Доповідь - Порівняння організаційних та ділових ігор
Химия

Доповідь — Порівняння організаційних та ділових ігор


Доповідь - Порівняння організаційних та ділових ігор

Завантажити доповідь: Порівняння організаційних та ділових ігор

Широко поширені в даний час ділові ігри виявляються незадовільними саме з точки зору цілей та завдань професійного навчання (див. розділ про Ділові ігри). У загальному вигляді кожна ділова гра передбачає дві основні складові своєї організації:

а) модель імітованого процесу, яка відображає залежність змін у <середовищі> або <об'єкті>, що відбуваються під впливом тих чи інших дій або рішень учасників гри;

б) систему запропонованих гравцеві рішень та дій, що викликають зміни у <середовищі>, результати яких визначаються за моделлю.

Принципи побудови моделі та <закони> імітованих процесів залишаються прихованими від гравців. Виходячи з наявного професійного досвіду, гравці приймають рішення як зворотний зв’язок отримують результати своїх дій.

Отже, граючі можуть за умов конкуренції чи кооперації коїться з іншими учасниками аналізувати й оцінювати свої дії лише з результатам. За рахунок імітації у грі особливостей професійної сфери діяльності або її приватних ситуації учасники мають можливість порівнювати та критично оцінювати ефективність вже наявних у них способів діяльності, але не більше. При цьому зміст діяльності та її способи залишаються прихованими для рефлексного аналізу. Практично у традиційних ділових іграх розширюється раніше сформована професійна орієнтування, але не створюються умови для оволодіння новими способами діяльності. Відсутність умов реалізації рефлексивного свідомого ставлення до своїх дій залежить від того, що у таких формах організації ігрового навчання немає особливого акценту на необхідності виникнення в учнів ігрового ставлення до ігрової діяльності. Більше того, у ділових іграх, як зауважує Артур Л. Робертс, виникнення рефлексивного ігрового ставлення до самого сюжету чи спроби розкрити закон імітаційної моделі розглядаються як негативний момент. Йдеться про те, що при цьому гра йде заради самої гри, а досягнення виграшу — заради виграшу. Гравці, намагаючись обіграти один одного або <модель>, відволікаються від цілей навчання. Це побоювання природно, оскільки будь-яка ігрова форма може провокувати виникнення ігрової діяльності, але зовнішні стосовно гри мети навчання навичкам ігрової діяльності змушують фактично заперечувати ігрову діяльність як основний механізм, що забезпечує ефективність навчання.

Водночас слід зазначити, що сучасні ділові ігри, незважаючи на недоліки, все-таки дають навчальний ефект завдяки присутності майже у всіх іграх моменту дискусії, обговорення та аналізу учасниками своїх дій між собою та з координатором гри. Саме в цьому моменті вони справді рефлексивно та дослідно ставляться до власної діяльності та її співорганізації. Те, наскільки організовано буде цей бік ігрового процесу, і визначить міру ефективності формування рефлексивно-мислительного та дослідницького ставлення до дійсної професійної діяльності. Психологічно це, що учасники починають відходити від вузькопредметних питань та спрямовують свою активність на аналіз та співорганізацію колективної сучасної діяльності у конкретних умовах гри, тобто. здійснюють власне ігрову діяльність. Вони переносять увагу з продуктів та результатів розумових впливів на процеси, способи та логіку. Однак ніде в літературі, присвяченій діловим та імітаційним іграм, що застосовуються у навчанні, не підкреслюється ця сторона ігрового процесу та методу і названі процедури не стають предметом спеціальної організації.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *