Доповідь - "Петербург Достоєвського" за романом "Злочин і кара"
Химия

Доповідь — «Петербург Достоєвського» за романом «Злочин і кара»


Завантажити доповідь: «Петербург Достоєвського» за романом «Злочин і кара»

Місто пишне, місто бідне,
Дух неволі, стрункий вигляд,
Звід небес зелено-блідий,
Нудьга, холод та граніт.

А.С.Пушкін

Петербург… Місто, якого у своїх творах зверталося багато письменників від Ломоносова до поетів наших днів. » Дух неволі » , зазначений у Петербурзі ще Пушкіним, наклав відбиток на розчарованих життям передчасно втомлених героїв Гоголя, Блоку, Білого, Достоєвського. Але в останнього місто у всіх творах багатолик.

Царський град Петра, втілення сили та влади, відкривається мрійнику з «Білих ночей»; Раскольникову ж ближче інша, друга столиця — здавлений простір кварталів, що примикають до сінної площі, темні двори, чорні сходи. Герой просто не помічає міста, він надто поглинений своїми думами, думками, переживаннями.

Йому знайомий тільки такий Петербург:

«… Духота, штовханина, всюди вапна, ліси,
цегла, пил і та особлива літня сморід,,
настільки знайома кожному петербуржцю.

Родіон живе в комірчині, «яка була схожа більше на шафу, ніж на квартиру». І, лежачи там годинами, в голові народжується думка про вбивство. Дані письменником повторювані деталі: «сморід», «духота», як би нагнітають обстановку напередодні страшної трагедії.

Лише раз, як у тумані, з’являється Петербург перед Раскольниковим: » Нез’ясовним холодом віяло нею від цієї чудової панорами; духом німим і глухим повна була йому ця пишна картина… » ;

Тут Петербург вже як самостійний персонаж, винуватець драмм, що розігруються, ворожа людям сила. Чудова панорама Ісаакіївського собору і Зимового палацу була німа для героя, як ні вона і для бідноти, що живе поблизу, тому що вся її свідомість заповнена страхом перед майбутнім. Але місто це ще й місто маленької людини Мармеладова, титулярного радника, якого ми зустрічаємо вже «з набряклим від постійного пияцтва жовтим, навіть зеленуватим обличчям і з припухлими віками». У пияцтві він намагається втопити дійсність життя, хоча сам чітко усвідомлює згубність цього заняття. Трагедія Мармеладова- трагедія та оточуючих його людей. Тепер про передмістя. У фантастичному сні Раскольникова передмістя-великий шинок, де завжди «… кричали, реготали, лаялися, так потворно і сипло співали…» Але ж реальність анітрохи не краща: Соня Мармеладова, розчавлена ​​копитами коня Мармеладов.

«Маленькі люди» описані і Гоголем. У Петербурзі Гоголя є ті ж «сірі, жовті та брудно-зелені будинки» з їхньою похмурістю.

Але опис Достоєвського не такий безвихідний: у цьому похмурому місті майне хоч «один промінь світла». У душі героя та письменника мрія про місто прекрасне, створене для щастя людей. Про це думає Раскольников, йдучи на вбивство: «він навіть дуже зайнявся думкою про влаштування високих фонтанів і про те, як вони добре освіжали повітря на всіх площах».

Так входить у роман тема міста та людини, розвинена в «Злочині та покаранні».

Петербург Достоєвського- середовище, в якому вживаються численні верстви суспільства: лихварі, бідняки, студенти, інтелігенція, багатії та аристократи. Для кожного з них місто бачиться по-різному: комусь святково та весело, комусь сіро та безвихідно.

Достоєвський письменник-гуманіст, він протестує проти існування зла на захист людей. Людина та її душа, яка вміє радіти з того що на мить «вулиця раптом блисне», фантастика, контрасти ось Петербург Достоєвського.

PS П-г-місто, де народжується злочин. Що у вигляді міста сприяє цьому? Які засоби використовує автор у створенні страшної картини міста злочину?

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *