Доповідь – ідейні джерела формування політичної доктрини фашизму.
Химия

Доповідь – ідейні джерела формування політичної доктрини фашизму.


Ідейні джерела формування політичної доктрини фашизму.

Фашизм з’явився на політичній арені, коли капіталістичний світ переживав гостру кризу. Вперше в історії людства була не лише продемонстрована неспроможність капіталістичної системи, а й показаний реальний вихід із найгостріших соціальних та політичних суперечностей на шляхах корінного, революційного перетворення застарілих суспільних структур.

У обстановці гострої кризи капіталізму фашизм мав зробити те, із чим змогли справитися традиційні буржуазні партії: по можливості пристосувати стару систему влади до нової економічної та соціальної реальності.

Фашизм став однією з варіантів шляху у напрямі розвитку від монополістичного до державно-монополістичного капіталізму. Від традиційних диктатур він відрізняється тим, що знаходить велику підтримку у масах.

Вперше фашизм з’явився в Італії 1919 року, де фашисти на чолі з Муссоліні 1922 року захопили владу. У 1919 році була організована фашистська партія у Німеччині, названа націонал-соціалістичною. У 1933 році ця партія на чолі з Гітлером захопила владу і встановила в Німеччині режим терористичної диктатури.

Насамперед впадає у вічі прямий наступний зв’язок, що існувала між націонал-соціалізмом як світоглядом і традиційним пангерманським шовінізмом. Три основні ідеї, що визначають діяльність пангерманістів: 1) панівне становище Німеччини в континентальній Європі, 2) об’єднання всіх німецьких народів і національних груп у рамках німецької імперії, 3) розширення німецьких колоніальних володінь. Ці ідеї були використані нацизмом без будь-яких істотних коригувань.

Велику роль формуванні фашизму зіграв Ф.Ницше. Він довів уявлення про “природний відбір” у боротьбі “всіх проти всіх” до зведеного в ідеал і оспівуваного ним образу більш високої і сильної надлюдини, не скутої у своєму прагненні до влади ніякою рабською мораллю. Ця надлюдина, далека від будь-якого співчуття, перейметься свідомістю свого права на поневолення тих, хто слабший; з таких надлюдин сформується раса панів. Надлюдина стоїть найвище і саме в ній полягає весь сенс історії. Також він зауважує, що лише війна робить юнака чоловіком, а народ – расою.

Один із учнів Ніцше помічав, що соціалізм — це логічний антипод лібералізму, причому центр лібералістського суспільства — індивід, тому соціалізм є заперечення індивідуума, його поглинання суспільством. Соціалізм — це дисципліна, жорсткий державний порядок, ієрархія. Також важливе значення мав Меллер ван ден Брук, який говорив: “Націоналіст не повинен упокорюватися з тим, що є мільйони німців, яких марксизм відвернув від ідеї нації. Він має боротися проти цього.”

Ідеї ​​Ніцше стали основою фашистських ідей Жозефа Гобіно і Жоржа Лапужа. Гобіно еголітарної ідеї демократії протиставляв нерівність людей і стверджував, що існують різні за своєю цінністю раси. Всі лиха походять від рівності, яка рівнозначна виродженню. Він першим спробував зобразити всю світову історію як історію боротьби шляхетних рас проти неповноцінних. Ж.Лапуж помічав, що люди поділяються на великоголові та короткоголові.

Людиною, яка ще раніше Гобіно об’єднала ключові положення расизму, виявився Х. Чемберлен, він був противником офіційної християнської релігії. Ці погляди лягли згодом в основу фашистського руху «німецьких християн». Також він відніс білій расі загальну якість носіїв усієї культури, роблячи звідси висновок, що німці покликані панувати на всій земній кулі.

Першим, хто поставив антисемітизм на ґрунт расизму, був Вільгельм Марр, він постійно наголошував на тому, що проблема євреїв — питання не релігії, а раси. Чимало почерпнули націонал-соціалісти від російських антисемітів — Карла-Амалії Грінгмута, Крушевана, Окрейця та Пуришкевича.

Француз Шарль Моррас говорив про необхідність військовим шляхом вирішувати конфлікти між державами, монархію ж він вважав найкращим чином правління.

Ю.Лебон у своїй роботі «Психологія народів і мас» говорив про чотири типи народу: 1) первісні раси; 2) нижчі раси (негри); 3) середні раси (китайці, японці тощо); 4) індоєвропейці. На вершину він ставив арійців (німців), до них наближався римлян, італійців, скандинавські народи, а циган вважав людьми, які ведуть паразитичний спосіб життя.

Велику роль відіграли ідеї геополітики. Держава — географічний та біологічний організм, вона має прагнути розширення своїх кордонів. Хаусхоффер випускав журнал «Геополітика», де висловлював ідеї расової дискримінації та соціал-дарвінізму (у боротьбі за існування виживає найсильніший).

Муссоліні в 1935 році видає «Чотири лекції про корпоративну державу», де пише план об’єднання бізнесменів і т.д. Ще раніше 1932 року у своїй роботі “Доктрина фашизму” він викладає теорію визволення території від недолюдей.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *