Доповідь - Роль символічних образів у оповіданні А.І.  Купріна "Гранатовий браслет"
Химия

Доповідь — Роль символічних образів у оповіданні А.І. Купріна «Гранатовий браслет»


Роль символічних образів в оповіданні А.І. Купріна «Гранатовий браслет»

Дивовижною долею був Олександр Іванович Купрін. Людина широкої, доброї, чуйної душі. Натура сильна, кипуча. Величезна жага життя, прагнення все знати, все вміти, все випробувати самому. Величезна любов до Росії, яку він проніс через усе своє життя, робить йому честь як людині, і як письменнику. Багато чого пізнав він у житті та зумів свій життєвий досвід змусити служити своїй творчості.

Талановитим був письменник Олександр Іванович Купрін. Визнаний майстер короткої розповіді, автор чудових повістей. Вони широка, різноманітна картина російського життя кінця минулого століття і початку нинішнього.

«Людина прийшла у світ для безмірної свободи творчості та щастя» ці слова з купринського нарису можна було б взяти епіграфом до всієї його творчості. Великий життєлюб, він вірив, що життя стане кращим, і мріяв, що настане час, коли всі люди будуть щасливі. Мрія про щастя, мрія про прекрасне кохання – ці теми вічні у творчості письменників, поетів, художників, композиторів.

Не оминув ці теми і Купрін. З властивим йому високим художнім смаком, прекрасною мовою, тонким розумінням психології своїх героїв він пише про кохання. Мабуть, найпоетичнішою річчю Купріна став «Гранатовий браслет» — прекрасна розповідь про нерозділене велике кохання, кохання, «яке повторюється лише один раз на тисячу років».

В оповіданні «Гранатовий браслет» Купрін створює кілька символічних образів, на яких будується фундамент оповіді і які несуть у собі весь ідейний сенс оповідання.

«У середині серпня, перед народженням молодого місяця, раптом настали огидні погоди, які такі властиві північному узбережжю Чорного моря» — початку оповідання можна назвати першим символом. Опис похмурої, сирої, в цілому дуже поганої погоди, а потім її раптова зміна на краще, має величезне значення. Якщо під «молодим місяцем» розуміти головну героїню оповідання Віру Миколаївну Шеїну, дружину ватажка дворянства, а під погодою все її життя, виходить сіра, але цілком реальна картина. «Але до початку вересня погода раптом різко і зовсім несподівано змінилася. Відразу настали тихі, безхмарні дні, такі ясні, сонячні та теплі, яких не було навіть у липні.» Де ця зміна і є та сама піднесена і фатальна любов, про яку йдеться в оповіданні.

Наступним символом слід назвати княгиню Віру Миколаївну. Купрін описує її як незалежну, царственно спокійну, холодну красуню: «…Віра пішла в матір, красуню англійку, своєю високою гнучкою фігурою, ніжним, але холодним обличчям, прекрасними, хоч досить великими руками, яку можна бачити на старовинних мініатюрах.» Віра Миколаївна, шляхетна, дивовижна жінка, символізує людину, гідну справжнього, «святого» кохання.

Чимале значення відводить Купрін «огрядному, високому, срібному старцю» — генералу Аносову. Саме йому представлено завдання змусити Віру Миколаївну поставитися до кохання таємничого Г.С.Ж. серйозніше. Своїми роздумами про кохання генерал сприяє тому, щоб його онука могла з різних боків подивитися на своє життя з Василем Львовичем.

Йому належать пророчі слова: «…може бути, твій життєвий шлях, Вірочка, перетнула саме таке кохання, про яке мріють жінки і на яку більше нездатні чоловіки.» Генерал Аносов символізує мудре старше покоління. Автором йому довірено зробити дуже важливий, що має величезне значення в цьому оповіданні висновок: у природі справжнє, святе кохання вкрай рідкісне і доступне лише небагатьом і лише гідним її людям. За все життя Аносов не зустрів жодного подібного прикладу, але він продовжує вірити у високе кохання і передає свою впевненість Вірі Миколаївні.

Причиною швидкої розв’язки історії, яка тривала понад вісім років, став подарунок на день народження Вірі Миколаївні. У ролі цього подарунка виступив новий символ того самого кохання, в яке вірив генерал Аносов, і про яке мріє кожна жінка, — гранатовий браслет. Він цінний Желткову тим, що його носила його «покійна матінка», крім того, старовинний браслет має свою історію: за сімейним переказом він має властивість повідомляти дар передбачення жінкам, що його носять, і охороняє від насильницької смерті… І Віра Миколаївна справді несподівано пророкує: «Я знаю, що ця людина уб’є себе.» Купрін порівнює п’ять гранатів браслета з «п’ятьма червоними, кривавими вогнями», а княгиня, задивившись на браслет, з тривогою вигукує: «Точно кров!» Кохання, яке символізує браслет, не підпорядковується жодним законам та правилам. Вона може йти наперекір усім засадам суспільства: Жовтків – лише дрібний бідний чиновник, а Віра Миколаївна – княгиня. Але ця обставина не бентежить його, він, як і раніше, любить її, усвідомлюючи тільки те, що ніщо, навіть смерть, не змусить вщухнути його прекрасне почуття: «…Ваш до смерті і після смерті покірний слуга.» На жаль, значення браслета Віра Миколаївна зрозуміла надто пізно. Її долає занепокоєння. «І всі її думки були прикуті до того невідомого чоловіка, якого вона ніколи не бачила і навряд чи побачить, до цього смішного «Пе Пе Же».

Княгиня знову і знову згадує слова генерала Аносова і страждає найважчим для неї питанням: що це було: кохання чи божевілля? Останній лист Желткова ставить усе на свої місця. Він любить. Любить безнадійно, пристрасно і йде у своїй любові до кінця. Він сприймає своє почуття як божий дар, як велике щастя: «Я не винен, Віро Миколаївно, що богу завгодно послати мені, як величезне щастя, любов до Вас.» І не проклинає долю, а йде він із життя, йде з великою любов’ю в серце, несучи її з собою і кажучи коханій: «Нехай святиться ім’я Твоє!» І залишається людям лише символ цього прекрасного кохання гарної людини — гранатовий браслет…

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *