Ешерихії як етіологічні агенти внутрішньолікарняних інфекцій
Химия

Ешерихії як етіологічні агенти внутрішньолікарняних інфекцій


Завантажити реферат: Ешеріхії як етіологічні агенти внутрішньолікарняних інфекцій

План реферату

Ешеріхії, як етіологічні агенти внутрішньолікарняних інфекцій.

Синтез гемолізинів забезпечується плазмідою.

Література

1. Ешеріхії, як етіологічні агенти внутрішньолікарняних інфекцій.

Внутрішньолікарняні інфекції, що називаються також нозокоміальними, є важливою причиною захворюваності та смертності. Їх визначають як інфекції, які виникають у хворих після вступу до лікувального закладу за умови, що в момент надходження у хворого не було клінічних проявів цієї інфекції, і він не знаходився в інкубаційному періоді. У цю категорію включають також інфекції, придбані хворим під час перебування у стаціонарі, але не виявлялися клінічно до моменту його виписки. Оппортуністичні інфекції розвиваються у хворих з пошкодженими захисними механізмами. Їхніми збудниками служать інфекційні агенти, які зазвичай не викликають захворювання у здорових людей. Причиною багатьох опортуністичних інфекцій є мікроорганізми, що входять до складу власної мікрофлори хворого (аутоінфекція), причому ці опортуністичні інфекції часто неминучі, тому що їх розвиток пов’язано з дефектами слизових оболонок або інших захисних механізмів (аутохтонна інфекція).

Одним із найчастіших збудників – на її рахунок припадає близько 19% внутрішньолікарняних інфекцій – є Esherichia coli. Цей мікроорганізм є комменсалом шлунково-кишкового тракту, звідки вона, у разі порушення проникності нормальних анатомічних бар’єрів, може поширюватися і вражати прилеглі органи. Після потрапляння інфекції в первинне вогнище подальше її поширення здійснюється зі струмом крові. Внаслідок цього бактеріємія, можлива при всіх грамнегативних інфекціях, може призвести до шоку, зумовленого ендотоксинами. До факторів, що привертають до бактеріємії відносять цукровий діабет, цироз печінки, лейкоз, лімфому або карциному, протипухлинні хіміотерапевтичні засоби або імунодепресанти, а також ряд хірургічних процедур та інфекції сечовивідних, жовчовивідних шляхів та шлунково-кишкового тракту. Групи особливого ризику становлять новонароджені, вагітні та особи похилого віку з порушенням сечовиділення внаслідок патології передміхурової залози.

Більш ніж 50% захворювань, викликаних кишковою паличкою, вхідними воротами інфекції служить сечовий тракт; поширені також інфекції, що виходять з печінки та жовчних проток черевної порожнини, шкіри та легень.

Морфологія, фізіологія Ешеріхії – палички розмірами 1,1 – 1,5 х 2,0-6,0 мкм. У препаратах розташовуються безладно. Рухливі – пертрихи, але є й варіанти, позбавлені джгутиків. Фімбрії (пили) мають усі ешерихії. Розмножуючись при температурі 37°С, на щільних середовищах (середовище Ендо) утворюють S- та R-колонії. У рідких середовищах дають помутніння, потім осад. Багато штами мають капсулу або мікрокапсулу і на живильних середовищах утворюють слизові колонії.

Біохімічні властивості ешерихії визначають при диференціації ешерихій від представників інших пологів, сімейства ентеробактерій. Вони утворюють індол, не дають позитивної реакції Фогеса-Проскауера, не утворюють H2S, виробляють ферменти, що розщеплюють глюкозу, лактозу, сахарозу, маніт з утворенням кислоти і газу.

Антигени. Ешеріхії мають соматичні (О), капсульні (К) і джгутикові (Н) антигени. За специфічністю О-антигена кишкові палички ділять на серогрупи (близько 170). Багато штами окремих сіро-груп мають загальні анти-гени з мікроорганізмами інших ешері-хій, а також з шигелами, сальмонелами та іншими ентеробактеріями.

К-антигени у ешерихій складаються з 3 антигенів — А, В, L, що відрізняються чутливістю до температурного впливу: В-і L-антигени термостабільні, руйнуються при кип’ятінні; А-аніген термостабілен, інактивується лише при 120 С. Поверхневе розташування К-антиген маскує О-антиген, який визначають після кип’ятіння досліджуваної культури. У ешерихій відомо близько 97 сероварів за К-антигенами.

Н-антигени є типоспецифічними, що характеризують певний серовар усередині О-груп. Описано понад 50 різних Н-антигенів.
Фактори патогенності ешерихій та патогенез ешеріхіозів. Кишкова паличка має фактори адгезії, колонізації (фімбрії та пили, фібрили) та токсичності (ендотоксин, ентеротоксини, гемолізини, лецитини).

Ендотоксин здатний викликати септичний шок при бактеріємії шляхом впливу на клітинні мембрани та компоненти систем згортання крові та комплементу (класичний та альтернативний шлях), що призводить до підвищення згортання крові, пошкодження клітин та порушення кровотоку, особливо мікроциркуляції.

Ентеротоксини, білкової природи (синтез детермінований Ent-плазмідою) — термолабільний (LT), що нагадує холероген, складається з п’яти В субодиниць і однієї А субодиниці (проникає всередину клітини і активує аденілатциклазу), швидкодіючий, і термостабільний (ST) діючий

2. Синтез гемолізинів забезпечується плазмідою.

Нормальним мешканцем кишечника людини є умовно-патогенна E. coli, що володіє ендотоксином, фімбріями (пилями), що не викликає в умовах нормального проживання будь-яких захворювань.

Гострі кишкові захворювання спричинюють патогенні ешерихії. Залежно від поєднання факторів патогенності виділяють:

1. ЕТЕ (енеротоксигенні ешерихії), у яких переважає ентеротоксин. Вони колонізують мікроворсинки без їх ушкодження, викликаючи гіперсекрецію рідини, сильну діарею та зневоднення (діарея мандрівників, холероподібні захворювання у дітей). Серогрупи О4, О6, О20, О78 та ін.

2. ЕПЕ (ентеропатогенні ешерихії), викликають гастроентерити, колонізуючи плазмолемму з ушкодженням епітелію. Сіркогрупи О26, О55, О111.

3. ЕІЕ (ентероінвазивні ешерихії) розмножуються всередині епітеліоцитів, викликаючи руйнування клітин, зумовлюють дизентеріоподібні захворювання. Сіркогрупи О124, О144.

4.Ешеріхії, що викликають геморагічні коліти (діють на проникність судин) О157.

Шляхи зараження фекально-оральний, побутовий (через медобладнання, аутоінфекція). Джерело зараження – людина. Велике значення має можливість швидкого розповсюдження патогенних плазмід серед споріднених мікроорганізмів.

Діагностика ешеріхіоз здійснюється бактеріологічним методом. На першому етапі — посів матеріалу (випорожнення при ОКЗ, сеча при сечостатевих запаленнях, жовч, гнійні відділення, кров при колісепсисі) на диференціально-діагностичні середовища (середовище Ендо), на другому етапі — ідентифікація колоній, мікроскопія за Грамом; проведення реакції аглютинації на склі з матеріалом з окремих колоній з поліваленітною О-сироваткою (для визначення видової приналежності), потім — з моновалентними О-і Н-сироватка-ми; пересівши на середу Ресселя (чиста культура). На третьому етапі визначають приналежність до серогруп і сероваріантів реакції аглютинації на склі, проводять розгорнуту реакцію аглютинації в пробірках; визначать біохімічні властивості (посів на строкатий ряд, реація Фогеса-Проскауера); проводять фаготипування, визначають шанобливість до антбіотиків.

Профілактика та лікування. У попередженні колінфекцій дітей раннього віку основне значення має дотримання санітарно-гігенічних правил у пологових будинках та дитячих установах, де є небезпека поширення патогенних ешерихій. Важливо виявляти хворих та носіїв, ізолювати їх та лікувати.

Для лікування захворювань, спричинених кишковими паличками, використовують біопрепарати: біфідумбактерин, лактобактерин, коліпротейний бактеріофаг.
Кишкові палички чутливі до ряду антибіотиків (тетрациклін, левоміцетин, поліміксин, ампіцилін), до нітрофуранових препаратів. Однак останніми роками збільшилася кількість стійких до антибіотиків штамів ешерихій, що виділяються як від здорових, так і хворих людей. Придбання резистентності обумовлено передачею R-плазміду.

Використана література:

1. Внутрішні захворювання під ред. Е. Браунвальда, т. 3. М, Медицина -1993
2. Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія за ред. Л. Б. Борисова, М – 1994
3. Керівництво до лабораторних занять з медичної мікробіології, вірусології, імунології за ред. Л. Б. Борисова, М — 1993

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *