зустріч («незустріч») Марини Цвєтаєвої та Бориса Пастернака.

У 1936 році Марина Цвєтаєва пише цикл віршів «Вірші до сироти», закінчує поему «Автобус», пише есе «Шарлоттенбург», «Мундір», «Лавровий вінок», «Слово про Бальмонт».

У 1937 році Марина Цвєтаєва пише есе «Мій Пушкін», «Пушкін і Пугачов», «Повість про Сонечко».

15 березня 1937 року дочка Марини Цвєтаєвої Аріадна їде до Москви. Пізніше, восени 1937 року Сергій Ефрон, підозрюваний паризькою поліцією у вбивстві колишнього радянського агента Ігнатія Рейса, змушений виїхати до СРСР.

У 1938-39 роках Марина Цвєтаєва пише цикл віршів «Вірші до Чехії».

У 1939 році заарештовано Анастасію Цвєтаєву, від Марини це приховують.

12 червня 1939 Марина Цвєтаєва їде з Парижа, 16 червня виїжджає з французького порту Гавр, 18 червня приїжджає до Москви.

До жовтня 1939 року Марина Цвєтаєва живе на дачі в Болшево, потім місяць у Москві, з грудня 1939-го до 7 червня 1940-го – у Голіціні, потім до евакуації на різних квартирах у Москві.

У ніч з 27-го на 28 серпня 1939 року була заарештована Аріадна Ефрон. Вона провела в таборах та в засланнях загалом неповних 17 років.

Листопад 1939 року — арешт Сергія Ефрона.

У 1940 році для Держлітвидаву готується збірка віршів Марини Цвєтаєвої. Він був «зарубаний» після виходу рецензії Корнелія Зелінського.

У квітні 1941 року Марину Цвєтаєву прийняли до профкому літераторів при Держлітвидаві.

6-8 червня 1941 року Марина Цвєтаєва зустрічається в Москві з Анною Ахматовою.

8 серпня 1941 року Марина Цвєтаєва із сином Муром їде на пароплаві з Москви в евакуацію. 18 серпня – приїзд до Єлабуги. 26 серпня Марина Цвєтаєва пише заяву про прийом на роботу судомийкою в їдальню Літфонду. 28 серпня повертається до Єлабуги.

31 серпня 1941 року Марина Цвєтаєва повісилася. Точне розташування її могили досі невідоме.

Сергія Ефрона розстріляли в 1941 році.

Георгій Ефрон на початку 1944 року призваний на фронт, загинув у бою під селом Друйка Браславського району Вітебської області.

Аріадна Ефрон була репресована, реабілітована у 1955 році, померла в Тарусі 27 червня 1975 року.

Використані матеріали:

  1. Анна Саакянц. Вступна стаття та коментарі до збірки «Вірші та поеми». Москва, «Павда», 1991.
  2. Анна Саакянц. Коментарі до збірки «Проза». Кишинів, «Луміна», 1986.
  3. Вероніка Лоська. «Марина Цвєтаєва у житті» /Невидані спогади сучасників/
  4. http://ab.edu/~delcol_l/marina/bio.html
  5. http://www.sch265.spb.ru/~kimmeria/cvetaeva.htm

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *