Доповідь — Статистика обладнання — завантажити безкоштовно

1. Поняття та класифікація обладнання. Обладнання — це активні ОПФ, тобто які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва.

Активна частина ОПФ включає:

• силові машини, устаткування, тобто. всі агрегати, призначені для виробництва різних вилов енергії (усі парові казани, електрогенератори);
• робочі машини та обладнання;
• вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої;
• обчислювальна техніка тощо.

Ці групи виділяються для обліку та аналізу ОПФ, для підрахунку амортизації та проведення переоцінки.

2. Показники наявності та використання обладнання. 1) Класифікація обладнання за показниками наявності у виробничому процесі:

• встановлене устаткування — фактично діюче, працююче, що у плановому ремонті, просте, резервне.
• невстановлене — підлягає встановленню, зайве, непридатне, що підлягає списанню

Для устаткування вводиться поняття змінності випробування, оскільки може працювати більше однієї зміни. Коефіцієнт змінності обчислюється з урахуванням спостережень.

Ксм=aNi*Lсм/aNi (<=3), де Ксм- змінність роботи обладнання, Ni- кількість обладнання, L- число змін Коеф використання парку обладнання = число фактично працюючого обладнання/ чисельність готівкового обладнання.

2) За часом роботи: Календарний фонд = час роботи для обладнання безперервної дії.

Режимний = календарний — свята та вихідні.

Розташований час = режимний фонд – плановий ремонт – резервний фонд.

Плановий фонд = час, що розташовується — час, не потрібний для виконання виробничої програми.

Практично відпрацьований час = плановий фонд — час простою.

Коеф використання парку = фактично відпрацьований час/календарний (режимний) час або максимально можливий для цієї групи обладнання.

Календарний фонд – з безперервним часом, режимний – з перервним.

3) Показники використання обладнання за потужністю: Коеф використання виробничої потужності = фактично вироблена продукція/ середньорічна потужність Для енергетичного обладнання: Коеф використання двигуна = середня кількість фактично виробленої енергії/ максимально можливої ​​потужності двигуна.

Найважливіші показники статистики обладнання.

Енергетичне та виробниче обладнання — найактивніша частина виробничих основних фондів у всіх галузях н/г. Енергетичне — обладнання, основною функцією якого є виробництво різних видів енергії (теплової, механічної, електричної) та перетворення одного виду енергії на інший. Виробниче обладнання — знаряддя праці, з допомогою яких робітникам здійснюється безпосередній вплив щодо праці.

Виробниче та енергетичне обладнання дуже різноманітне за конструкцією, призначенням та багатьма іншими ознаками.

Групи енергетичного устаткування з урахуванням відмінності ролі окремих видів у енергетичному забезпеченні виробництва: 1. Парові котли.

• Двигуни:
• — Первинні. Перетворять потенційну енергію сил природи на механічну.
• За видами використовуваної енергії вони поділяються на:
• теплові (парові та внутрішнього згоряння)
• водяні
• атомні
• — Вторинні. Перетворять один вид енергії на інший.
• Електрогенератори. Перетворюють мехонічну та інші види енергії на електричну енергію.
• Електроапарати. Вони впливають на предмети праці (зварювальні апарати, електропечі, електросушарки тощо)
• Трансформатори та перетворювачі струму (випрямлячі, умформери).
• Виробниче обладнання ділять
• за способом впливу на предмет праці: механічне, термічне та хімічне.
• за характером його застосування: міжгалузевого застосування та спеціалізоване для конкретних виробництв.
• за спеціалізацією: універсальне та спеціальне.
• за ступенем автоматизації: машини без примусового зв’язку робочого органу з предметом праці; машини з примусовим зв’язком робочого органу з предметом праці; з автоматизованою подачею матеріалу та автоматизованим виведенням готового продукту — автомати.
• за рівнем технічної досконалості: сучасне, технічно досконале обладнання; обладнання, що потребує модернізації; застаріле обладнання, модернізація якого недоцільна.
• за ін. ознаками (віком, місцем виготовлення).

Наявність обладнання характеризують показники його чисельності. Готівкове обладнання

• встановлене обладнання
• фактично працююче
• просте
• у плановому ремонті
• резервне
• невстановлене обладнання
• підлягає встановленню
• зайве
• непридатне (що підлягає списанню)

Готівка — все обладнання, що значиться на балансі підприємства. Встановлене – обладнання, здане в експлуатацію. Резервне — справне обладнання, зараховане до технологічного або іншого виду резерву на підставі відповідного документа. Обладнання в просте — непрацююче з усіх причин, включаючи що чекає ремонту та в аварійному ремонті. Фактично працююче — всі одиниці устаткування, що використовуються, незалежно від тривалості часу їх роботи за спостеріганий період.

Зіставляючи числа одиниць фактично працював устаткування з кількістю одиниць встановленого чи готівкового устаткування отримують коефіцієнти використання парку устаткування.

За режимом роботи розрізняють обладнання безперервної дії та обладнання перервної дії. Коефіцієнт змінності — показник, що характеризує використання обладнання за середньою кількістю змін у добу. До см = кількість змін, відпрацьованих усіма одиницями обладнання кількість відпрацьованих машино-днів Порівнюючи коефіцієнт змінності з числом змін роботи підприємства за встановленим режимом роботи, отримаємо коефіцієнт використання змінного режиму.

Важливою характеристикою наявності енергетичного обладнання є його потужність. Ефективна максимально тривала потужність вказується у паспорті та характеризує найбільшу потужність, яку можна отримати на робочому валу двигуна та використовувати тривалий час без загрози виходу обладнання з ладу внаслідок перевантаження. За даними про фактично вироблену двигуном енергії визначають середню фактичну потужність. (Якщо електрогенератор з паспортною потужністю 100 кВт за 200 год роботи виробив 1600 кВт год ел-ен, його середня фактична потужність = 1600:200=80 кВт). Коефіцієнт використання двигуна за потужністю = середня фактична потужність двигуна: його ефективна максимально тривала потужність. (80: 100 = 0,8). Сумарна потужність силового обладнання підприємств визначає енергетичний потенціал. Мпр = М пд + М ем + М еа, де Мпр — потужність, що обслуговує виробничий процес, М пд — потужність первинних двигунів, що безпосередньо обслуговують робочі машини, М ем — потужність електромоторів, що приводять в рух робочі машини, М еа — потужність електроапаратів.

Використання обладнання можна характеризувати і за часом: Календарний фонд часу – час вихідних, святкових днів та міжзмінних перерв = режимний фонд часу.

Режимний фонд часу — резервний час = наявний фонд часу.

Розташований фонд часу – час планових ремонтів = плановий фонд часу.

Плановий фонд часу — час, непотрібний виконання виробничої програми = час участі устаткування виробничому процесі.

Час участі обладнання у виробничому процесі = машинний (фактично відпрацьований час + підготовчо-заключний та допоміжний час).

Коефіцієнт використання обладнання за часом = час участі обладнання у виробничому процесі або фактично відпрацьований час: фонд часу, прийнятий за основу для порівняння (календарний, режимний або плановий).

Показники використання обладнання за часом і потужністю дозволяють отримати узагальнюючий показник використання обладнання за обсягом виконаних робіт шляхом перемноження коефіцієнтів використання обладнання за потужністю та за часом.

Оф – фактично вироблений обсяг корисної роботи Тф – час фактичної роботи обладнання Мт – паспортна продуктивність обладнання Тк – календарний фонд часу Узагальнювальною характеристикою виробничих можливостей підприємства служить показник виробничої потужності – максимально можливий обсяг продукції, який може бути вироблений підприємством протягом певного періоду часу.

Середня річна потужність визначається за формулою:
,?=Ч
— середня річна потужність, М н — потужність на початок звітного року, Мвв — потужності, що вводяться протягом звітного періоду, Мвиб — потужності, що вибули у звітному році, Ч1 — число місяців, що залишаються з моменту введення потужності до кінця року, Ч2 — число місяців, що залишаються до кінця року з моменту вибуття потужності, 12 – число місяців на рік.

Коефіцієнт використання виробничої потужності – відношення фактично виробленого обсягу продукції до середньої річної потужності.

© Реферат плюс