Доповідь – М. А. Булгаков.  "Собаче серце"
Химия

Доповідь – М. А. Булгаков. «Собаче серце»


Завантажити доповідь: М. А. Булгаков. «Собаче серце»

М. А. Булгаков у літературу прийшов уже в роки соєтської влади. Він не був емігрантом і на собі випробував усі складнощі та протиріччя радянської дійсності 30-х років. Дитинство та юність його пов’язані з Києвом, наступні роки життя – з Москвою. У московський період життя Булгаков був не лише письменником, а й театральним діячем, автором сценаріїв та постановок у московському художньому театрі. Перу Булгакова належать романи: «Біла гвардія», «Театральний роман», «Майстер та Маргарита».

Тема дисгармонії, доведеної до абсурду завдяки втручанню людини вічні закони природи, з блискучою майстерністю та талантом розкрита Булгаковим у повісті «Собаче серце».

Вічна проблема кращих розумів у Росії — взаємини інтелігенції та народу. Яка роль інтелігенції, яка її участь у долях народу — над цим і змусив замислитися читача автор розповіді у далекі 20-ті роки. В оповіданні – елементи фантастики поєднуються з побутовим тлом. Професор Преображенський – демократ з походження та переконань, типовий московський інтелігент. Він свято зберігає традиції студентів Московського університету: служити науці, допомагати людині і не нашкодити їй, дорожити життям будь-якої людини – доброї та поганої. Його помічник доктор Борменталь благовісно ставиться до свого вчителя, захоплюється його талантом, майстерністю, людськими якостями. Але в ньому немає тієї витримки, того святого служіння ідеям гуманізму, які ми бачимо у Преображенського.

Борменталь здатний розгніватись, обуритися, навіть застосувати силу, якщо це потрібно для користі справи. І ось ці дві людини роблять небачений у світовій науці експеримент — пересаджують бродячому псу гіпофіз людини. Результат вийшов з наукової точки зору несподіваний і феноменальний, але в побутовому, життєвому плані він призвів до найгірших результатів. Сформована таким чином істота має вигляд свого людського донора – Клима Чугункіна – трактирного балалаєчника, п’яниці та бешкетника, убитого у бійці. Цей гібрид грубий, нерозвинений, самовпевнений і нахабний. Він будь-що хоче вибитися в люди, стати не гірше за інших. Але він не може зрозуміти, що для цього треба пройти шлях довгого духовного розвитку, потрібна праця розвитку інтелекту, кругозору, оволодіння знаннями. Поліграф Поліграфович Шариков (так тепер називають істота) одягає лаковані черевики та отруйного кольору краватку, а в іншому його костюм брудний, неохайний, без смаку. Він за допомогою керуючого будинками Швондера прописується в квартирі Преображенського, вимагає належні йому «шістнадцять аршин» житлоплощі, навіть намагається привести до будинку дружину. Він вважає, що підвищує свій ідейний рівень: читає книгу, рекомендовану Швондером – листування Енгельса з Каутським. З погляду Преображенського — все це блеф, порожні потуги, які аж ніяк не сприяють розумовому та духовному розвитку Шарікова. Але з погляду Швондера та йому подібних – Шариков є цілком придатним для того суспільства, яке вони з таким пафосом та захопленням створюють. Шарікова навіть взяли працювати в державну установу, зробили його маленьким начальником. Він же стати начальником — значить перетворитися зовні, здобути владу з людей. Так воно й трапляється. Він тепер одягнений у шкіряну куртку та чоботи, їздить державною машиною, розпоряджається долею бідної дівчини-секретарки.

Професор Преображенський таки не залишає думки зробити з Шарікова людину. Він сподівається на еволюцію, поступовий розвиток. Але розвитку немає і не буде, якщо сама людина до нього не прагне. Насправді все життя професора перетворюється на суцільний жах. У будинку немає ні спокою, ні порядку. Цілими днями чути нецензурну лайку і балалаєчне брязкіт; Шариков є додому п’яним, пристає до жінок, ламає і трощить все довкола. Він став грозою не тільки для мешканців квартири, а й для мешканців усього будинку. А що здатні наробити Шарікова, якщо дати їм у житті повну волю? Страшно уявити картину того життя, яке вони здатні створити навколо себе.

Так добрі наміри Преображенського обертаються трагедією. Він робить висновок, що насильницьке втручання в природу людини і суспільства призводить до катастрофічних результатів. У повісті «Собаче серце» професор виправляє свою помилку – Шариков знову перетворюється на пса. Він задоволений своєю долею та самим собою. Але в житті подібні експерименти необоротні. І Булгаков зумів попередити про це на початку тих руйнівних перетворень, які почалися в нашій країні в 1917-му році.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *