Бактеріальна зброя та захист від неї.
Химия

Бактеріальна зброя та захист від неї.


Бактеріальна зброя та захист від неї.

Завантажити реферат: Бактеріальна зброя та захист від неї

План реферату

1. Бактеріальна зброя.

1.1. Сибірська виразка.

1. Бактеріальна зброя.

Бактеріологічною зброєю називають засоби ураження людей, свійських тварин та посівів сільськогосподарських культур. До таких засобів відносять так звані біологічні збудники: бактерії, віруси, рикетсії та грибки. Хімічні речовини-гербіциди, дефоліанти та бактеріальні токсини теж відносять до бактеріологічної зброї.

Бактеріологічну зброю застосовують шляхом штучного поширення-утворення аерозолів, з використанням переносників, а також прямим зараженням повітря в приміщеннях, продуктів харчування та джерел води.

Розпорошення виробляють за допомогою:

а) Боєприпасів вибухової дії є розривний снаряд, оточений певною кількістю біологічного агента. При вибуху мікробна культура, що знаходиться в боєприпасі, дробиться на дрібні частинки розміром в кілька мікронів, утворюючи аерозоль.

б) Механічних генераторів аерозолів, що складаються з пристрою для подачі бактеріальної суспензії та джерела тиску.

в)Розпилювальних пристроїв, які дозволяють створювати бактеріальні хмари шляхом розпилення відповідних суспензій або сухих препаратів. Цей метод ефективний, економічний і дозволяє заражати райони площею тисячі квадратних кілометрів.

1.1. Сибірська виразка.

Збудником є ​​бацила сибірки, аероб. Розрізняють вегетативну та спорову форму бацил. Вегетативні форми гинуть досить швидко під дією дезінфікуючих засобів і високої температури. У живому організмі бацили сибірки не утворюють суперечку через відсутність кисню у вільному стані. При розтині трупа та доступі кисню швидко відбувається процес спороутворення.

суперечки сибірки можуть зберігати життєздатність роками і навіть десятиліттями. Спори мають високу стійкість по відношенню до дезінфікуючих речовин, висушування, високу температуру.

Джерелом інфекції є хворі на сибірку домашні тварини, переважно травоїдні. Хворі тварини залишаються заразними протягом всієї хвороби і виділяють збудників у зовнішнє середовище із сечею, випорожненнями. Домашні тварини інфікуються під час випасу на пасовищах, у ґрунті яких знаходяться сибірки, при пиття забрудненої спорами води, через літаючих членистоногих. Достовірних даних про зараження сибіркою від хворої людини немає.

Трансмісійний шлях передачі інфекції трапляється рідко. Можлива передача інфекції повітряно-пиловим шляхом обробки інфікованої вовни, волосся, щетини.

Сприйнятливість людей до сибірки висока. Хворіють найчастіше дорослі. Після перенесеного захворювання виробляється досить стійкий імунітет, тому повторні захворювання спостерігаються досить рідко.

Максимальна кількість випадків захворювання серед людей припадає на липень-вересень. Такий сезонний підйом із підвищенням захворюваності тварин та наростанням активності кровососних членистоногих.

Збудник потрапляє в організм людини через пошкоджену шкіру та слизові оболонки дихальних шляхів або шлунково-кишкового тракту. На пошкодженій шкірі в місці впровадження збудника спостерігається серрозно-геморагічне запалення шкіри та підшкірної клітковини з утворенням сибіркового карбункула (шкірна форма). Відкриті частини тіла уражаються частіше, ніж закриті одягом. Шкіра рук і голови уражається найчастіше. В результаті проникнення в кров розвивається сибірковий сепсис. При зараженні через легені швидко розвивається серозно-геморагічна пневмонія (легенева форма). За будь-якої форми хвороби уражається регіональна лімфатична система в результаті сповільнюється всмоктування води та білків, з’являється різка набряклість, некроз. Інтоксикація організму призводить до різких температурних та серцево-судинних розладів, шоку, який і є причиною смерті.

Інкубаційний період коливається від кількох годин до 14 днів, але найчастіше триває 2-3 дні.

Специфічне лікування полягає у призначенні хворим на протисибіркове гамма-глобуліну та антибіотиків.

При середньотяжкому та тяжкому перебігу хвороби внутрішньовенно вводять розчин Філіпса в кількості необхідної для відновлення об’єму циркулюючої крові, зняття задишки, ціанозу. Призначають вітамінотерапію та оксигенотерапію. Хворий хворий повинен дотримуватися постільного режиму.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *