Що таке майбутнє?
Химия

Що таке майбутнє?


Завантажити реферат: Що таке майбутнє?

Прощай, ХХ століття! Привіт, вік ХХІ!

«Прощай, ХХ століття, убогий і прекрасний,

Прощавай, двадцятий крок до безмірної висоти.

Прощай, ХХ століття, велике і жахливе,

Той, хто майнув над землею в крові та злиднях».

А. Дольський

Що таке майбутнє? Яким воно стане за кілька десятків років? Що чекає на нас там, за якоюсь незрозумілою і водночас точно і назавжди певною рисою, де теперішнє вже стало минулим, а минуле перетворилося на далеку історію, яка, ми знаємо, колись була частиною буття людства? Ці питання вічні, як вічне і саме життя.

Люди завжди шукали відповіді на них, намагалися зазирнути у своє майбутнє, передбачити його. І зараз здається, що на людину в ХХI столітті чекає щось незвичайне: можливо, погане, можливо, і світле, сповнене радості, позбавлене смутку.

Життя людини кінцеве, але нам не дано знати його кінця, більше того, ми не можемо передбачити його навіть на одну хвилину. Але все те, що суспільство зробило за цю хвилину, може вплинути на все його подальше життя. Я думаю, нам просто необхідно мати повне уявлення про історію та культуру минулого. На ньому спочиває нинішній порядок речей та майбутній розвиток життя. Тільки знаючи і люблячи свою батьківщину, ми можемо досягти її процвітання, а отже, і благополуччя для себе, своїх дітей та онуків. Не випадково нам більше, ніж будь-кому, необхідно знати своє коріння. У наших руках майбутнє країни.

Кожен час по-своєму неповторний… Кожен — неоднозначний, суперечливий… Кожен — зі своїм обличчям, своїми звершеннями, турботами, своїми радощами та трагедіями.

Яким же залишиться в пам’яті землян ХХ століття? Що він приніс моїй Батьківщині, нашій планеті? То був вік науки, мистецтва. Скільки талановитих людей він подарував історії. Світ завмирав у захопленні безсмертних полотен, створювалася дивовижна, прекрасна література, звучала дивовижна музика, підкорювали планету великі співаки, актори, режисери. Скільки шедеврів нашої ери стали світовою класикою! Дивували рекорди спортсменів. Дух захоплювало від фантастичних проектів архітекторів та будівельників!

Кожен народ піддається випробуванням своєї Історії: одні народи не витримують ударів долі і тоді припиняють своє існування, інші долають їх і йдуть до нових випробувань, щоб знову та знову довести природі право на перебування на цій планеті.

Перед Росії у ХХ столітті випало чимало змін. Це революції, війни, зміна урядів, катастрофи, епідемії. Найважливішим випробуванням, яке показало духовну фортецю нашого народу, на мій погляд, була Велика Вітчизняна війна. Це урок мужності, геройства. Це й урок гордості.

Події шістдесятирічної давнини живуть у назвах вулиць та площ, у серцях воїнів, яких з кожним днем ​​залишається дедалі менше. Знову і знову вони нагадують про почуття високої відповідальності перед часом, перед загиблими, у тому, що з фашизмом продовжується, оскільки коричнева чума може відродитися.

«Ми, люди, справді відповідаємо за цей світ, за все, що в ньому відбувається і відбудеться», — сказав в одному з інтерв’ю Р. Різдвяний.

Сьогодні головне питання морального життя суспільства, де всі наші інтереси перетинаються за великим рахунком, — це, як образно образив один сучасний поет: “Скільки на душу душі”. А ось скільки на душу душі? Чи часто ми ставимо собі це питання?

Сьогодні доводиться з тривогою говорити про те, що в гонитві за матеріальними благами дедалі більше втрачається людяність. Суспільство змінюється під впливом обставин, під впливом інформації. Що буде з нашим поколінням, яке виховується на американських фільмах, де лише насильство, на дешевій літературі, де немає духовності?

Усі люди бачать одне й те саме навколо, але одні проходять повз і багато чого не помітять, а інші побачать примітне в звичайнісінькому і напишуть, розкажуть про красу навколишнього світу.

“Хто ми на цій землі – господарі чи тимчасові прибульці: прийшли, побули та пішли самі по собі – ні минуле нам не потрібне, ні майбутнього у нас немає? Взяли все, що могли, а там хоч потоп…”

“Усі ми є пасажирами одного корабля на ім’я “Земля”. Образний вираз французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері особливо актуальний саме сьогодні, коли людство стоїть на порозі ХХI століття. Сучасна цивілізація здійснює небачений тиск на природу. У своїй “тріумфальній ході” на природу люди часто залишають по собі покриті солончаками, затоплені болотами, пориті кар’єрами, непридатні для житла та господарювання території. Турбота про вигляд нашої землі мені видається дуже важливою. Витоки синівського почуття до вітчизни лежать там, де ми народжуємось і живемо.

Людина — підкорювач простору та часу. Це найбільш барвистий і цікавий шлях, за яким люди спіткають Вищу Знання про велике, піднесене і прекрасне призначення людини.

“Звідки ми прийшли? У чому нашому житті сенс? (О. Хайям).

Моя багатолика і суперечлива Батьківщина наближається до кінця століття та тисячоліття. Хочеться вірити, що вона буде сильною, міцною, що в ХХI столітті на неї чекає світле майбутнє. Зовсім як у вірші М. Волошина:

З крові, пролитої в боях,

З краху звернених у порох,

З мук страчених поколінь,

З душ, що хрестилися в крові,

З любові, що ненавидить,

Зі злочинів, шалень

Виникне праведна Русь

Я за неї за всю молюся.

Я думаю, що Росія буде щасливою, що настане час, коли кожен з нас зможе милуватися величезним мирним небом, далекими зірками, що кличе до нових відкриттів.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *