Доповідь - Функції філософії - скачати безкоштовно
Химия

Доповідь — Функції філософії — скачати безкоштовно


Завантажити доповідь: Функції філософії

Безпосередньою метою науки є опис, пояснення і передбачення процесів і явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, що нею відкриваються. Філософія завжди тією чи іншою мірою виконувала по відношенню до науки функції методології пізнання та світоглядної інтерпретації її результатів. Філософію поєднує з наукою також і прагнення теоретичної форми побудови знання, до логічної доказовості своїх висновків.

Європейська традиція, що сягає античності, високо цінувала єдність розуму і моральності, водночас міцно пов’язувала філософію з наукою. Ще грецькі мислителі надавали великого значення справжньому знання і компетентності на відміну менш наукового, а часом і легковажного думки. Така відмінність має важливий характер багатьох форм людської діяльності, зокрема й у філософії. Тож чим є результати інтелектуальних зусиль філософів: надійним знанням чи лише думкою, пробою сил, свого роду грою розуму? Якими є гарантії істинності філософських узагальнень, обґрунтувань, прогнозів? Чи вправі філософія претендувати на статус науки чи такі домагання безпідставні? Спробуємо відповісти на ці запитання, звернувшись до історії.

Першу спробу описати коло завдань філософії, перед існуючими і лише початківців формуватися конкретних наук, свого часу зробив Аристотель. На відміну від приватних наук, кожна з яких зайнята дослідженням своєї галузі явищ, він визначив філософію як вчення про першопричини, першопринципи, найзагальніші засади буття. Її теоретична міць здалася Аристотелю незрівнянною з можливостями приватних наук і викликала його захоплення. Він назвав цю галузь знання ‘пані наук’, вважаючи що інші науки, як рабині, не можуть сказати їй і слова проти. У роздумах Аристотеля відбито характерне йому епохи різке розбіжність філософської думки і спеціальних дисциплін за рівнем їх теоретичної зрілості. Така ситуація зберігалася протягом багатьох століть. Підхід Аристотеля надійно утвердився у свідомості філософів титулами «королева наук» та «наука наук».

У Стародавній Греції філософія зародилася як всеосяжна наука — саме слово «філософія» означає «наука». Ця наука була спрямована на все, що взагалі було здатне чи здавалося здатним стати об’єктом пізнання. Будучи спочатку єдиною і нероздільною наукою, філософія, при диференційованому стані окремих наук, ставала частково органом, що поєднує результати діяльності всіх інших наук і одне загальне пізнання, частково провідником морального та релігійного життя. Ідеї ​​а[НЕРАЗБОРЧИВО]Стики, спочатку висунуті ще в античній філософії, лише в 17-18 століттях перетворилися на природничо-науковий факт — можна говорити про певні прогнозуючі функції по відношенню до природознавства.

У 19-20 століттях, на новому етапі розвитку знань, зазвучали протилежні судження про велич науки і неповноцінність філософії. У цей час виникло і набуло впливу філософський перебіг позитивізму, що поставив під сумнів пізнавальні можливості філософії, її науковість, одним словом розвінчує ‘королеву наук’ в ‘служниці’. У позитивізмі було сформовано висновок у тому, що філософія це сурогат науки, має декларація про існування у періоди, коли ще склалося зріле наукове пізнання. На стадіях розвиненої науки пізнавальні домагання філософії оголошуються неспроможними. Проголошується, що зріла наука — сама собі філософія, що саме їй посильно брати на себе і успішно вирішувати заплутані філософські питання, що розбурхували уми протягом століть.

До всього іншого відмінністю філософського знання з інших і те, що філософія — єдина з наук пояснює що таке буття, яка його природа, співвідношення матеріального і духовного в буття.

Подивимося як наука та філософія взаємодіють між собою.

Науково-філософське світогляд виконує пізнавальних функцій, споріднених до функцій науки. Поряд із такими важливими функціями як узагальнення, інтеграція, синтез усіляких знань, відкриття найбільш загальних закономірностей, зв’язків, взаємодій основних підсистем буття, про які вже йшлося, теоретична масштабність, логічність філософського розуму дозволяють йому здійснювати також функції прогнозу, формування гіпотез про загальні принципи , тенденціях розвитку, а також первинних гіпотез про природу конкретних явищ, ще не опрацьованих спеціально-науковими методами

На основі загальних принципів раціонального розуміння філософська думка групує життєві, практичні спостереження різних явищ, формує загальні припущення про їх природу та можливі способи пізнання. Використовуючи досвід розуміння, накопичений в інших галузях пізнання, практики, вона створює філософські ‘ескізи’ тих чи інших природних чи суспільних реалій, готуючи їх подальше конкретно-наукове опрацювання. У цьому здійснюється умоглядне продумування принципово допустимого, логічно і теоретично можливого. Т.о. філософія виконує функцію інтелектуальної розвідки, яка також служить і для заповнення пізнавальних прогалин, що постійно виникають у зв’язку з неповним, різним ступенем вивченості тих чи інших явищ, наявністю «білих плям» пізнавальної картини світу. Звісно, ​​у конкретному — науковому плані належить заповнити спеціалістам-науковцям, іншій загальній системі світорозуміння. Філософія заповнює їх силою логічного мислення.

Фахівці, які вивчають всілякі конкретні явища, потребують загальних, цілісних уявлень про світ, про принципи його устрою, загальні закономірності тощо. Однак самі вона таких уявлень не виробляють — у конкретних науках використовується універсальний розумовий інструментарій (категорії, принципи, різні методи пізнання), але вчені спеціально не займаються розробкою, систематизацією, осмисленням пізнавальних прийомів, засобів. Загальносвітоглядні та теоретико-пізнавальні основи науки вивчаються, відпрацьовуються та формуються у сфері філософії.

Отже, філософія та наука досить сильно взаємопов’язані, вони мають багато спільного, але є й суттєві відмінності. Тому філософію не можна однозначно зараховувати до науки та навпаки не можна заперечувати її науковість. Філософія — окрема форма пізнання, що має наукові основи, що виявляє себе в ті моменти і в тих галузях наукового знання, коли теоретичний потенціал у цих галузях або малий, або взагалі відсутній.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *