2. Людина в потоці історії
Химия

2. Людина в потоці історії


2.1. Конкретно-історичне розуміння особистості

Взаємини людини і суспільства істотно видозмінювалися під час історії. Змінювалося разом з цим і конкретне наповнення, конкретне зміст і власне особистості. Ретроспективний погляд на історію розкриває перед нами багатство та різноманітність типів особистостей, характерних для певних типів культур та світоглядів: античності. середньовіччя, епохи Відродження, нового часу тощо.

Особистість XX століття різко відрізняється, наприклад, від особистості навіть настільки віддаленого історичного минулого, скажімо. особистості XVIII-XIX ст. Це пов’язано не лише з культурними епохами в історії людства, а й зі зміною суспільно-економічних формацій.

При родовому ладі особисті інтереси були пригнічені інтересами виживання роду загалом (отже, і кожного окремого індивіда, що належить до цього роду), кожна доросла особина виконувала жорстко запропоновану їй родом і силою традицій роль. Суспільство загалом у своїй життєдіяльності керувалося ритуалами, звичаями предків. У діяльності людини органічно йому реалізовувалася в примітивних. нерозвинених форм його родова, суспільна сутність. Це був перший історичний ступінь у розвитку людської особистості, внутрішній духовний світ якого заповнювався нерозчленованим соціально-природним буттям, яке виступало в анімізованій формі дії надприродних сил.

З виникненням рабовласницької та феодальної формацій, античної II середньовічної культур виникає і новий тип відносин індивіда та суспільства. У цих товариствах, у яких утворилися класи з різними та протилежними інтересами, а внаслідок цього сформувалося і держава разом із офіційно оформленими правовими відносинами громадян у ньому, індивіди (вільні громадяни у рабовласницькому суспільстві та громадяни феодального суспільства) стали виступати суб’єктами права та обов’язків. Це означало визнання певної самостійності дій за окремим індивідом, і передбачалася здатність індивіда відповідати за свої дії. Тут уже йшов бурхливий процес становлення особистості, яка несла на собі печатку, з одного боку, станового колективізму, а з іншого — класової обмеженості, чим і зумовлювалося зрештою її зміст, форми соціальної активності чи пасивності, спосіб життя та його світогляд. Проте, попри загальну експлуататорську сутність обох формацій, особистість епохи античності різко відрізнялася від особистості феодального суспільства: вони жили за умов різних типів культур. Античне суспільство — це суспільство язичницьке. Сама людина і взагалі весь соціум сприймалися за образом і подобою космосу, звідки розуміння передзаданості долі людини. Людина могла бути, безумовно, самостійною у вирішенні своїх земних справ, але в останній інстанції він таки усвідомлював себе як знаряддя космічного світопорядку, втіленого в ідеї долі. У кожного була своя доля, і він не вільний був змінити її за своєю сваволею. Світогляд античної особистості залишалося міфологічним.

У період середньовіччя у християнській релігії особистість була усвідомлена як цілісна автономна освіта. Ускладнився та уточнився її духовний світ: вона увійшла до інтимного контакту з персоніфікованим богом. Світогляд християнізованої особистості забарвлювався есхатологічним мотивом — звідси і спрямованість її на замкнуте духовне життя, вдосконалення духу — душі, виховання почуття покірності та непротивлення. Мала місце своєрідна сублімація тілесного духовного, пов’язана з підготовкою до потойбіччя. Релігійним початком були пронизані всі пори існування, що й зумовлювало відповідний спосіб життя. Для особистості епохи раннього християнства характерний суто особистісний героїзм — подвижництво. Напружене внутрішнє життя індивіда, з морально-світоглядним стрижнем, що є осередком психічного «я», розширюючись, охоплювала собою всю сферу його особистості, залишаючи мало місця біологічним та соціальним складовим. У житті середньовічної особистості велике місце займають власне моральні цінності на відміну цінностей утилітарно-матеріальних.

У новому культурному середовищі, що з переходом від феодалізму до капіталістичних форм господарства, зароджується особистість нового типу. В епоху Відродження дуже гостро було усвідомлено свободу людини, автономію для бога було усвідомлено як автономію для самої людини: відтепер людина — розпорядник своєї власної долі, наділений свободою вибору. Гідність людини полягає в тому, що вона причетна до всього земного і небесного — від нижчого до найвищого. Свобода вибору означає йому своєрідну космічну незакріпленість, самостійність творчого самовизначення; людина скуштувала захват від безмежних можливостей своїх сутнісних сил і відчув себе паном світу. В епоху Просвітництва розум зайняв панівну позицію: все піддавалося сумніву та критиці, що не витримувало випробувань силою розуму. Це означало значну раціоналізацію всіх сторін життя, але, окрім іншого, означало головним чином бурхливий розквіт науки. У міжлюдські зв’язки вклинилася ніби опосередкована ланка — техніка. Раціоналізація життя означала звуження емоційно-душевної сторони внутрішнього світу особистості. Змінилися і ціннісні орієнтації, і світогляд. У міру утвердження та розвитку капіталізму вищою цінністю наділялися такі якості особистості, як сила волі, діловитість, обдарованість, що мали, однак, і зворотний бік — егоїзм, індивідуалізм, нещадність і т. д. Подальший розвиток капіталізму призвів до глобального відчуження особистості. Склалася особистість індивідуалістичного типу з плюралістичним світоглядом, з речової орієнтацією. Її душевно-духовні цінності витісняються раціоналістично-прагматичними орієнтаціями. Характеризуючи психологію індивідуалізму, А. Шопенгауер заявляв, що кожен бажає над усім панувати і знищити все, що йому противиться, кожен вважає себе осередком світу, своє власне існування та добробут віддає перевагу всьому іншому, готовий знищити світ. щоб тільки своє власне «я» підтримати дещо довше. Кожен розглядає себе як мету, тоді як всі інші для нього суть лише засіб. Так у людські стосунки проникає принцип утилітаризму. Психологія індивідуалізму неминуче призводить до гострого почуття самотності та взаємного відчуження людей.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *