Реферат - М. І. Кутузов (найважливіші дати в житті)
Химия

Реферат — М. І. Кутузов (найважливіші дати в житті)


Завантажити реферат: М. І. Кутузов (найважливіші дати у житті)

М. І. Кутузову випало жити протягом п’яти царювань, брати участь у трьох російсько-турецьких війнах (1768 – 1774 рр., 1787 – 1791 рр., 1806 – 1812 рр.), у російсько-австро-французькій війні 1805 року, командувати військами у Вітчизняно1 року та закордонному поході 1813 року.

5 вересня 1745 р. – народився в Петербурзі.

Липень 1759 р. — вступив до Артилерійської та інженерної школи.

1 січня 1761 р. отримав чин інженера-прапорщика.

28 лютого 1761 р. — переведений в інженерний корпус.

1 березня 1762 р. — призначений флігель-ад’ютантом Петербурзького та Естляндського генерал-губернатора.

21 серпня 1762 р. отримав чин капітана і призначений командиром роти Астраханського піхотного полку.

1764 – 1765 гг. — служив у військах у Польщі.

31 червня 1767 р. — направлений у розпорядження генерал-прокурора Сенату А. А. Вяземського.

17 серпня 1767 р. — призначений до Комісії для створення Нового уложення.

1769 — Російсько-турецька війна 1768 — 1774 рр.. Служив у Польщі.

1770 — призначений обер-квартирмейстером при генерал-квартирмейстері армії П. А. Румянцева.

7 липня 1770 р. — зроблений в обер-квартирмейстер прем’єр-майорського чину за відмінність у битві на річці Ларге.

26 жовтня 1770 р. — призначений до Смоленського піхотного полку.

8 грудня 1771 р. — зроблений у підполковники.

1772 — переведений у війська В. М. Долгорукова в Криму.

1774 — командував гренадерським батальйоном Московського легіону.

23 липня 1774 — важко поранений у голову в бою біля села Шуми під Алуштою.

26 листопада 1775 р. — нагороджений орденом св. Георгія 4 класи.

1 січня 1776 — 1 січня 1777 — знаходився в закордонній відпустці «для повного лікування ран».

3 квітня 1777 р. — спрямований формувати легкокінні полиці.

27 червня 1777 р. — зроблений полковниками.

10 липня 1777 р. — призначений командиром Луганського пікінерного полку.

27 квітня 1778 р. — вінчався з Є. І. Бібіковою.

28 червня 1782 р. — зроблений у бригадири.

20 травня — 29 жовтня 1783 р. — служив у військах у Криму.

Липень 1783 р. – призначений командиром Полтавського пікінерного полку, потім – Маріупольського легкоконного полку.

24 листопада 1784 р. — зроблено в генерал-майори.

23 травня 1785 р. — призначений командиром Бузького єгерського корпусу.

З лютого 1786 р. — формував гренадерські полки (Російсько-турецька війна 1787 — 1791 рр.).

28 серпня 1787 р. — призначений командиром окремого прикордонного корпусу на Бузі.

18 серпня 1788 — важко поранений в голову при облогі Очакова.

З січня 1789 — командував військами біля польського кордону між Дністром і Бугом.

21 квітня 1789 р. — нагороджений орденом св. Анни І ступеня.

У липні 1789 р. — нагороджений орденом св. Володимира ІІ ступеня.

1790 р. — командував окремим корпусом в Аккермані та на підступах до Ізмаїла.

11 грудня 1790 р. — брав участь у штурмі Ізмаїла, потім — комендант Ізмаїла.

1791 — командував військами між Бугом і Дністром.

25 березня 1791 р. — зроблений генерал-поручиками і нагороджений орденом св. Георгія 3 класи.

Червень 1791 р. — брав участь у битвах при Бабадагу та Мачині.

21 липня 1791 р. — нагороджений орденом св. Олександра Невського.

Жовтень 1791 — призначений командувачем «Третьою частиною» Південної армії.

18 березня 1792 р. — нагороджений орденом св. Георгія 2 класи.

Березень 1792 р. — призначений командувачем «Першою частиною» Української армії.

Квітень – серпень 1792 р. – командував корпусом у Польщі.

26 жовтня 1792 р. — призначений надзвичайним та повноважним послом у Туреччині.

15 вересня 1794 р. — призначений генеральним директором Сухопутного шляхетського кадетського корпусу.

14 лютого 1795 р. — призначений командувачем сухопутних військ у Фінляндії.

Серпень 1796 — супроводжував шведського короля в Росії.

14 грудня 1797 — 8 березня 1798 — посланник до короля Пруссії.

24 грудня 1797 р. — призначений інспектором військ у Фінляндії та шефом Рязанського мушкетерського полку.

4 січня 1798 р. — зроблено в генерали від інфантерії.

7 жовтня 1798 р. — очолив переговори про демаркацію російсько-шведського кордону.

27 вересня 1799 р. — направлений командиром експедиційного корпусу до Голландії.

4 жовтня 1799 р. — нагороджений орденом св. Іоанна Єрусалимського.

26 жовтня 1799 р. — призначений Литовським військовим губернатором, інспектором піхоти Литовської та Смоленської інспекцій, шефом Псковського мушкетерського полку.

19 червня 1800 р. — нагороджений орденом св. Андрія Первозванного.

14 серпня 1800 р. — призначений командувачем армії на Волині.

З 23 листопада 1800 — супроводжував шведського короля в Росії.

18 червня 1801 р. — призначений Санкт-Петербурзьким військовим губернатором.

10 липня 1801 р. — затверджений інспектором військ Фінляндської інспекції.

З 24 липня 1801 р. — був членом Військової комісії.

15 вересня 1801 р. – нагороджений табакеркою, прикрашеною алмазами, з портретом Олександра.

28 серпня 1802 р. — відправлений у відпустку.

1805 — Російсько-австро-французька війна.

Серпень 1805 р. — призначений головнокомандувачем військами, що діють проти Наполеона.

30 жовтня 1805 — поразка французьких військ при Кремсі.

20 листопада 1805 р. — поранений у битві при Аустерліці.

24 лютого 1806 р. — нагороджений орденом св. Володимира І ступеня.

28 вересня 1806 р. — призначений Київським військовим губернатором.

7 листопада 1807 р. — доручено командувати 8-ою, 9-ою, 18-ою та 22-ою дивізіями.

1806 – 1812 гг. — Російсько-турецька війна.

4 травня 1808 р. — направлений до Молдавської армії.

У квітні 1808 р. призначений командиром головного корпусу Молдавської армії.

7 червня 1809 р. — переведений Литовським військовим губернатором.

7 березня 1811 р. — призначений головнокомандувачем Молдавської армії.

22 червня 1811 р. — розгром турецьких військ за Рущука.

18 липня 1811 р. — удостоєний нагородного портрета Олександра I з діамантами.

10 — 12 жовтня 1811 — взяття фортець Туртукай і Сілістрія.

29 жовтня 1811 р. — наданий графською гідністю Російської імперії.

16 травня 1812 р. — добився укладання Бухарестського мирного договору з Туреччиною.

29 липня 1812 р. — зведений у гідність найсвітлішого князя Російської імперії.

1812 р. — Вітчизняна війна.

12 липня 1812 р. — очолив Нарвський корпус.

16 і 17 липня 1812 р. — обраний начальником Московського та Петербурзького ополчень.

31 липня 1812 р. — доручено командування сухопутними та морськими силами в Петербурзі, Кронштадті та Фінляндії.

2 серпня 1812 р. — запроваджено до складу Державної ради.

8 серпня 1812 р. — призначений головнокомандувачем усіма військами, що діють проти Наполеона.

17 серпня 1812 р. — прибув до військ у село Царево-Займище.

26 серпня 1812 р. — битва при селі Бородіні.

31 серпня 1812 р. — зроблено в генерал-фельдмаршали.

6 жовтня 1812 р. — перемога при селі Тарутині.

12 жовтня 1812 р. — битва за місто Малоярославець.

16 жовтня 1812 р. — нагороджений золотою шпагою з алмазами та лаврами.

15 — 16 листопада 1812 р. — операція військ при річці Березіні.

6 грудня 1812 р. — отримав титул «Смоленський».

12 грудня 1812 р. — нагороджений орденом св. Георгія І класу.

16 квітня 1813 р. — помер у місті Бунцлау у Сілезії.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *