Нептун - завантажити безкоштовно
Химия

Нептун — завантажити безкоштовно


Завантажити реферат: Нептун

План реферату

Вступ
1. Деякі параметри планети
2. Склад та внутрішня будова
3. Супутники Нептуна
4. Історія відкриття
5. Сучасні дані про Нептун
Література

Вступ

Нептун — восьма від Сонця велика планета Сонячної системи, відноситься до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона у деяких місцях. Ще орбіту Нептуна перетинає комета Галілея. Астрологічний знак Нептун J.

1. Деякі параметри планети

Нептун рухається навколо Сонця по еліптичній, близькій до кругової (ексцентриситет 0,009), орбіті; його середня відстань від Сонця в 30,058 разів більша, ніж у Землі, що становить приблизно 4500 млн. км. Це означає, що світло від Сонця доходить до Нептуна трохи більше ніж за 4 години. Тривалість року, тобто час одного повного обороту довкола Сонця 164,8 земних років. Екваторіальний радіус планети 24750 км, що майже вчетверо перевищує радіус Землі, притому власне обертання настільки швидке, що доба на Нептуні триває лише 17,8 годин. Хоча середня щільність Нептуна, рівна 1,67 г/см3, майже втричі менше земної, його маса через великі розміри планети в 17,2 рази більша, ніж у Землі. Нептун виглядає на небі як зірка 7,8 зіркової величини (недоступна неозброєному оку); при сильному збільшенні має вигляд зеленого диска, позбавленого будь-яких деталей.
Нептун має магнітне поле, напруженість якого на полюсах приблизно вдвічі більше, ніж Землі.
Ефективна температура поверхневих областей прибл. 38 К, але в міру наближення до центру планети вона зростає до (12-14) 103 К при тиску 7-8 мегабар.

2. Склад та внутрішню будову.

З усіх елементів на Нептуні переважають водень і гелій приблизно такому ж співвідношенні, як і Сонце: однією атом гелію припадає близько 20 атомів водню. У незв’язаному стані водню на Нептуні значно менше, ніж на Юпітері та Сатурні. Є й інші елементи, переважно легкі. На Нептуні, як і інших планетах-гігантах, відбулася багатошарова диференціація речовини, у процесі якої утворилася протяжна крижана оболонка як у Урані. За теоретичними оцінками, є і мантія, і ядро. Маса ядра разом із крижаною оболонкою згідно з розрахунковими моделями може досягати 90% усієї маси планети.

3. Супутники Нептуна

Біля Нептуна рухаються 6 супутників. Найбільший їх Тритон , супутник Нептуна, Відкритий У. Ласселлом (о. Мальта, 1846). Відстань від Нептуна 394 700 км, сидеричний період звернення 5 діб 21 год 3 хв, діаметр прибл. 3200 км і радіус 1600 км, що небагатьом (на 138 км) менше за радіус Місяця, хоча маса його на порядок менша. Можливо, має атмосферу.
Другий за величиною супутник, Нереїда,
супутник Нептуна, Відкритий Дж. Койпером (США, 1949). Середня відстань від Нептуна 6,2 млн км, діаметр бл. 200 км. та радіус 100 км. Маса в 20000 разів менше, ніж маса Місяць є єдиним супутником планет з сильно витягнутою орбітою (ексцентриситет 0,75). Сидеричний період звернення прибл. 358 діб.
Можливо, має атмосферу.
Відстань Нептуна від Землі значно обмежує можливості його дослідження.

4. Історія відкриття

Після того, як у 1781 році У. Гершель відкрив Уран і розрахував параметри його орбіти, досить швидко виявилися загадкові аномалії в русі цієї планети воно то «відставало» від розрахункового, то випереджало його.
У 1832 у звіті Британської Асоціації розвитку науки Дж. Ері, який згодом став королівським астрономом, зазначав, що за 11 років помилка в положенні Урана досягла майже півхвилини дуги. Незабаром після опублікування звіту Ері отримав від британського астронома-аматора, преподобного доктора Хассея, листа, в якому висувалося припущення, що ці аномалії обумовлені впливом поки що невідкритої «зауранової» планети. Очевидно, це було першою пропозицією шукати планету, що «обурює». Ері не схвалив ідею Хассея, і пошуки не розпочалися.
А ще за рік до цього талановитий молодий студент Дж. К. Адамс зазначив у своїх записах: «На початку цього тижня з’явилася думка зайнятися відразу після отримання ступеня дослідженням аномалій у русі Урану, які досі не пояснені. Треба визначити, чи можуть бути обумовлені впливом невідкритої планети, що знаходиться за ним, і, якщо можливо, визначити хоча б приблизно елементи її орбіти, що може призвести до її відкриття».
Адамс отримав можливість приступити до вирішення цього завдання лише через два роки, і до жовтня 1843 р. попередні обчислення були закінчені. Адамс вирішив показати їх Ері, проте зустрітися із королівським астрономом йому не вдалося. Адамсу залишалося лише повернутися до Кембриджу, залишивши для Ері результати проведених розрахунків. З незрозумілих причин Ері відреагував на роботу Адамса негативно, ціною чого стала втрата Англією пріоритету у відкритті нової планети.
Незалежно від Адамса над проблемою зауранової планети працював у Франції У. Ж. Левер’є. 10 листопада 1845 р. він представив Французькій АН результати свого теоретичного аналізу руху Урана, помітивши на закінчення про розходження між даними спостережень і розрахунків: «Це можна пояснити впливом зовнішнього фактора, який я оціню у другому трактаті». Такі оцінки були проведені в першій половині 1846 року. Успіху справи допомогло припущення, що шукана планета рухається, відповідно до емпіричного Тиціуса Боде правилом, по орбіті, радіус якої дорівнює потрійному радіусу орбіти Урана, і що орбіта має дуже малий нахил до площини екліптики. Левер’є виступив із зазначенням, де слід шукати нову планету.
Отримавши другий трактат Левер’є, Ері звернув увагу на дуже близький збіг результатів досліджень Адамса і Левер’є, що стосуються руху передбачуваної планети, що обурює рух Урана, і навіть наголосив на спеціальному засіданні Ради інспекторів Грінвіча. Але він, як і раніше, не поспішав почати пошуки і почав клопотати про них тільки в липні 1846, зрозумівши, яке обурення може викликати його пасивність.
Тим часом Левер’є 31 серпня 1846 р. закінчив ще одне дослідження, в якому була отримана остаточна система елементів орбіти шуканої планети і вказано її місце на небі. Але у Франції, як і в Англії, астрономи не приступали до пошуків, і 18 вересня Левер’є звернувся до І. Галли, асистента Берлінської обсерваторії, який, отримавши дозвіл директора обсерваторії, 23 вересня разом зі студентом ДАрре почав пошуки. У перший же вечір планета була виявлена, вона знаходилася всього за 52 від передбачуваного місця.
Звістка про відкриття планети «на кінчику пера», що стало одним із найяскравіших тріумфів небесної механіки, незабаром облетіла весь науковий світ. За традицією планета отримала назву Нептун на честь античного бога.
Близько року між Францією та Англією точилася боротьба за пріоритет відкриття, до якої, як це часто буває, самі герої безпосереднього відношення не мали. Зокрема, між Адамсом та Левер’є встановилося повне порозуміння, і вони залишалися друзями до кінця життя.

5. Сучасні дані про Нептун.

Зірковий період звернення у роках

164,7

Синодичний період звернення, доба

368

Середня відстань від Сонця, а. е.

30,06

Середня відстань від Сонця, млн. км

4496

Нахилення орбіти до екліптики

1° 46′

Щільність, кг/м3

1700

Екваторіальний діаметр, км

49500

Екваторіальний радіус, км

24750

Зоряний період обертання навколо своєї осі

17,8

Нахил екватора до площини орбіти

15,8 діб

Число відомих супутників у планети

29°

Число відомих супутників

2

Література:

  • Умпл Ф. Сім’я Сонця. М., 1984.
  • Маров М. Я. Планети Сонячної системи. 2-ге вид. М., 1986.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *