Діти доль Т. Г. Шевченка
Реферати

Діти доль Т. Г. Шевченка


Тарас Григорович Шевченко – гордість і слава України. Його «Кобзар» є не лише в Україні, а й за її межами.

У повісті «У бурхливих горах» Степан Васильченко розповідає про Батьківщину, що відійшла доля маленького Тараса.

Батьки майбутнього Кобзаря проходили практику на Панщині і поверталися додому, щоб вийти з дружинами. Змалечка Тараса спостерігала сестра Катерина. Серед злих жила Батьківщина Шевченка. Хата моя була не найкраща в селі: похила, біля кортиків, стояла на краю села, як староста.

Тараса риса не чутно: то тут засмічеться, то в полі згорнеться, а потім, як чумаки, додому вертаємося. Вона більше полюбила хлопця і почула стислі розповіді про крипаччину і панів, про Сибір, того страшного солдата. Почув Тарас похмурі звіти, а на серці камінь уклав: так шкода, що йогу стискав. Праворуч святий бов прийшов кобзар. Спів кобзаря, слова про героїчне минуле українського народу змусили хлопця задуматися над своїм життям. Як описує цей епізод Степан Васильченко: А як заговорив кобзар, підріс чуввін гомін: «Люди терплять, а як терпіння відвернеться — не попросиш, не помилуєш». Тарас, як зійшов, у гайдамаках гравював: лозою різав бур’ян, розбивав панамки.

Пізніше Тарас віддали в навчання дяк. Тут сам хлопець вперше захопився живописом і словесною творчістю. Цей потяг нестерпний і пекучий: «Малаки мріяли про позолочену книжку, в які вина, по-своєму, вписані бівірші». Але, важливо бути щасливим у нещасливому світі. Перед нестерпною роботою мати померла. Рік також помер батько. Діти втратили мачуху. Тарас був «упертий, правдивий і гарячий», і він, не бажаючи миритися з несправедливими розповідями матері, прихилився у світлі за очима. Після кого почалося не життя, а просто мука. Хлопець на дяку не менше для школяра, а для наймита. Тарас був завжди голодний, босий, голий, одягнений у світшот. Коли впав вихор, хлопець заліз у бур’ян і заспівав про тяжку частку сироти, про несправедливість і зло, що народжується в світі.

Глибоко ворожа за своїм драматизмом повість Степана Васильченка «У бурхливих горах». У дитинстві Тарас Шевченко перебував у важкому таборі. І все ж така частка була характерною для більшості українців тієї години. Минемо ненадовго, і багато дяків наймиться, хто ховався в бур’янах, підиме твій могутній гнівний голос, і місяць по світу блукає святе Кобзаре слово.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *