Доповідь - Прикордонна ситуація та людина
Химия

Доповідь — Прикордонна ситуація та людина


Доповідь - Прикордонна ситуація та людина

Завантажити доповідь: Прикордонна ситуація та людина

Екзистенційна філософія звернула увагу сучасної культури до проблеми смерті. «Бути чи не бути» індивіду — темрява у філософії людини XX століття ще більш популярна, ніж за часів Шекспіра.

А. Камю в «Міфі про Сізіфа» заявив, що місце центрального філософського питання має зайняти проблема самогубства.

І він бачив своє гуманістичне завдання у тому, щоб допомогти людині, яка перебуває на межі відчаю, на межі самогубства, зберегти життя.

Чим йому може допомогти філософія? У всякому разі, розмірковує Камю, не благодушно-оптимістичними запевненнями в тому, що життя прекрасне — до них зневірена людина швидше за все поставиться без жодної довіри. Безглузді, аморальні й ті концепції філософії минулого, за якими людина живе у кращому зі світів. Світ цей абсурден, заявляє Камю, так само, як абсурдні дії Сізіфа, що піднімає, але покаранню богів, камінь на гору, з якої він знову повинен покотитися вниз… І все-таки життя навіть у ситуації абсурду — цінність, яка дорівнює у людини немає. Але це життя, завжди «прикордонне» зі смертю.

Життя на межі смерті, втрата та пошук сенсу життя ситуації, які у філософії та літературі XX століття досліджувалися глибше та ретельніше, ніж раніше. На жаль, у нашій літературі та філософії довгий час панувала зневажливе ставлення і до цих проблем, і до їх осмислення начебто вони не турбують абсолютно кожну людину. Кожен переживав смерть близьких, багатьом у розпал життя або на її виході доводилося дивитися в очі смерті; кожна людина обов’язково замислюється про смерть. Життя індивіда може бути сповнена змістом, але може раптом і втратити для нього цей сенс. Достойно померти, коли приходить смерть, боротися з нею, коли є шанс жити, допомагати іншим людям у їхній смертній боротьбі – це велике та потрібне будь-якій людині вміння.

Йому вчить саме життя. Життя і смерть людини, сенс життя – це вічні темряви мистецтва та філософії.

Однак у класичній думці та в сучасній філософії тема смерті займає різне місце; смерть оцінюється по-різному. «…Найстрашніше із лих, смерть, не має до отрути жодного відношення, тому що, коли ми існуємо, смерть ще не присутня; а коли смерть присутня, тоді ми не існуємо»,- писав, висловлюючи світовідчуття і цінності своєї епохи , давньогрецький філософ Епікур Сучасна екзистенційна філософія визначає життя не інакше як «буття до смерті». Якоюсь мірою це вірно — знітившись, людина «прямує» до смерті. І смерть будь-якої миті може обірвати нитку життя… Можна, та й треба зрозуміти людей, чиї думки та почуття — під впливом особистих та соціальних переживань — повернулися, в основному, до проблеми смерті.

Це буває не тільки у випадках соціальної патології (параноїдальної одержимості ідеєю самогубства), а й у ситуаціях, які не так вже й рідко випадають на долю взагалі здорових людей: у ситуаціях конфліктного вибору, відчаю, причому нерідко, як показав Шекспір ​​на прикладі Гамлета, збігаються з високими духовно-моральними поривами особистості. І все-таки, розмірковуючи про людське буття одночасно реалістично і гуманістично, правомірно засумніватися в теоретичній і моральної справедливості визначення сутності життя як буття до смерті. Людське життя (та й життя взагалі) постійно розгортається не просто через протилежність, через «спрямованість» до смерті, а через протидію їй. І людина у нормальному стані орієнтується саме на життя. Він навчився покладатися на її силу. Про смерть ж він мислить і дбає швидше в крайніх, справді «прикордонних» між життям і смертю ситуаціях — але навіть і в них людина здатна не тільки і не просто віддатися «буттю до смерті», а або виявляти величезну волю до життя, або свідомо жертвувати своїм життям заради високих принципів, заради життя інших людей.

Екзистенційна філософія виправдано виходила з того, що близькість, загроза смерті найчастіше змушує людей задуматися про сенс і зміст прожитого життя, «повернутися» від побуту, від повсякденності до самого буття, до власної екзистенції — сутності, яка є єдиною із існуванням. Це припущення аж ніяк не безпідставне, і письменники-екзистенціалісти вміли гостро та яскраво осмислювати ситуації на межі життя та смерті. По суті, герої їхніх головних творів поміщені у прикордонні ситуації. (Приклади — п’єси Сартра; повість А. Камю «Сторонній»; повість С. де Бовуар «Найлегша смерть» — сильна і «жорстка» розповідь про вмираючу матір тощо) Такий поворот не був випадковим: він свідчив про виступ епохи, коли прикордонна ситуація стала не лише індивідуальною, а й соціальною, навіть загальнолюдською проблемою.

Глобальна історична ситуація в наші дні стала прикордонною: можливі і загибель людства та його виживання.

Людство вперше в історії не абстрактне, а цілком реальне постало перед загрозою смерті. Як і в житті індивідів, так і в сьогоднішньому житті людського роду потрібні високий життєвий порив, критична рефлексія, зусилля розуму, боротьба з ірраціональними устремліннями, «ангажованість» — активність та ініціатива всіх нас та кожного з нас.

Найважливіший крок, який має зробити і робить сучасне людство,- усвідомлення те, що склалася якісно нова ситуація, що вона справді прикордонна. Навіть страх перед глобальною катастрофою, яким сьогодні охоплено багато людей, має стати справою виживання людства.

Застосування екзистенційних понять, що раніше відносяться до індивіда, до всього людства, ще раз демонструє нероздільність доль унікального індивіда та суспільства, всього людства. Людина вільна усвідомити свою невіддільність від людства — і вона має це усвідомити. Його надзавдання: створити такі історичні умови, за яких думка про світ у цілому, про історію, про інших людей не наповнюватиме його ні страхом, ні болем, ні розпачом.

Проблема специфіки людського буття у світі є центральною та для багатьох напрямків сучасної релігійної філософії. Причому концентрація уваги на проблемі людини, її місця у світі і тут відбулася в результаті тривалої та гострої боротьби, поступового перегляду традиціоналістського розуміння завдань, цілей і методів філософствування.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *