Показники якості спеціального одягу |

Важливу роль життя людини грає спецодяг. Це головним чином захист організму від шкідливих умов. Хоча естетичні та гігієнічні властивості спецодягу є важливими, головна його функція – захисна, тому на перший план виступають показники якості.

Залежно від призначення спецодягу визначають той чи інший показник якості чи його комплекс. Оцінка якості спеціального одягу ґрунтується на визначенні ступеня його відповідності умовам виробничої діяльності працюючих. Показники, що символізують якість, враховують найважливіші домінуючі корисні властивості, що визначають ступінь застосування продукції задоволення тих чи інших потреб. Розширена якість враховує властивості, що характеризують продукцію з погляду її споживання. Інтегральне якість, крім властивостей, що характеризують споживчу вартість, враховує економічність виробництва та експлуатації (витрати праці виробництво і споживання, Витрати експлуатацію, технологічність тощо.), тобто. якість продукції сприймається як сукупність її споживчої вартості.

Характеристика будь-якої якості продукції незалежно від методу її вираження називається ознакою продукції. Ознака продукції, вираженої кількісно, ​​називається показником якості продукції.

Система показників якості продукції дозволяє оцінювати її, тобто. відносну характеристику якості продукції, що базується на порівнянні її показників з відповідними базовими показниками.

Показники, якими можна будувати висновки про якості спецодягу, поділяються на обов’язкові всім її видів і обов’язкові окремих видів залежно від призначення. До обов’язкових показників, що характеризують якість усіх видів спецодягу, відносяться тепловий стан та мікроклімат під одягом, відповідність конструкції умовам праці та антропологічним вимірам, маса виробу, тривалість безперервного використання, жорсткість шва, розривне навантаження, цілісність композиційного та колірного рішення моделі (художньо-естетичний показник). ), стійкість до прання та хімічного чищення.

Перелічені показники зумовлюють забезпечення головним чином гігієнічних, експлуатаційних та естетичних вимог.

Захисні властивості забезпечуються такими обов’язковими показниками захисної ефективності спецодягу:

• від механічних впливів та загальних виробничих забруднень – опір вириву деталі;
• від підвищених температур, теплового випромінювання та знижених температур, повітро- та паропроникність пакету;
• від відкритого полум’я – повітропроникність пакету;
• від радіоактивних речовин – коефіцієнт захисту, здатність до дезактивації;
• від рентгенівських випромінювань – свинцевий еквівалент;
• від нетоксичного пилу, азбесту, пилу скловолокна – пилопроникність, стійкість до знепилення;
• від кислоти – кислотопроникність;
• від лугу – лугопроникність;
• від електричних зарядів – електричний опір, коефіцієнт захисту;
• від електронних полів – коефіцієнт захисту; від магнітних полів – коефіцієнт захисту;
• від води – водопроникність;
• від лаків та фарб – проникність лаків та фарб;
• від органічних розчинників – проникність органічних розчинників;
• від комах – проникність комах, стійкість до дезінсекції;
• від сирої нафти – проникність нафти;
• від олій та жирів – проникність олій та жирів.

Проте на даний час не для всіх перерахованих показників розроблено методи їх визначення та нормативні вимоги.

Як показник захисту тіла людини від механічних впливів та загальних виробничих забруднень пропонуються такі матеріали (табл.1)

Таблиця 1.

Фізико-механічні показники матеріалів для спецодягу, що захищає від механічних впливів та загальних виробничих забруднень.

Стійкість до стирання на площині

Цей показник визначається залежно від волокнистого складу матеріалу. Для дослідження бавовняних, шовкових, хімічних та змішаних, лляних та напівлляних, чистововняних та напіввовняних тканин застосовуються зразки різних розмірів.

Сутність методу визначення стійкості до стирання полягає у вимірі числа обертів головки приладу, що стирає матеріал, до руйнування матеріалу (утворення дірки).

Для сукняних тканин, що мають фільц або ворс, визначають також їх стійкість до стирання. Ця стійкість характеризується кількістю циклів стирання до зняття фільця чи ворсу.

Спочатку матеріалу стирають за допомогою головки приладу, що робить 300 обертів за хвилину. Якщо за перший цикл фільц або ворс ще не знято, продовжують стирання тканини, включаючи прилад на 100 оборотів.

Так продовжують до повного зняття фільця чи ворсу.

При випробуванні стійкості до стирання холстопрошивних і нитнопрошивних полотен, прошитих синтетичними нитками враховується кількість обертів головки приладу, що стирають неткані полотна до появи каркасної сітки.

Як очевидно з табл.1, розкид цього показника досить великий. Це пояснюється як властивостями наведених тканин, а й різницею методів їх випробувань і дозволяє отримувати порівняні результати. Необхідна розробка уніфікованого методу визначення стійкості до стирання, що дасть можливість вибору матеріалу того чи іншого волокнистого складу для конкретного виду спецодягу, що найбільше відповідає умовам праці.

Стійкість до розривних навантажень

Діяльність багатьох людей пов’язана з необхідністю контакту з гострими предметами (пожежні, будівельники, працівники лісової промисловості тощо), що розривають спецодяг. Для спецодягу, що захищає від механічних впливів, зносостійкість визначається насамперед розривним навантаженням та розривним подовженням.

Розривне навантаження — зусилля, що витримується пробними зразками матеріалу при розтягуванні його до розриву.

Розривне подовження — збільшення довжини матеріалу, що розтягується, до моменту його розриву.

Розривне навантаження та розривне подовження визначаються одночасно на розривній машині. Для дослідження цих показників використовуються зразки різних розмірів: 25 х 50, 25 х 200, 50 х 100, 50 х 200 мм. Відносне подовження lp визначаються як відношення подовження lp до початкової довжини зразка L o і виражається або у частках одиниці, або у відсотках:

lp = lp / L o; lp = lp · 100 / L o

Метод визначення розривного навантаження, що характеризує міцність матеріалу скляних тканин, аналогічний описаному вище.

Розривне навантаження та розривне подовження матеріалів для спецодягу коливаються в широких межах (табл.2).

Таблиця 2.

Навантаження матеріалів, що застосовуються для виготовлення спецодягу пожежних, Н

Таким чином, проведений аналіз показав: необхідне створення таких методів та приладів, які дозволять підвищити якість спецодягу, його зносостійкість, естетичний вигляд ще на етапі проектування. У наш час великих швидкостей спецодяг повинен надійно захищати людину від будь-яких несподіванок та небезпек.

© Реферат плюс