Ядерні відходи - Завантажити безкоштовно
Химия

Ядерні відходи — Завантажити безкоштовно


Завантажити реферат: Ядерні відходи

Ядерні відходи – отруйна спадщина для 12 тисяч майбутніх поколінь.

Проблема Куди подіти ядерний «хвіст» атомної енергетики? У атомників є в ході слово — «хвіст». Під ним мають на увазі те, що у виробничому процесі потім. Спочатку йдуть спорудження реакторних блоків та зірки героям-будівельникам, розрізання червоної стрічки та важливі гості, звуки оркестру та перша кіловат-година. А через деякий час з’являється і «хвіст» — радіоактивні та ядерні відходи. Їхня маса починає повільно наростати, але вже в рутинній обстановці, без шуму та оплесків.

Сотні мільйонів тонн радіоактивних відходів, що утворюються в результаті діяльності атомних електростанцій (рідкі та тверді відходи та матеріали, що містять сліди урану), накопичилися у світі за 50 років використання атомної енергії. За нинішнього рівня виробництва кількість відходів у найближчі кілька років може подвоїтись. При цьому жодна з 34 країн із атомною енергетикою не знає сьогодні вирішення проблеми відходів. Справа в тому, що більшість відходів зберігає свою радіоактивність до 240 000 років і має бути ізольована від біосфери на цей час. Сьогодні відходи містяться у «тимчасових» сховищах, або зберігаються неглибоко під землею. У багатьох місцях відходи безвідповідально скидаються на землю, в озера та океани. Що стосується глибокого підземного поховання – офіційно визнаного в даний час способу ізоляції відходів, то згодом зміни русла водних потоків, землетруси та інші геологічні фактори порушать ізоляцію поховання та призведуть до зараження води, ґрунту та повітря.

Поки що людство не придумало нічого розумнішого, ніж просте зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). Справа в тому, що коли АЕС із канальними реакторами тільки будувалися, планувалося, що використані паливні зборки вивозитимуться на переробку на спеціалізований завод. Такий завод передбачалося збудувати у закритому місті Красноярську-26. Відчуваючи, що басейни витримки скоро переповняться, а саме в басейни тимчасово поміщаються використані касети, що витягуються з РБМК, ЛАЕС зважилася на будівництво на своїй території сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП). У 1983 році виріс величезний будинок, що вміщає цілих п’ять басейнів. Відпрацьована ядерна збірка є високоактивною речовиною, що несе смертельну небезпеку для всього живого. Навіть на відстані вона вражає жорстким рентгенівським випромінюванням. Але найголовніше, в чому і полягає ахіллесова п’ята атомної енергетики, небезпечною вона залишатиметься ще протягом 100 тисяч років! Тобто весь цей період, що важко піддається уяві, ВЯП потрібно буде зберігати так, щоб до нього не мала доступу ні те, що жива, але й нежива природа — ядерний бруд ні за яких умов не повинен потрапити в навколишнє середовище. Сьогодні на Ленінградській атомній вже й СВЯП заповнено під зав’язку. За 26 років експлуатації ядерний «хвіст» ЛАЕС становив 30 тисяч збірок. Зважаючи на те, що кожна важить трохи більше сотні кілограмів, загальна маса високотоксичних відходів досягає 3 тисяч тонн! І весь цей ядерний «арсенал» знаходиться неподалік першого блоку ЛАЕС, до того ж на самому березі Фінської затоки: 20 тисяч касет зібралося на Смоленській, приблизно стільки ж на Курській АЕС. Існуючі сьогодні технології переробки ВЯП не вигідні з економічної точки зору та небезпечні з екологічної. Незважаючи на це, атомники наполягають на необхідності будівництва об’єктів з переробки ВЯП, у тому числі і в Росії. Існує план будівництва в Залізногірську (Красноярську-26) другого російського заводу з регенерації ядерного палива, так званого РТ-2 (РТ-1 знаходиться на території комбінату «Маяк» у Челябінській області та переробляє ядерне паливо з реакторів типу ВВЕР-400 та атомних підводних) човнів). Передбачається, що РТ-2 прийматиме на зберігання та переробку ВЯП у тому числі і з-за кордону, на кошти цих країн планувалося здійснювати і фінансування проекту.

Багато ядерних держав намагаються сплавити низько- і високоактивні відходи до бідніших країн, які вкрай потребують іноземної валюти. Так, низькоактивні відходи зазвичай продаються із Європи до Африки. Перекидання отруйних відходів у менш розвинені країни тим більше безвідповідальна, враховуючи те, що в цих країнах немає відповідних умов для зберігання ВЯП, не дотримуватимуться необхідних заходів щодо безпеки при зберіганні, не буде якісного контролю за ядерними відходами.

Ядерні відходи повинні утримуватись у місцях (країнах) їх виробництва у накопичувачах тривалого терміну зберігання, — вважають фахівці, — вони мають бути ізольовані від навколишнього середовища та контролюватись висококваліфікованим персоналом.

Повідомлення з томська

У Томську у квітні підбивали підсумки 5-річного періоду після найбільшої після Чорнобиля аварії на Сибірському хімічному комбінаті, що сталася у квітні 1993 року. На ліквідацію наслідків аварії вже було витрачено 85,9 млрд. рублів.

Проте, незважаючи на вжиті заходи, Рахункова палата, яка перевіряла нас нещодавно, зробила висновок, що Томська область не готова до великомасштабних дій у разі надзвичайних ситуацій і практично відсутні шляхи та засоби евакуації населення. Потрібні величезні кошти для того, щоб купити автобусний парк, побудувати дороги, об’їзний міст.

У зв’язку з цим, нас дуже турбують плани будівництва в Сіверську атомної станції теплопостачання, яка ще не проходила промислового випробування та екологічної експертизи, а цей об’єкт уже включений до проекту Програми розвитку атомної енергетики РФ до 2010 року як замінники, що ставить під питання завершення будівництва ТЕЦ-3 А саме ТЕЦ-3 планувалася як заміна потужностей після зупинки двох плутонієвих реакторів у Сіверську. Друге питання – плани створення високотемпературного газового реактора з гелієвою турбіною з метою утилізації енергетичного плутонію для отримання енергії. Мінатом має намір спалити 15 т плутонію з демонтованих ядерних боєголовок. Ця технологія недостатньо опрацьована ще навіть на стендах. Але до адміністрації Томської області вже надійшов лист із проектом постанови уряду за підписом Черномирдіна, в якому вимагалася згода на розміщення цього об’єкта. Ще один проект – створення дослідно-промислового виробництва палива зі збройового плутонію та сховища для довготривалого зберігання відпрацьованого палива. І четверта проблема – плани будівництва заводу з переробки відпрацьованого ядерного палива, яке має вкрай брудну технологію.

Адже не вирішено проблем із рідкими радіоактивними відходами. Під землю закачано 22 «Чорнобилі» за сумарною активністю – і це на кордоні із підземним водозабором! Не вирішено проблему з тим, як вчинити з 23 тисячами контейнерів з матеріалами, що діляться від демонтованих ядерних боєголовок. Всі ці матеріали доставляються до міста одноколійною залізницею. У безпосередній близькості від ядерного гіганта розташований гігант нафтохімії — Томський нафтохімічний комбінат, два зарубіжні аналоги якого вже вибухнули, та й на ТНХК уже був вибух, від якого вилітали шибки в житлових будинках обласного центру. Понад те, весь півмільйонний Томськ потрапляє у зону спостереження Сибхімкомбінату. Аналогів такої ситуації у країні немає.

То як же має зберігатися відпрацьоване ядерне паливо?

— Остаточної відповіді на це питання людство поки що не знайшло, — пояснює зам. Начальника Північно-Європейського округу Держатомнагляду РФ Борис Орєшкін. — І насамперед тому, що ми маємо справу з таким проміжком часу, проти якого не встоїть ніщо — за сто тисяч років і камінь може перетворитися на пісок. На західних атомних станціях для тимчасового зберігання також використовують басейни витримки, але водночас ядерні відходи все-таки зберігають. У Німеччині, наприклад, віддають перевагу старим соляним штольням, що славляться ідеально сухим повітрям — для токсичного «баласту» головну небезпеку становлять грунтові води. У Швеції – гроти у скельних породах. До речі, побувати в одному такому підземному сховищі, що будується, довелося і мені. Прорубаний у скелі тунель йшов на глибину півкілометра. Саме туди, у недоступні та сухі підземні печери шведські атомники збираються сховати бочки із попередньо заскльованими ядерними відходами. Доступ людині туди буде закритий – розставлятимуть небезпечний вантаж роботи. Зрозуміло, що цей проект – дуже дороге задоволення, тому його спорудження шведи розтягнули на 15 років – за цей час найлегше зібрати необхідні кошти. Росія — не Швеція, планувати заздалегідь у нас не звикли, і про постійні сховища для ядерного мотлоху поки що тільки мріють. У Мінатомі обговорюють проекти його поховання в пустотах, що залишилися після випробувань ядерної зброї на Новій Землі, в скельних ґрунтах Карелії, кембрійських глинах Північно-Західного регіону, найсвіжіший варіант — будівництво вже не заводу, а сховища в Красноярську-26. чого не скажеш про засоби. А, можливо, і справжньому прагненні атомного відомства взятися, нарешті, за кардинальне вирішення проблеми.

Використана інформація з книги Олексія Яблокова «Атомна міфологія», Грінпіс Інт. «Ядерна енергія: питання та відповіді», стаття журналіста Бориса Некрасова

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *