Реферат - Роберт Кох - скачати безкоштовно
Химия

Реферат — Роберт Кох — скачати безкоштовно


Завантажити реферат: Роберт Кох

Реферат - Роберт Кох - скачати безкоштовноРоберт Кох роки життя 11 грудня 1843 р. — 27 травня 1910 р.

Роберт Кох — володар Нобелівської премії з фізіології та медицини у 1905 р.

Німецький лікар та бактеріолог Генріх Герман Роберт Кох народився в Клаусталь-Целлерфельді 11 грудня 1843

Його батьками були Герман Кох, який працював в управлінні шахт, та Матильда
Юлія Генрієтта Кох (Бівенд). У сім’ї було 13 дітей, Роберт був третьою за віком дитиною. Розвиненою не за роками, Роберт рано почав цікавитися природою, зібрав колекцію мохів, лишайників, комах та мінералів. Його дідусь, батько матері, і дядько були натуралістами-аматорами та заохочували інтерес хлопчика до занять природничими науками. Коли 1848 р. КОХ вступив у місцеву початкову школу, він уже вмів читати і писати. Він легко навчався, у 1851 р. вступив до гімназії Клаусталя. Через чотири роки він був першим учнем у класі, а 1862 р. закінчив гімназію.

Відразу після закінчення гімназії Кох вступив до Геттінгенського університету, де протягом двох семестрів вивчав природничі науки, фізику та ботаніку, а потім почав вивчати медицину. Найважливішу роль у формуванні інтересу КОХ до наукових досліджень зіграли багато його університетських викладачів, у тому числі анатом Яків Генле, фізіолог Георг Мейсснер та клініцист Карл Гассе. Ці вчені брали участь у дискусіях про мікроби та природу різних захворювань, і молодий КОХ зацікавився цією проблемою.

Коли КОХ навчався в Геттінгенському університеті, Луї Пастер опублікував свої знамениті роботи, в яких спростував теорію самовільного зародження живих організмів з неживої речовини та розробив мікробну теорію бродіння. І хоча Пастер тоді ще не досліджував роль мікробів у розвитку захворювань людини, таке припущення викликало бурхливу дискусію. Через 20 років після опублікування робіт Пастера Яків Генле в есе «Про міазми та зараження» («Von den Miasmen und Contagion») сформулював основні ідеї про те, як можна довести, що окремі захворювання викликаються специфічними мікроорганізмами — збудниками. Проте, хоча есе й містило теоретично переконливі аргументи, практична його перевірка видавалася з погляду технології на той час неможливою.

У 1866 р. Кох отримав медичний диплом, а потім у нього настав період невлаштованості, коли він працював у різних лікарнях та намагався організувати приватну практику у п’яти різних містах Німеччини. КОХ хотів стати військовим лікарем або здійснити кругосвітню подорож як корабельний лікар, проте такої можливості у нього не було. Зрештою, Кох влаштувався в німецькому місті Раквіце, де почав лікарську практику і незабаром став відомим та шановним лікарем. Однак ця робота Кох була перервана, коли 1870 р. почалася франко-прусська війна.

Незважаючи на сильну короткозорість, Кох добровільно став лікарем польового госпіталю і тут набув великого досвіду в лікуванні інфекційних хвороб, зокрема холери та черевного тифу. Одночасно він вивчав під мікроскопом водорості та великі мікроби, удосконалюючи свою майстерність у мікрофотографії. У 1871 р. Кох демобілізувався і наступного року був призначений повітовим санітарним лікарем у Вольштейні (нині Волинтин у Польщі). Кох виявив, що на околицях Вольштейна поширена сибірка, ендемічне захворювання, яке викликається бактерією Bacillus anthracis і поширюється серед великої рогатої худоби та овець, вражає легені, викликає карбункули шкіри та зміни лімфовузлів. Незабаром КОХ почав вивчати за допомогою мікроскопа збудника, який, ймовірно, викликав сибірку.

Провівши серію ретельних, методичних експериментів, Кох встановив, що єдиною причиною сибірки була бактерія Bacillus anthracis. Він довів також, що епідеміологічні особливості сибірки, тобто взаємозв’язок між різними факторами, що визначають частоту та географічний розподіл інфекційного захворювання, обумовлені циклом розвитку цієї бактерії. Дослідження КОХ Bacillus-anthracis уперше довели бактеріальне походження захворювання. Його статті з проблем сибірки були опубліковані в 1876 і 1877 гг. за сприяння ботаніка Фердинанда Кона та патолога Юлія Конгейма в університеті Бреслау (нині польське місто Вроцлав). Кох опублікував також опис своїх лабораторних методів, у т. ч. забарвлення бактеріальної культури та мікрофотографування її будови. Результати досліджень КОХ були представлені вченим лабораторії Конгейма, зокрема Паулю Ерліху.

Відкриття Кох відразу принесли йому широку популярність, і в 1880 р. він значною мірою завдяки зусиллям Конгейма став урядовим радником в Імперському відділенні охорони здоров’я в Берліні. У 1881 р. КОХ опублікував роботу «Методи вивчення патогенних організмів» («Methods for the Study of Pathogenic Organisms»), в якій описав спосіб вирощування мікробів у твердих середовищах. Цей спосіб мав важливе значення для ізолювання та вивчення чистих бактеріальних культур. У цей час розгорнулася гостра дискусія між Кохом і Пастером, лідерство якого в мікробіології було похитнено роботами Коха. Після того як Кох опублікував різко критичні відгуки про пастерівські дослідження, що стосуються сибірки, між двома видатними вченими спалахнула безстороння дискусія, що тривала кілька років, яку вони вели як на сторінках журналів, так і в публічних виступах.

Найбільшого тріумфу КОХ досяг 24 березня 1882 р., коли він оголосив про те, що зумів виділити бактерію, що викликає туберкульоз. На той час це захворювання було однією з головних причин смертності. У публікаціях Кох з проблем туберкульозу вперше було позначено принципи, які потім стали називатися постулатами Коха. Ці принципи “отримання вичерпних доказів… що той чи інший мікроорганізм справді безпосередньо викликає певні захворювання”, які з тез Генлі, досі залишаються теоретичними основами медичної мікробіології.

Вивчення Кохом туберкульозу було перервано, коли він за завданням німецького уряду у складі наукової експедиції виїхав до Єгипту та Індії з метою спробувати визначити причину захворювання на холеру. Працюючи в Індії, Кох оголосив, що він виділив мікроб, що викликає це захворювання. Відкриття Коха зробили його одним із тих осіб, хто визначає напрями розвитку охорони здоров’я, і ​​зокрема відповідальним за координацію досліджень та практичних заходів у боротьбі з такими інфекційними захворюваннями, як черевний тиф, малярія, чума великої рогатої худоби, сонна хвороба (трипаносомоз) та чума людини.

У 1885 р. Кох став професором Берлінського університету та директором щойно створеного Інституту гігієни. У той самий час він продовжував дослідження туберкульозу, зосередившись пошуках способів лікування цього захворювання. У 1890 р. він оголосив, що такий спосіб знайдено. Кох виділив так званий туберкулін (стерильну рідину, що містить речовини, що виробляються бацилою туберкульозу в ході зростання), який викликав алергічну реакцію у хворих на туберкульоз. Однак насправді туберкулін не став застосовуватися для лікування туберкульозу, особливою терапевтичною дією він не мав, а його введення супроводжувалося токсичними реакціями, що спричинило його найгострішу критику. Протести проти застосування туберкуліну стихли лише тоді, коли виявилося, що туберкулінова проба може використовуватися в діагностиці туберкульозу. Це відкриття, що зіграло велику роль у боротьбі з туберкульозом у корів, стало головною причиною присудження Коху Нобелівської премії.

У 1905 р. КОХ за “дослідження та відкриття щодо лікування туберкульозу”, був удостоєний Нобелівської премії з фізіології та медицини. У Нобелівській лекції Кох сказав, що, якщо окинути поглядом шлях, “який пройдено за останні роки у боротьбі з таким поширеним захворюванням, як туберкульоз, ми не зможемо не констатувати, що тут були зроблені перші найважливіші кроки”.

Люди, мало знайомі з Кохом, часто вважали його підозрілим і нелюдимим, проте друзі та колеги знали його як доброї та співчутливої ​​людини. КОХ був шанувальником Гете і затятим шахістом.

У 1867 р. Кох одружився на Еммі Адельфіні Жозефіні Фрац. У сім’ї у них народилася донька. У 1893 р. КОХ розлучився зі своєю першою дружиною і одружився з молодою актрисою Гедвігою Фрайбург. КОХ помер у Баден-Бадені від серцевого нападу 27 травня 1910 року.

КОХ був удостоєний багатьох нагород, у т. ч. прусського ордену Пошани, що присуджується німецьким урядом (1906), та почесних докторських ступенів університетів Гейдельберга та Болоньї. Він був іноземним членом Французької академії наук, Лондонського королівського наукового товариства, Британської медичної асоціації та багатьох інших наукових товариств.

бібліографічний список

  1. Велика Радянська Енциклопедія.
  2. Енциклопедія «Кругосвітло».
  3. Лауреати Нобелівської премії — М., 2000.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *