Архітектура в 3-х епохах.
Химия

Архітектура в 3-х епохах.


Архітектура в 3-х епохах.

Завантажити реферат: Архітектура в 3-х епохах

Зародження архітектури належить на час первіснообщинного ладу, коли з’явилися перші штучно споруджувані житла і поселення. Були освоєні найпростіші прийоми організації простору з урахуванням прямокутника і кола, почався розвиток конструктивних систем з опорами.

З виникненням країн, склалася нова форма поселень — місто як центр управління та торгівлі.

У разі рабовласницької демократії Стародавню Грецію створюється ціла система міст-держав. Розвивається система планування вулиць, з прямою сіткою вулиць та площею – центром торгового та суспільного життя. Культурним та архітектурно-композиційним центром міста був храм, який споруджувався на вершині акрополя. Класично завершеним типом храму став периптер (наприклад Парфенон в Афінах).

У стародавньому Римі, величезній середземноморській державі, що успадкувала традиції Давньогрецької архітектури, провідне значення набули споруд, що виражали могутність республіки, що задовольняли потреб рабовласницької держави. Для зведення великих будівель велику роль відіграла поява нових будівельних матеріалів (бетон).

У феодальну епоху архітектура розвивається на основі більш деференційованого поділу праці. Праця рабів змінюється працею ремісників-професіоналів. При феодалізмі область поширення монументальної архітектури значно розширюється, охоплює Європу, Азію, більшість Африки, частина Америки. Проте нерівномірність розвитку, вплив місцевих умов та традицій надають на Архітектуру епохи феодалізму більший вплив, ніж на архітектуру рабовласницьких цивілізацій.

У країнах Західної Європи з відродженням міст наприкінці X століття починає розвиватися тип житлового будинку на 2-3 поверхи, з майстернями та лавками внизу. Складається архітектура романічного стилю. У культовій архітектурі виникають монастирські комплекси із замкнутими двориками, оточені аркадами.

У другій половині XII століття мови у Франції розвивається архітектура готики, що відобразила найвищий етап розвитку феодального суспільства, і посилення міст, з яким пов’язане виникнення нових типів суспільств.

У розвиток архітектури епохи феодалізму великий внесок зробили народи арабського Сходу. Великими центрами стають міста, такі як Бухара, Мерв, Термез, Хіва та ін. Їхні монументальні будівлі зводилися з обпаленої цегли з використанням в облицювання різної різьбленої мозаїки. Сувора симетрія композиції виділяла великі торгові та культурні центри серед мальовничих кварталів низьких глинобитних чи житлових сирцевих споруд.

Важливий етап розвитку архітектури пов’язаний із культурою Відродження,
що виникла на початку XV століття у містах Тоскани (Італія). Релігійною середньовічною основою було поставлено гуманізм, який шукав опору в античному спадщині, що яскраво позначилося в Архітектурі громадських будівель, палаців, заміських маєтків.

Будівельників-ремісників змінюють освічені спеціалісти-архітектори. У мимоволі виникла асиметрії ансамблів, що поступово розвиваються, були поставлені ясні завершені геометричні системи як вираз вольового, організуючого початку (новий підхід до архітектури виражений в палаццо). Італійські архітектори звертаються до ясної системи ордерів Стародавнього Риму (творчість Брунеллески, Л. б. Альберті та ін.). У період відродження розвивається нова теорія архітектури. Архітектура Відродження поза Італії була менш послідовна у подоланні Середньовічних традицій і проходила складну тривалу еволюцію.

Упродовж багатьох століть архітектура мала різні образи, постійно змінювалася, змінювалися центри архітектурних споруд, змінювалися матеріали. Кожна нова епоха будувалася на основі попередньої, прикрашаючи та вдосконалюючи її.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *