Плеханов Г. В. і розвиток марксистської теорії
Химия

Плеханов Г. В. і розвиток марксистської теорії


Завантажити реферат: Плеханов Г. В. та розвиток марксистської теорії

Плеханов Георгій Валентинович (29.11.1856 – 30.5.1918) був видатним діячем російського, міжнародного соціалістичного та робітничого руху, економіст, філософ, теоретик та пропагандист марксизму.

Вивчення досвіду революційного руху робітничого класу, а також праць основоположників наукового соціалізму спричинили переворот
у поглядах Плеханова, У 1830 — 83 рр.. Плеханов поступово відходить від ортодоксального народництва та переходить на позиції марксизму. Цей період насичений пошуками об’єктивних основ соціалістичного руху, його завдань та перспектив розвитку на Росії та Заході.
У Женеві Плеханов створив першу російську марксистську організацію — групу «Звільнення праці», яка, за словами В. І. Леніна, «… теоретично заснувала соціал-демократію і зробила перший крок назустріч робітничому руху». Був автором її програмних документів і переклав російською мовою ряд творів К. Маркса і Ф. Енгельса.
Плеханов встановив тісні зв’язки з багатьма представниками західноєвропейського робітничого руху, брав участь у роботі другого інтернаціоналу (1889), зустрічався і був близьким з Енгельсом. Виступив проти ліберального народництва, ревізіонізму та опортунізму. З 1900 р.
Плеханов взяв участь у підставі першої загальнорос. марксистської газети «Іскра», у розробці проекту Програми РСДРП, прийнятої на 2-му з’їзді партії (1903), входив до редакції газети «Іскра» та журналу «Зоря». Після 2-го з’їзду перейшов на позиції меншовизму, став одним із його лідерів. У 1903 – 17 рр. у діяльності Плеханова, у його світогляді виникли істотне протиріччя: з одного боку, Плеханов.-меньшевик встає шлях тактичного опортунізму і виступає проти ленінського курсу на соціалістичну революцію у Росії; з іншого боку, у філософії Плеханов — войовничий матеріаліст, марксист, що бореться проти буржуазно-ідеалістичної філософії, «… великий теоретик, з величезними заслугами в боротьбі з опортунізмом, Бернштейном, філософами антимарксизму, людина, помилки якого в тактиці 1903 — … не завадили йому в лихолітті 1908 — 1912 рр. оспівувати «підпілля» і викривати його ворогів і противників … «.

Однією з великих робіт Плеханова була книга «Наші розбіжності» (1885), що отримала високу оцінку Енгельса. Плеханов показав глибокі економічні перетворення, пов’язані з розвитком капіталізму в усіх галузях економічного життя. Наголошуючи на помилковості теорії народників про «неможливість» розвитку капіталізму без зовнішніх ринків, всі сторони обґрунтували становище марксизму, що капіталізм у своєму розвитку сам створює собі ринок. Соціальною базою розвитку капіталізму вважав руйнування селян і чагарників, класове розшарування села. Народницьким теоріям селянського соціалізму Плеханов протиставив науковий аналіз реальних шляхів розвитку капіталізму у Росії. Таку постановку питання високо оцінював Ленін, який також вважав неспроможною народницьку теорію особливого капіталістичного шляху розвитку Росії.

Критикуючи економічну концепцію В. П. Воронцова, Плеханов показав примітивізм економічної доктрини ліберального народництва, його відступ від революційних традицій народництва 70-х і нерозуміння об’єктивних законів економічного розвитку. Плеханов розкрив помилковість поглядів ліберальних народників з великому колу питань: теорії вартості, теорії відтворення, теорії економічних криз. Критика Плехановим ліберального народництва у 90-х pp. ХІХ ст. і боротьба Леніна проти цієї течії дрібнобуржуазного соціалізму стали важливою передумовою перемоги марксизму в Росії.

Великі заслуги Плеханова у боротьбі проти «економізму» та струвізму. Боротьба Плеханова проти цих течій опортунізму велася у різних аспектах: філософському, соціологічному, політекономічному. Головну увагу Плеханов приділяв економічному обґрунтуванню теорії наукового соціалізму. Він наголошував, що соціалізм як мета є «… повне заперечення сучасного суспільства», а соціалізм як рух є «… прагнення, практичне наближення до цієї мети». Критикуючи струвістську теорію пом’якшення соціально-економічний протиріч з розвитком капіталізму, П. показав, що основне протиріччя капіталізму загострюється й у цьому полягає передумова майбутньої соціальної революції пролетаріату. Плеханов виходив і те, що остаточне вирішення соціального питання може лише класова боротьба. У питаннях політекономії він, в основному, стояв на марксистських позиціях, багато зробивши для обґрунтування та пропаганди економічної теорії марксизму. Зокрема, відокремлюючи предмет політичної економії як науковий розвиток продуктивних відносин, він вніс суттєве уточнення, розрізняючи власне виробничі відносини соціально-економічні та виробничо-організаційні відносини, що відносяться до громадської організації продуктивних сил.

У теорії капіталу та додаткової вартості, що становить наріжний камінь економічної теорії марксизму, чітко проводив різницю між працею та робочою силою, на цій основі відкриваючи сутність капіталістичної експлуатації. Плеханов займав марксистські позиції і з цих позицій виступив із критикою опортунізму у сфері політичної економії, хоча іноді допускав неточні формулювання. Разом з тим, у меншовицький період діяльності він припустився низки серйозних теоретичних помилок. Зокрема недооцінював ступінь гостроти протиріч між поміщиками та селянами, принижуючи революційні здібності селянства, роль збройного повстання як засобу боротьби.

Плеханов як теоретик марксизму зробив великий внесок у захист і пропаганду економічного вчення Маркса, у розвиток російської економічної думки.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *