Нагірна проповідь Христа
Химия

Нагірна проповідь Христа


Завантажити реферат: Нагірна проповідь Христа

Про Ісуса Христа досі точаться суперечки з приводу того, ким він був і чи існував він взагалі як історична особистість. Є думка про те, що Ісус – це збірний образ, який увібрав у себе найкращі сторони деяких знаменитих людей того часу. Однак більшість людей, у тому числі дослідників, які займаються цим питанням, вважають, що Ісус дійсно існував. Але залишається незрозумілим ким же він був? Сином Бога чи простим смертним. У Біблії говориться, що Ісус – це Син Божий, у Корані ж він згадується як простий пророк, який не має споріднених зв’язків з Богом.

І тим незмінним ким би він не був його внесок, внесок його вчення в історію людини, в історію ставлення людей незмірний. Ідеї ​​Ісуса об’єднали людей різних станів, різних вікових та етнічних груп.

Але перш ніж говорити про Ісуса необхідно трохи сказати про ті ідеї, які він проповідував про джерела їх виникнення і про час, в якому він життя.

Отже, Ізраїль, 33 рік нашої ери. Римська імперія захопивши всі поблизу країни продовжує розширюватися і посилювати свої позиції. Ізраїль одна із завойованих Римом країн. Якщо простежити за перебігом усієї історії Ізраїлю та його народу, то можна побачити, що Юдеї практично ніколи не були вільними, вся їхня історія пов’язана з рабством завоюваннями та гоніннями, довгий час цей народ взагалі не мав своєї території. Більшість народів на той час мало язичницьку релігію, Юдаїзм був винятком із загальної маси. Протягом довгих століть Євреї сповідували свою віру, яка докорінно відрізняється від усіх існуючих. Одним з основних її положень була ідея про загальну рівність перед Богом незалежно від походження та становища в суспільстві, єдиною необхідною умовою для Юдеїв була приналежність до Богообраного народу. Євреї негативно ставилися до змішаних шлюбів, такі шлюби ставали можливими лише як виняток і за обов’язкової умови прийняття іноземцем Юдейської віри.

У той час коли Іудаїзм тільки зароджувався, його ідеї були чужі настроям пануючим серед людей того часу. У ті часи люди не обтяжували себе думками про високу моральність, людина знаходилася ще на перших щаблях відокремлюють її від тварин, а отже великих висот у такому суспільстві домагалися насамперед люди, які не замислюються про ближнього, а оскільки кожна людина бажає якомога вище піднятися над. решта можна зрозуміти, що заповідям принесеним Мойсем було дуже важко прижитися в такому суспільстві.

Роблячи відповідні висновки, я схильний вважати, що Євреї зародилися не як етнічна група, а як люди, об’єднані спільною ідеєю – ідеєю рівності, ідеєю людинолюбства, ідеєю мирного співіснування один з одним. Об’єднуючою силою стало створення Релігії основою якої лягли добре всім знайомі заповіді, вони регулювали усі відносини всередині цієї групи. Мабуть, лише об’єднання врятувало цих людей від знищення. І ось згодом гурт переріс у народ зі своєю національною культурою своєю міфологією та своєю Релігією.

Але час йшов усе довкола змінювалося. Люди становили все більш і більш розвиненими, їхні стосунки впорядковувалися, життя людини набирало ціну, люди стали більше цінувати інтелект, ніж грубу фізичну силу. Тепер люди були практично готові прийняти і пропустити через душу основні положення Юдаїзму.

Але як винести на публіку, що вже стала національною, Релігію століттями охоронялася її носіями.

І тут на історичній сцені з’являється Ісус, який несе Релігію любові та рівності за межі етнічної групи.

Багато прихильників цієї віри не сприйняли Христа, оскільки він руйнував ідею Богообраного народу, тобто євреї втрачали свою індивідуальність, внаслідок чого відбувся розкол серед Ізраїлетян, одні пішли за Ісусом, інші досі вважають його лжепророком і продовжують підтримувати Юдаїзм як національну Релі.

Ісус же, заперечуючи будь-яке поділ людей у ​​тому числі й за національностями, протягом усього свого життя ніс кожній людині віру, ту віру якої він потребував віру у своє спасіння, віру в єдиного Бога, в єдину відповідальність перед ним. Слідувати за Ісусом людей штовхали різні спонукання, основну масу спонукав до цього страх, страх відповідальності. Людей приваблювала ідея звалити свої гріхи на іншу людину. Але були серед послідовників Христа і люди всім серцем повірили в нього та його вчення.

Людям завжди було властиво поглинатися утопічними ідеями про загальну рівність. Яскравим прикладом такого загального ожиотажу можна вважати ідею комунізму, але комунізм практично зжив себе, тоді як Християнство існує протягом ось уже 2000 років. Комуністичне суспільство, основні ідеї якого було закладено Марксом та Енгельсом, а ще раніше письменниками-утопістами, при найближчому розгляді при найближчому розгляді побудовано на фундаменті положень, озвучених у Нагірній проповіді. У недалекому радянському минулому кожна парторганізація на чільному місці вивішувала плакат під назвою «Моральний кодекс будівельника комунізму». Основні положення цього плаката до тексту передавали основні положення Нагірної проповіді.

Це ще раз підтверджує близькість комуністичних ідей та ідей раннього Християнства, недаремно деякі історики називають Христа «першим комуністом». Ідеї ​​комунізму та ідеї Християнства здатні однаково сильно захоплювати уми безлічі людей.

У нагірній проповіді Ісус говорить про те, що його завдання не вправити, а виконати “закон пророків”. Необхідно відзначити символізм нагірної проповіді: адже гора як така завжди означає, що ті, кого на неї зводять, якщо йдеться про речі окультні, приводяться до деяких таємниць буття. Так наприклад Мойсей, перебуваючи на вершині гори, отримав від Бога кам’яні скрижалі із заповідями. У нагірній проповіді Ісус намагається перевести у внутрішній імпульс, зробити внутрішнім, що містилося у стародавньому законі Мойсея.

У чому ж приваблива сила Нагірної проповіді? Що ж таке говорить Син Божий, що так захоплює уми людей, а говорить він начебто очевидні речі, які кожен начебто знає і відчуває всередині в серці своєму, але не може висловити язиком, а почувши збоку завмирає в потрясенні: «Та я це ж завжди знав, адже це те, що я завжди намагався пояснити самому собі».

Розглянемо деякі з основних положень:

«Ви сіль землі, якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна … »

«Ви – світло світу… тоді світить світло ваше перед людьми що б вони бачили ваші добрі справи…»

У цих трьох віршах івангелія зосереджено прагнення людини відчувати себе особистістю, що несе світло Бога оточуючим.

Кожна людина від народження є цілим світом. І ці світи у щоденному кругообігу стикаються і розходяться приносячи один одному або страждання чи радість. У країнах із високим рівнем демократії вже давно культевується поняття унікальності людської особистості, кожна людина – унікальне явище природи, «сіль землі». Людське суспільство це зовсім не набір окремих гвинтиків, такий підхід завжди призводив до величезних лих. У своєму навчанні Ісус звертається до кожної людини окремо, говорячи про її індивідуальність.

«…приміряйся з братом своїм, а потім йди і принеси дар твій пану мирись із суперником своїм швидше поки ти ще на шляху з ним…»

Хороше російське прислів’я говорить «Худий світ кращий за добру сварку» з висоти двох тисяч років історії Христос закликає припинити чвари, нехай навіть і виправдовувані так званими вищими інтересами. Не може бути інтересів вище ніж життя окремої людини і ніякий устрій світу не може вважатися справедливим, якщо в основі його лежить хоча б одна сльоза дитини.

«Ви чули, що сказано: Око за око і зуб за зуб».

А я говорю вам не протився злому, але хто вдарить тебе в праву щоку твою повернути до нього та іншу

І хто захоче взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг».

Постулат про непротивлення злу насильством дуже докладно розроблявся Л.Толстим у романі «Війна та мир». У теперішньому суспільстві поширена думка, що добро має бути з кулаками. Граф Безухов з роману Толстого теж схилявся до цієї думки та й у нинішніх умовах розгулу злочинності та міжнаціональної ворожнечі ця ідея Нагірної проповіді знаходить мало підтвердження. Хоча в ідеалі громадський устрій має виключати насильство над людиною як над особистістю.

Уважно вивчаючи інші положення нагірної проповіді можна дійти невтішного висновку, що Нагірна проповідь – це модель людського суспільства заснованого на рівноправності всіх його членів, взаємній повазі всіх і кожного, загальної справедливості, прагненні добра, миру і человеколюбию. Це – ідеал якого мають прагнути всі освічені люди й цивілізовані суспільства. Навряд чи цей ідеал можна досягти в найближчому майбутньому.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *