Церковно-літургійне вчення про Св. Духа
Химия

Церковно-літургійне вчення про Св. Духа


Церковно-літургійне вчення про Св. Духа

Завантажити реферат: Церковно-літургійне вчення про Св. Духа

По літургійному вченню Святий Дух — Третє Особа Св. Трійці, — 1. односущений Отцю і Сину і 2. походить від Отця, як Божественне обличчя. 3. Він подає життя, просвітництво, освячення та втіху людській душі. 4. Святим Духом даруються прозріння св. пророкам і благодатні дарування віруючим у Христа.

На основі згаданих догматичних положень церковні співаки розвивають свої думки насамперед про Божество Третього Особи Св. Трійці.

1.

Як Бог і Господь усіх, вони вчать. Св. Дух є односильним, одноосібним і сповненим Батька і Сина. Що має суттєво Батько і Син, то має і Св. Дух, крім неродження та народження [1]. Він самовладний, самовладний, самосяжний, саморухливий [2].

2.

Особиста властивість Його складає споконвічне виходження з суті Бога Отця. Ненароджене світло Батько перших століть виводить із Себе всесильне сяюче Світло Духа [3]. Самовладно виходячи від Батька, як якась річка Божества, Св. Дух неслиянно спочиває в Сині [4]. Початок пригоди Духа Утішителя від Батька безпочатковий. Тому Він давніший за всі віки, ніколи не починався, не переставав, завжди був, є і буде з Отцем і Сином [5].

У сенсі Божественної соподібності і рівночесності Отця і Сина Св. Дух є Світло від Світла, Вогнь від Вогню, рівнодіє Батькові і Слову [6] і царює їм на небі та на землі [7].

3.

Як благий Отець і благий Син, так благий і Св. Дух. Він — струмінь благості Істоти Божої [8], Самоблагий Джерело благостині. Він — світло і Подавач світла, Учинитель обожнювання віруючих, всесильна і всіх відвідує Держава, Життя і Животворець.

Все, що живе, одухотворюється Його благодатними милосердями через звільнення Отчому через Сина Божого [9]. Життєва гідність Св. Духа діє в оновленні обличчя всієї землі, виливанні ангелам і людям благодаті вищого життя та влаштуванні майбутнього воскресіння мертвих [10]. Духорухливі струмені благодаті напоюють усю тварюку, пожвавлюють і таємниче просвітлюють всяку віруючу душу [11]. Через Духа, що все виконує, розумно-вільні тварі видимі і невидимі живуть найвищим життям, рухаються і дотримуються в Отці та Сині.
[12].

Духу Святому разом із животворінням тварей належить просвітництво, висвітлення та втіха ангелів та людей.

Господь Ісус Христос сповістив про Себе, що Він є Утішителем людей і крім Себе вказав на буття у Отця іншого Утішителя, Св. Духа [13].

Нематеріальне світло Духа просвічує людські душі багатством слави шляхом світлотворного натхнення. Св. Дух ніби вдихає дарування благодаті тварі. Він очищає грішних людей від усякої скверни і освячує їх подумки та сердечно заради хресної жертви за світ втіленого Сина Божого [14].

У церковних піснеспівах різко відтінюється думка, що Сам Дух Святий поділяє дарування між людьми, яких Він відвідує світлодавництвом і береже від падінь. [15].

Боговидне мисленне світло Духа робить просвітлюваних спільниками святості Божої і носіями початку Божества у вигляді сяйва благодаті [16]. Його благодаттю вінчалися святі Апостоли, мученики та вінчаються всі православновіруючі.

Св. Дух веде грішних до святості, тому що очищає від гріховної скверни. Він посланий у світ омити гріхи всіх грішників, що каються. Живоносний вогонь Духа оновлює та просвітлює тих, у кого вселяється; зрошення серця людей. Він спалює в них гріхи і творить їм правий дух [17].

У результаті всього сказаного вище, ми очевидно подумки споглядаємо у Святому Дусі Істинного Бога, що особисто виходить від Батька перш за все століття, життєдайного, просвічує і освячує розумно-вільні тварі.

До переважної діяльності Св. Духа ще належить натхнення та просвітництво пророків для зору майбутніх доль світу та Церкви. Дією Св. Духа пізнається Св. Трійця і прославляється єдиним поклонінням, честю та славою
[18].

Христос Спаситель незадовго до Своїх хресних страждань дав Св. Духа Апостолам, але не цілком явно, після воскресіння з мертвих повідомив Його їм виразніше шляхом подиху Своїх вуст. Вранці в П’ятидесятницю самовладна сила Духа Святого послана Апостолам від Батька заради клопотання Сина Божого вже суттєво, у вигляді вогненних, неречових мов. Опочування над главами Апостолів вогненних мов знаменувало хіба що Божественну бесіду Св. Духа з Апостолами, зрошення й відродження їх вогненним джерелом. Благодатний вилив обдарувань Утішителя зробив Апостолів володарями дару мов і пречистими мешканцями Троїчного Божества. Виливання благодаті Духа Церкви Христової поєднало християн одноманітністю святого настрою любові незалежно від національності [19].

Блискуче натхнення Св. Духа чудово змінило перш за все перших членів Христової Церкви — Апостолів. Просвітництво благодаті охопило їхній розум, почуття, волю і тілесність, зробило вогненним саме слово. Св. Дух дарував Апостолам миттєво глибоке ведення Божественної премудрості і нагадав їм раніше сказані рішення Христові. Під впливом благодаті рибаки, що не вчилися в земних школах, раптом стали ораторствувати про Божу велич на мовах невідомих їм народів. [20].

З дня зходження Св. Духа на Апостолів благодаттю Божою утворюється на землі Христова Церква або суспільство істинно віруючих у Христа. Православні християни, прийнявши Св. Духа від Апостолів, побачили світло істини, здобули віру істинну, навчилися поклонятися нероздільній Трійці, Яка і рятує їх [21].

Св. Дух постачає в Церкві священнослужителів. Через них Він навіки зображує благодаттю віруючих у обрядах Церкви, зігріває теплом любові
[22] і синопокладає їх Богові Отцю, як святих.

Християни приймають Св. Духа через Христа і замість Христа. Св. Дух виконує їх Своїми втіхами і разом з Христом Сином Божим клопотає перед Небесним Отцем про їх спасіння. [23].

Кожна щиро-віруюча особистість за благодаттю Св. Духа відчуває і відчуває благотворну зміну у всіх своїх душевних силах і набуває «справжньої істотності» [24].

Людський розум впливом благодаті просвітлюється до Богознавства та уявного споглядання Єдиносущної Трійці. Св. Дух таємничо оновлює і очищає сенс кожної людини щиро віруючої до пізнання батьківських наказів, урозуміння брехні згубних земних навчань і ясного розуміння Євангелія [25].

Пророки Старого і Нового Завіту у світлі Духа Святого зріли і споглядають майбутнє, мовлять про майбутнє, зневажають віддалене і долі миру та Церкви. [26]. Єврейських дітей Св. Дух ніколи навчив вигукувати на славу Христа Спасителя — «Осанна Сину Давидову» — при вході Господа до Єрусалиму [27].

На серцях віруючих благодать Духа пише закон благо, тобто. розм’якшує їхню любов’ю до Бога та ближніх [28], виконує страхом Божим, миром, втіхою і радістю, розсіює в них морок печалі [29].

Воля благодатних зміцнюється від Св. Духа до непохитного стояння в добрі та святості, або, що те саме, до перебування завжди в Отці та Сині, через Духа Святого [30].

Порівняно з людьми досконалішими є їхні святі ангели. Ангельська природа почерпає від благодаті Утішителя недоторканну і незмінну силу звернення до Єдиного Бога і постійне бажання і потреба славити Єдиницю — Трійцю. Блискавки Божества Духа вічно охороняють непорушність ангельського освячення [31].

Бажання немічної людської волі так само височіють до небесного натхнення Утішителя. Люди в Дусі Святому прагнуть спастися і палко прагнуть виконувати батьківські перекази, ревнуть про молитву і милосердя до всіх і упокорюються перед іншими.

Таємний вплив благодаті робить боязких християн сміливими сповідниками віри, слабовільних — мужніми на подвиги [32].

Якщо ознакою тілесного життя людини служить продовження тілесного дихання, то подібно до цієї ознакою духовного життя його є відчуття натхнення Св. Духа. Тому св. Церква вчить усіх християн молитовно волати до Бога: «Боже і Людинолюбний! Не забирай від нас Твого Святого Духа» [33]. «Всесвятий Душі, що виходить від Отця і прийшов через Сина! Врятуй і помилуй усіх нас!» [34].

Викладене церковно-літургійне вчення загалом ясно висвітлює внутрішньоістотне життя Св. Духа і точно відображає Його дії в особистостях безтілесних ангелів та плотяних людей, які перебувають у лоні св. Церкви. Виразні міркування церковних піснеспівців про вплив Св. Духа на тварюку нагадують яскраві спалахи блискавиці на чорному тлі нічного неба. Церковно-літургійна мова містить глибокі тлумачення відповідних біблійних уявлень про Утішителя і своєю благодатністю пробуджує побожні почуття у читачів.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *