Аналіз вірша «Відмовив гай золотий»
Химия

Аналіз вірша «Відмовив гай золотий»


Завантажити реферат: Аналіз вірша «Відмовив гай золотий»

Відмовив гай золотий

Березовим, веселим язиком,

І журавлі, сумно пролітаючи,

Не шкодують більше ні про що…-

Це рядки з вірша великого російського поета Сергія Олександровича Єсеніна, який прожив коротке, але сліпуче яскраве, як спалах блискавки, життя, що трагічно обірвалося в тридцять років. Ця дивовижна людина принесла у своїй творчості ідею «вузлового зав’язі» природи та людини. Як і всі вірші Єсеніна, цей твір справляє незабутнє враження і вражає красою самобутності та неповторності. Про нього можна сказати словами критика В.Ходасевича: «Це… яскравий килим, зітканий з вірної та ніжної любові поета до рідної землі…»

У цьому вірші поет створює яскравий, барвистий та багатобарвний світ природи, наповнений переливами кольорів та вишуканих відтінків. Ліричний герой вірша захоплюється «широким місяцем над блакитним ставком», багаттям «горобини червоної». Він почувається невід’ємною частиною природи. Ліричний герой ставиться до неї як матері, природа бачиться йому Божественним храмом. Секрет чарівності вірша Єсеніна в тій милосердній людяності, з якою він торкається всього у природі.

Ліричний герой-вже немолодий чоловік. На його очах відбувається осіннє в’янення природи. Він бачить, що «відмовив гай», що «журавлі сумно» відлітають.

Стан природи відбиває стан душі ліричного героя. Він самотній, йому сумно, він згадує юність веселу і душі бузкову квітку. Однак йому нема кого і «нічого в минулому не шкода». Та й чи варто шкодувати літ, «витрачених даремно»? Чи варто шкодувати когось? Адже кожен у світі мандрівник! Ліричний герой розуміє, що все минає, і немає нічого вічного. Час все безжально «згрібає» «в одну непотрібну грудку». Все гине. Проте «не обгорять горобинні кисті», «від жовтизни не пропаде трава». Природа теж «вмирає», але здатна відродитися. І ліричний герой намагається вилікувати душу від смутку та туги злиттям із природою, злиттям із прекрасним. У цьому вірші Єсенін постає маємо як поет – філософ. Він намагається вирішити проблему особистості та її зв’язку зі світом. Його філософія розлита, розчинена у поетичних словесних образах. Час — незворотний і безупинний — втілюється в образі вітру, який все розкидає. Єсенін поетично поєднує, зливає коротку мить людського життя з вічним потоком світового часу. Дмитро Веневітінов писав: «Істинні поети всіх часів та народів були філософами». На мою думку, Єсенін не тільки істинний, а й унікальний поет.

Незвичайно як зміст вірші, а й його форма. Щоб краще впливати на читача, Єсенін досягає досконалості форми та вишуканості рими. Цей твір відрізняється плавністю, наспівністю, мелодійністю.

У цьому вірші поет використовує ямб. Цей віршований розмір відкритий, очевидний, нетаємничий, завершений. Він передає ритм та настрій твору.

Прагнучи повніше та яскравіше висловити свої емоції, поет використовує різні мистецькі засоби. Наприклад, Єсенін часто вживає уособлення: «журавлі не шкодують», «мріє конопляник». Це пожвавлює світ вірша, робить його одухотвореним, олюдненим, і в цьому єдиним. Особливістю художнього світу цього твору є одухотвореність у ньому всього сущого: людей, тварин, рослин, планет, предметів – усі діти єдиної матері Природи.

Метафори («багаття горобини червоної») та епітети («березова мова», «непотрібна грудка») надають віршу плавність і поетичність.

Поет нерідко використовує інверсію: «Відмовив гай золотий», «Стою один серед рівнини голий». Цей художній прийом надає височину та урочистість. І ще один прийом, використаний Єсеніним, – порівняння:

Як дерево роняє тихо листя,

Так я кидаю сумні слова.

Ці образотворчі засоби надають художній картині світу, намальованої поетом, яскравого, зримого, наочного, майже відчутного характеру.

Цей вірш – барвистий та сильний – звучить як гармонійний твір.

Проаналізувавши цей вірш, можна сказати, що С.А.Єсенін справді – поет геніальний та дивовижний. Йому вдалося передати у вірші потаємні людські почуття, вдалося намалювати мальовничу картину природи у всій її красі та чарівності.

Цей вірш хвилює, заворожує і осяює душу якимось таємничим, тихим світлом.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *