Давньогрецька релігія
Химия

Давньогрецька релігія


clip_image001Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували у тісному зв’язку зі всім їх історичним життям.

Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо шанувалися певні божества. Наприклад, Зевс — у Додані (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делон, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і До донського оракулів або острів Делон, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.

Релігійні обряди в Греції були дуже прості і могли виконуватися будь-яким людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитв, що відбувалися переважно у храмах. З 7 століття до н. е. набули поширення богослужіння, доступні лише для потаємних — містерії (в Єле сіні на честь Деметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерне невелике число богів, до того ж більшість із них носить іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їхня ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої.

Релігійний світогляд правдавніх греків ахейського періоду відтворень у «Теогонії» Гесіода, написаній у 6 столітті до н. е., коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвинену крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький пантеон богів. Спершу існував лише вічний і безмежний темний Хаос. Він мав джерело життя світу. Боги, що з’явилися з Хаосу — Гея(Земля), Нікта (Нюкта) (Ніч), Тартар (Безодня), Єреб (Морок), Єрос (Любов), боги, що з’явилися від Геї — Уран (Небо) і Понт (внутрішнє море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урана. Уран-Небо, з’єднавшись із Геєю-Землею, породивши циклопів і титанів. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один із синів, Кронос.

Кронос — король Годиннику. Розділивши Небо та Землю, він установив перший принцип Всесвіту. Проте, не бажаючи бути поваленим власним сином (як йому було пророковано), він почав пожирати своїх дітей – символізуючи цим смерть – час, відміряний людині рядків. Один лише Зевс зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори Іда на острові Крит. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких проковтнув. Народна цимологія зблизила ім’я Кронос з найменуванням часу Хроносом.

Зевс не був богом Світла чи богом Природи, у прадавньої грецької релігії він просто верховне божество. Він не був покровителем якогось міста чи місцевості, і правив усіма з вершини священної гори Олімп. Його дружина Гера була покровителькою шлюбу, що не мешкало Зевсові мати дітей від інших богинь і земних жінок: від титаніди Літо народилися Аполлон (бог мистецтва, музики та священних культів) та Артеміда (богиня полювання), від Деметри — Персефона. Леді, дружини спартанського царя Тіндарея, Зевс з’явився в подобі лебедя, Європі (доньці фінікійського царя) — у подоби бика, Данаї (аргосської царівні, ув’язненої батьком у підземному медному будинку) — золотим дощем.

Іншими дітьми Кроноса були — Посейдон, володар моря, що отримав у спадок морські простори, та Гадес (Аїд), правлячий мертвими у підземному царстві. Серед дітей Кроноса виділяється також його син від німфі Філіри — мудрий кентавр Хірон[1]. Одного дня бог підземного царства Аїд викрав Персефону. У пошуках своєї доньки мати, Деметра, залишила свої обов’язки богині родючості. На землі почався голод. Тоді Зевс звелів, аби зимою Персефона перебувала у підземному царстві, але весна поверталася назад — подібно до рослин, які проростають навесні.

Богинею краси була Афродіта. Існують різні версії легенд про її походження. У Гомера вона вважається донькою Зевса та океаніді Діоні. Згідно з «Теогонією» Гесіода, вона народилася біля острова Кітера із сім’я та крові скупченого Кроносом Урана, які потрапили в море та утворили білосніжну піну. Вітерець приніс її на острів, де Афродіта і з’явилася з морських хвиль. Класична Афродіта постала з морської мушлі поблизу Кіпру. Супутники Афродіті — Ерот (Ерос, Амур, уособлення любовного потягу), Харіті (три богині веселості і радості життя), Орі (богині пір року), німфи (духи землі в образі потворних дівчат). Її також часто могли супроводжувати дикі звірі — леви, вовки, ведмеді, усмирнені всесвітом у них богинею любовним бажанням.

Бога мистецтва, музики і священних культів Аполлона, зазвичай, супроводжували дев’ять муз — покровительок мистецтв і наук: Євтерпа — ліричної поезії, Кліо — історії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії,Терпсіхора — танців, Ерато — любовної поезії, Полігімнія — гім , Уранія — астрономії, Калліопа — епічної поезії

Війною правили Арес, народжений Герою від прикмети до чарівної квітки, і Афіна. Арес — бог віроломних та підступних воєн. Афіна — богиня воєнного мистецтва та справедливої ​​війни. Ці боги постійно змагаються один з одним. Тим більше, що Афіна, яка з’явилася на світ із голови Зевса, одночасно є богинею мудрості. Арес брав участь у Троянській війні на боці троянців і був переможений Афіною. Богом вогню та ковальської майстерності був чоловік Афродіті — Гефест. У Греції, взагалі, шкірна галузь господарської діяльності мала свого бога-заступника: Деметра була покровителькою землеробства, Афіна – ткацтва, Діоніс – виноробства, Гермес – торгівлі тощо.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *