Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Доповідь — Вчені, які зробили внесок у лікування та вивчення серцево-судинної системи


Доповідь - Вчені, які зробили внесок у лікування та вивчення серцево-судинної системи

Завантажити доповідь: Вчені, які зробили внесок у лікування та вивчення серцево-судинної системи

З давніх-давен люди намагалися пізнати свій організм, цікавилися функціями різних органів і роботою серця.

У 1628 році вийшла друком книга видатного англійського вченого
У. Гарвія під назвою «Анатомічне дослідження серця та крові у тварин». У ній автор викладав нове вчення про кровообіг, з якого по суті почалася наукова фізіологія. Гарвей стверджував, що серце працює як насос, що нагнітає кров у судини. Існує два кола кровообігу: у великому колі кров йде від серця до голови, поверхні тіла, до всіх органів. У малому — вона рухається між серцем і легень і насичується киснем. При цьому уявлення про перехід крові з дрібних артерій до вен через капіляри було геніальною здогадом Гарвея, заснованої на визначенні шляхом дослідів на тваринах.

У 17 столітті італійський фізіолог М.Мальпігі вперше побачив під мікроскопом кровообіг у капілярах та назвав їх волосяними судинами.
У 18 столітті було встановлено величину кров’яного тиску.

До 60-х років 19 століття французьким вченим Ж. Пуазейлем та німецьким ученим К. Людвігом була вивчена механіка пересування крові як переміщення рідини в системі трубок, а французьким вченим Е. Марейєм — Динаміка діяльності серця.

Діяльність серця глибоко вивчив російський фізіолог І.П.Павлов. Діяльність серця по Павлову регулює 4 відцентрових нерви: уповільнює, прискорює, посилює і послаблює. Всі тканини серця, особливо м’язова, забезпечені чутливими елементами. Нервові волокна, які відкрив російський учений І.Ф.Ціон, зв’язують серце через блукаючий і симпатичний нерви з центральною нервовою системою Павлов виявив, що постійно мінливі умови довкілля вимагають постійного регулювання діяльності серця як центрального органу кровообігу. Ця регуляція здійснюється рефлекторно у відповідь роздратування. Дратівливі фактори за допомогою нервових волокон регулюють м’язову діяльність серця, що частує або уповільнює серцебиття.

Цим пояснюються висловлювання пов’язані з діяльністю серця «б’ється від радості» та «завмирає від страху».

У 1865 році російський учений В.Сутигін вперше провів лабораторні дослідження з консервації крові та пожвавлення знекровлених собак переливанням крові, що не згортається, семиденного зберігання. Сьогодні лікарями широко використовується метод зберігання крові в консервованому вигляді та подальшого використання її у разі потреби. Консервація крові тісно пов’язана з проблемами згортання крові.

Вперше правильне розуміння природи згортання крові було дано в 1892 російським ученим А.Шмідтом, який висунув та експериментально обґрунтував ферментативну (фібриногенну) теорію згортання крові, що зберегла в основному своє наукове та практичне значення дотепер.

Кінець ХІХ та початок ХХ ст. Ознаменувалися двома вижними дослідження серця відкриттями. У 1895р. В.Рентген відкрив рентгенівські промені, що просвічують наскрізь усі тканини та органи, що дозволило побачити зображення м’яза серця. У 1903р. Голландський фізіолог В.Ейнтховен створив спеціальний прилад для запису електричних явищ серця – електрокардіограф, а запис на фотоплівці називається електрокардіограмою. Метод кардіографії дуже точний і дозволяє визначити найдрібніші порушення нормальної діяльності серця.

Література:

  1. «Велика Радянська Енциклопедія» т. 3,23, 38.
  2. «Дитяча Енциклопедія» т. 7.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *