Богдан Лепкий та йога поезія
Реферати

Богдан Лепкий та йога поезія


Я дивлюся на Україну на карті.

Б. Лепкий

На березанському тихому боці вже немає на горбі старої хати. У мене вже нема блакитноокого високого юнака. Пішов широкий, гомінкий шлях у далекий світ. Віден, Вецляр, Берлін, Краків. Ель в його очах ніс вина блідіння рідного неба, а в серці — велику, нижчу, ще свіжу любов до народу. Посередині дитини дитина жива і поза ним, і до гробу клявся жити для нового:

Колісав мій колос

Крик небажаного народу,

І так в моєму серці я застряг,

Я не забуду довіку.

«У Раковицькому скарбу під Краковом є тихий закуток. А в тому закутку — могила. Навколо неї нанизуються чужі сутінки, над нею гойдається чужа береза. Лише через годину сюди вітер налітає одразу. Навіть сутінки, і берези співають на своїх струнах мелодії тихої сторони Бережан… Година на годину літати високо, в блакиті чужого неба, ключі журавлів… Навколо чужинець: Краків, комора, небо, дерева. Тільки вітер, журавлі і пам’ять один про одного — дорогі…».

Таке тепле і заплутане слово сказав Роман Купчинський про Богдана Лепкого.

Хто таке вино, Богдане Лепкий? За матеріалом, який ми можемо перечитати, осмислити (та й цього замало!), Богдан Лепкий — письменник незаробленого таланту, нестримний ратай на ниві не лише української, а й німецької та польської.

Шкода, бути письменником, творцем, що науковий занепад сьогодні не цінується ні своїми, ні чужими.

Лепкий — автор прозових і віршованих творів, наукових праць, критичних доповідей, перекладів. Тривальна година опоросів в Україні, навчання з історії української літератури. Проте не варто перефразувати те, що ви робите, написане в різних жанрах, що є основним проявом української літератури 90-х років минулого століття. Референт виступив промоутером кращої творчості І. Франка, а з Василем Стефаником «перехрестилися» йога.

Зробіть щось, щоб приголомшити життя українського народу в майбутньому: від Київської Русі («Каяла», «Вадим»), козацтва («Мазепа», «Крутіж») до соціально-психологічних картин з життя Галичини.

Лепкий — автор віршів-портретів Шевченка, Шашкевича, Шептицького, Франка, Кобилянської. Як і у Бачімо, тематична та жанрова амплітуда його творчості розширена.

Сьогоднішній читач бачить лише частину творчості Богдана Лепкого. Ліризм поета глибоко вкорінився в музиці.

По височини Карпат, горіти все веселіше до кінця години, рядок на рідній землі — це поетичне слово. Слово міца, чиста та ясність, звертається до нашої України, ніби це буде її незалежність, лунають сьогодні пророчі слова поета, як вина, які читають при співі «При церкві святого Юри»:

Воскресіння, повстань Україно,

Тільки не марнуй, брате, вір,

Тільки не будь малодушним…

…Перш ніж мучити бути, перемагай

Добро і правда на землі.

Пересбуваючи далі за межі України, Б. Лепкий завжди був на милість рідного краю. У Європі бачити себе чужим:

Стоячи один, я мовчу на бородавку

Забутий вовк на чужині!

(«Там є…»)

Іноземного йому спалили. Думкой співає літаку з правого боку, де «місяць спи, обернись водопоєм з кіньми нечліжан…», і від звуку ока ця слухова картина на серці стає світлішою. У віршах поета багаті риторичні запитання: «Чому я маю сидіти замкненим звідси?», «Чому, моя доле, моя доле, не понесеш ти мене на батьківщину?», «Чому я загину на чужині». , забувши всіх?».

На вірші «Васильєва Стефаника» Лепкий високо цінує внесок прозаїка у розвиток української літератури і вірить у ті, що в пам’яті народного автора психологічних романів назавжди загубляться.

Душа поета вболівала за Україну, розірвану прикордонними ступами, «Освітлю межі шаблями й розпанаханою». Образ яскравої України співає в 1923 ротації навіть після закінчення масової війни, оскільки вона прославилася кровопролиттям і братанням. Вона ще співає, щоб вірити в прихід: Прийде мить, якщо цей сон закінчиться,

Я буду найкрасивішим у світі…

(«Ти мене не буди» ..,)

Чий мотив — знати продовження у вірші «Mi virimo»:

Ми хочемо жити!

Готч співав дімамі,

Руїни вкрили рідний край,

Вони хочуть співати «вічне» вже над нами.

Віримо, шо го, шо го наш травень!

У поезії Лепкого часто зустрічається символічний образ весни як оновлення рідного краю, весни, як між золотою легендою.

У тому порядку в яскравому образі весни автор часто перемагає образи важливого каменю, чорного яру, гірських хмар.

Б. Лепкий — людина блаженна у свій час. Майючі Глібок Корня в Риндом ґрунті, Росевючі, Шахо без художнього слова жити не можу, Він Водочас, ставши складовою частиною Полцяських Буліюрів, бореться з долею при призупиненні народу Сусідних, Підтримвав Дістімські Мидл. Протий Літані між українцями та поляками, десять років живучи в Австрії та на Німеччині, але творять українську культуру на чужині.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *