Даль Роберт.  Про демократію
Химия

Даль Роберт. Про демократію


Далечінь Роберт. Про демократію

Далечінь Роберт. Про демократію

ЯКИХ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ ВИМАГАЄ ДЕМОКРАТІЯ ВЕЛИКОГО СОЦІУМУ?

[ ] Отже, якщо країна керується демократично, які вимоги висуваються до неї? Як мінімум, у ній повинні діяти певні політичні угоди, процедури, інститути, які зможуть допомогти їй якщо не повністю відповідати демократичним критеріям, то, принаймні, далеко просунути в напрямі до ідеалу

[ ] Короткий перелік політичних інститутів сучасної представницької демократії

Виборність посадовців. Конституційний контроль за рішеннями, що приймаються урядом, здійснюється завдяки тому, що посадові особи обираються громадянами. Отже, сучасне демократичне уряд країни має представницький характер.

1.Вільні, чесні, часті вибори. Посадові особи вибираються в процесі частих і чесноорганізованих виборів, на яких примус практикується порівняно рідко.

2.Свобода волевиявлення. Громадяни, не побоюючись суворого наказання, мають право висловлювати свої погляди з найширшого кола питань, а також критикувати посадових осіб, уряд, режим, соціально-економічний лад і пануючу в даному суспільстві ідеологію.

3.Доступ до альтернативних джерел інформації. Громадяни мають право використовувати альтернативні та незалежні джерела інформації, якими можуть користуватися інші громадяни, експерти, газети, журнали, книги, телекомунікації тощо. Більше того, вже існуючі джерела інформації, що не контролюються урядом чи якоюсь однією політичною групою, яка прагне вплинути на суспільно-політичні погляди та відносини, знаходяться під ефективним захистом закону.

4.Автономія асоціацій. Громадяни для захисту своїх різноманітних прав, включаючи ті, які призначені для ефективного функціонування політичних інститутів, мають також право створювати порівняно незалежні товариства чи організації, зокрема незалежні політичні партії та «групи за інтересами».

6. Усізагальні громадянські права. Ніхто з повнолітніх осіб, що постійно мешкають у певній країні, на які поширюється її юрисдикція, не може бути позбавлений прав, які надаються іншим особам і необхідні для п’яти вищеназваних політичних інститутів. Вони містять: право участі у вільних та справедливих виборах посадових осіб держави; право організації штабу виборчої кампанії; право вільного вольовиявлення; право на створення та функціонування незалежних політичних організацій; право на доступ до альтернативних джерел інформації; право на інші свободи та можливості, які необхідні для ефективного функціонування політичних інститутів демократії в умовах цілої країни.

Як правило, ці інститути не з’являються в країні одночасно… Особливо спізнюються останні два. До початку XX ст. всезагальне виборче право було відсутнім і в теорії, і на практиці демократичного республіканського правління. Саме воно більшою мірою, ніж щось інше, відрізняє сучасну представницьку демократію від усіх її ранніх форм.

[…] Оскільки нам досить важко зрозуміти, що саме попередні покоління у вкладали поняття «демократія», дозвольте мені ще раз підкреслити основні відмінні риси: протягом двадцяти п’яти століть у всіх демократіях та республіках повноправну участь у політичній житті могла брати лише мізерна меншість повнолітніх громадян. «Демократичними» країнами правили лише чоловіки, до того ж далеко не всі. Лише у XX ст. у теорії та на практиці демократія висунула вимогу, щоб право на повноцінну долю у політичній житті було поширене (за рідкісних винятків) на все доросле населення, що постійно мешкає в країні.

І перераховані нами шість політичних інститутів разом являють собою не лише новий вид політичної системи, а й новий вид народовладдя, чого ніколи раніше не було в осяжному минулому з часу встановлення «демократії» в Афінах та «республики» в Римі. Оскільки ця сукупність інститутів сучасного представницького демократичного правління — явище історично унікальне, вона заслуговує на власну назву. Сучасний вид демократичного правління у масштабах цілої країни іноді називається тюліархічною демократією. […]

У ДВОХ СЛОВАХ ПРО СЛОВА.

Поліархія походить від грецьких слів «багато» та «правління» і означає «владу багатьох», на відміну від монархії (влади одного) та олігархії чи аристократії (влади небагатьох). Хоч цей термін вживався досить рідко, ми з колегою повернули його в обіг, щоб позначити ним сучасну представницьку демократію з загальним виборчим правом… У більш строгому розумінні відрізняється від представницької демократії XIX ст., коли виборча система мала цілий ряд обмежень, а також і від демократій і республік ще більш раннього періоду, де цих обмежень не було, проте були відсутні багато інших дуже важливих характеристик поліархічної демократії — політичні партії, право утворювати політичні організації, які підтримують існуюче уряд або перебувають до нього в опозиції, формування «груп за інтересами» і т.п. зборах. […]

У великій спільноті, якою є країна, такі юлгтчні інститути, як…

Необхідні, щоб відповідати таким критеріям демократії.

1. Виборні представники

Ефективна доля. Контроль за діяльністю уряду.

2. Вільні, чесні й часті вибори

Рівність виборчих прав. Контроль за діяльністю уряду.

3. Свобода волевиявлення

Ефективна доля. Компетентність на підставах інформованості. Контроль за діяльністю уряду.

4. Отримування інформації з альтернативних джерел

Ефективна доля. Компетентність на підставі іформованості. Контроль за діяльністю уряду.

5. Автономія асоціацій

Ефективна доля. Компетентність на підставі інформованості. Контроль за діяльністю уряду.

6. Включено в громадянське суспільство (inclusion)

Цілковита включеність громадян у життя суспільства.

Значить політичні інститути, які так остро необхідні для демократичного правління, залежать від величини спільноти. Шість вищеперерахованих інститутів виникли через те, що вони необхідні для управління країною, а не меншою спільнотою. Поліархічна демократія — це демократичне уряд, яке має функціонувати в масштабах національної держави чи країни. […]

Друкується за: Даль Роберт. Про демократію. — М: Аспект Пресе, 2000. — 208 с.

Темі рефератів

1. clip_image001Різновиди традиційних форм демократії в історії українського суспільства.

2. Характеристика сучасної теорії демократії.

3. Права свободи людини — основа демократичного характеру суспільства.

4. Позитивний зміст поняття демократії.

5. Демократичний принцип та демократичні процедури. Критерії розвитку демократії.

6. Політична відповідальність: сутність та функції.

7. Демократія та громадський розвиток.

8. Формування демократичних засад суспільної життя в Україні.

9. Розвиток поглядів та змісту демократії в історії людства.

10.Плебісцетарна теорія демократії Макса Вебера та сучасний політичний процес.

11.Демократія: сутність, доктрині, різновиди.

12.Демократія як форма державного правління. Критерії, ознаки та принципи.

Рекомендована література

clip_image002Арістотель. Афінська політія. — М., 1997.

Арон Р. Демократія та тоталітаризм. — М., 1993.

Бергер А. До. Політична думка давньогрецької демократії. — М., 1966.

Бердяєв М. Духовні засади російської революції. Філософія нерівності/Собр. Соч., в 4-х т. — М., 1989. — Т.4.

Власенко Н. А., Зорько С. В., Сиротін М. Р. Україна на шляху до інформаційного суспільства: проблеми та досягнення. — К., 1995.

Грушевський М З. Історія України-Русі. О 11 т., 12 кн. -К., 1991.

Дай Т. Р., Зіглер Л. X. Демократія для еліти Введення у американську політику. — М., 1989.

Даль Р. Введення у економічну демократію. — М., 1991.

Даль Р. Про демократію. — М., 2000.

Демократія в Україні: минуле та сучасне. — К., 1993.

Джеферсон Т. Загальний огляд прав Британської Америки// Американські просвітителі. — М., 1991.

Ковалевський М. Походження сучасної демократії. — М., 1989. -Т. 1.

Ковлер А.І. Історичні форми демократії: проблеми політико-правової теорії — М., 1990.

Конституція України. — К., 1996.

Кремінь Ст., Ткаченко Ст. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. — К., 1998.

Лейпхард А. Демократія у багатоскладових суспільствах: порівняльні дослідження. — М., 1997.

Основи демократа: Навч. посібник. — К., 2002.

Паренті М. Демократія для небагатьох. — М., 1990.

Карл Карл Поппер. Відкрите суспільство та його вороги. — К., 1994. — Т. 1-2.

Права людини. Міжнародні договори України Декларації та документи. 2-гевід. — К., 1996.

Салмін А. М. Сучасна демократія: генеза, структура, культурні конфлікти: досвід Франції у порівняльній ретроспективі. — М., 1992.

Складові демократа. — К., 1993.

Токвіль А. Демократія в Америці: Порівняє, дослідж. демократії у США та Швейцарії. — К., 1960.

Франка І. Що таке соціалізм / Зібр. творів у 50 т-ти. — К., 1966. — Т. 44.

Хабермас Ю. демократія. Розум. Моральність. — М., 1995.

Хейман. Кістяківський Б.: Боротьба за національні права у останні роки царату. — К., 2000.

Шаповал Ст. Зарубіжний парламентаризм. — К., 1993.

Шумпетер Йозеф А. Капіталізм, соціалізм та демократія. — К., 1995.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *