Критика сучасних буржуазних концепцій справедливості.
Химия

Критика сучасних буржуазних концепцій справедливості.


Завантажити реферат: Критика сучасних буржуазних концепцій справедливості

Критика сучасних буржуазних концепцій справедливості.Цю рецензію мені хотілося б розпочати із загального опису аналізованого твору. Темою даної монографії, як випливає з назви, є розгляд такого збирального поняття як «справедливість», — показано співвідношення більш менш сучасних буржуазних концепцій справедливості з теоріями справедливості минулого. Чільне місце у книзі займає розгорнута критика концепцій, найпоширеніших у капіталістичних країнах із позицій діалектичного матеріалізму. Робиться спроба «розкрити антинауковий характер» капіталістичних концепцій справедливості

У першому розділі книги розглядається еволюція теорій та наукових концепцій справедливості на різних етапах розвитку суспільства з найдавніших часів і дається та дається їх (теорій) оцінка.

Основна думка автора у цьому розділі – продемонструвати залежність розвитку філософської думки про справедливість від розвитку суспільних і насамперед виробничих відносин. Він показує, що філософські теорії того чи іншого часу є закономірним продуктом суспільства і його структури, в рамках якого вони виникли. Автор говорить про те, що історія категорії справедливості показує необхідність розгляду філософсько – соціального знання у двох нерозривно пов’язаних площинах – як виявлення його внутрішнього логічного руху, збільшення та збагачення та як відображення певних соціальних потреб. Вказується так само на ущербність буржуазних теорій справедливості оскільки вони відмовившись від прогресивних традицій суспільної думки деформують її історію, вичленовуючи і використовуючи у своїх цілях лише ті елементи проблеми справедливості які можуть служити класовим цілям і захисту експлуататорського ладу.

У другому розділі ставиться метою глибокий аналіз структури філософії справедливості і пошуки її ідеальної формули буржуазними філософами.

Автор піддає критиці думки, що склалися в буржуазній філософії про те, що справедливість або не може бути пізнана за допомогою науки взагалі, або можливості її пізнання поширюються лише на формально-логічну структуру справедливості. Основним пороком пошуків універсальної формули справедливості є відрив формально-логічної структури цієї категорії від її соціального змісту. Такий відрив заснований на застосуванні лише принципів формальної логіки та ігноруванні соціального чинника та прагне підпорядкувати сферу буття у сфері свідомості. Підсумком цього твердження є те, що міркувати про рівність і справедливість не помічаючи конкретної суспільної ситуації, а саме основних сил, що борються в суспільстві, — означає ставити знак рівності між віджилими соціальними порядками і потребами суспільно-історичного процесу.

Третя глава присвячена переважно кризі природничо-правової доктрини, а як і проблемі співвідношення правничий та справедливості.

Криза природничо-правової доктрини на думку автора висловився у стійкій нездатності вирішити ряд найважливіших для неї питань. Насамперед, йдеться про обґрунтування тих вимог, які становлять зміст природного права та природничо-правової справедливості. Як наріжний камінь буржуазних концепцій справедливості виступає ідеалістичне трактування буття. Відповідно до наведених автором аргументів помилка буржуазних філософів у тому, що прагнучи подолати протилежність між матерією і свідомістю, матеріалізмом і ідеалізмом, відокремлюють буття від матерії і розглядають його поза матерією, лише як передумову останньої. Так само в категоричній формі стверджується, що в навчаннях про справедливість, пронизаних ідеями ідеалізму посилання на природу речей покликані виявити не справжнє джерело справедливості, а, навпаки, показати вічність і незмінність буржуазної справедливості в реальному суспільному житті. У протиставлення ідеалістичному наводиться діалектико-матеріалістичний підхід до природи речей як джерела соціальних норм, що передусім передбачає виявлення основних закономірностей у суспільному розвиткові.

Розгляд питання про співвідношення права і справедливості по суті зводиться до з’ясування їхнього взаємного розташування. Простіше кажучи, право над справедливістю чи справедливість над правом? Стверджується, що буржуазна філософія має дві відповідно протилежні позиції, причому жодна з них не є науково обґрунтованою. У монографії це пояснюється нерозв’язними у межах буржуазних суспільних відносин протиріччями між правом і справжньою справедливістю. І про ці протиріччя розбиваються всі концепції справедливості, які висувають буржуазні філософи.

Четверта глава монографії присвячена розгляду проблеми соціальної справедливості та її розгляду у буржуазній теорії.

Основному вивченню піддається питання справедливого розподілу благ у суспільстві та модель, коли він розподіл буде істинно справедливим. Капіталістичне суспільство, засноване на свободі приватної власності та підприємництва породжує несвободу як трудящих, а й дрібних підприємців, розчавлених монополістичним капіталом, що веде своєю чергою несправедливий розподіл благ на користь буржуазії. Робиться спроба обґрунтування того, що в рамках капіталістичної системи держава не здатна та не зацікавлена ​​у вирішенні питань справедливого соціального розподілу. Скільки – небудь значного поліпшення свого становища здатні досягти лише самі робітники, оскільки вони у цьому по-справжньому зацікавлені.

П’ятий і останній розділ книги носить назву «Марксизм-ленінізм – єдина наукова альтернатива буржуазним концепціям справедливості.

У цьому заключному розділі поряд із критиком капіталістичного підходу філософії до вивчення справедливості автор показує перевагу марксистсько-ленінського підходу. З посиланням на К. Маркса наводяться два поняття справедливості:

1. Поняття справедливості у вузькому значенні, у якому справедливість розуміється як визнання того, що людині належить за правом трудового вкладу чи заслуг

2. Поняття справедливості в широкому сенсі, в якому справедливість розуміється як визнання кожної людської особистості і належних їй прав незалежно від будь-якого її внеску, в силу її приналежності до людського роду. Йдеться про той мінімум благ, який необхідний кожному виходячи з родової приналежності його до людства.

У результаті роздуми автора приходять до того, що основою справедливого розподілу благ є рівне ставлення людей до засобів виробництва. Наводиться основний принцип соціалістичної справедливості: «Від кожного за здатністю – кожному за працею».

У висновку розгляду в рамках твору проблеми справедливості автор дійшов двох основних висновків:

1. Життя переконливо довело неспроможність буржуазної соціальної теорії та її нездатність виробити послідовну наукову концепцію справедливості, що стало закономірним наслідком соціальних і духовних процесів, властивих капіталістичному суспільству.

2. Марксизм-ленінізм, виявляючи об’єктивне зміст справедливості, робить її предметом всебічного наукового аналізу, заснованому на класовому аналізі. Його основним висновком є ​​положення про те, що справжня справедливість епохи пов’язана з прогресивною стороною економічних відносин, що існують у даному суспільстві, виразником якої є прогресивний клас.

Під час підготовки видання було опрацьовано велику кількість теоретичного матеріалу та його явне переважання фактичних даних. Це, очевидно, обумовлено насамперед цілями цього розгляду, а також його метедом. Основний акцент робиться на порівнювання історичної спадщини філософської думки про справедливість, сучасних на тому етапі (книга видана в 1977 році) капіталістичних концепцій, та їх порівняння з діалектико-матеріалістичної концепцією. Зрозуміло, у цьому порівнянні автора завжди « очевидне » перевага виявляється за марксистко-ленінської теорії.

У підбиття підсумків можна сказати, що ця книга була свого часу, як і тисячі подібних видань, типовим плодом радянської пропаганди, розрахованого на підготовленого інтелектуального читача (науковців, викладачів ВНЗ).

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *