Вплив парникового ефекту на зміну клімату Землі
Химия

Вплив парникового ефекту на зміну клімату Землі


Скачати реферат: Вплив парникового ефекту на зміну клімату Землі

Зміст реферату

1. Парниковий ефект

2. Гарячі області материків планети

3. «Немовля Христос»

Висновок

Література

1. Парниковий ефект

Щось недобре твориться з погодою! Про це говорять на лавах люди похилого віку. Про це ж міркують на своїх семінарах та конференціях вчені. Старожили з подивом помічають, що перестали збуватися численні народні прикмети на кшталт: «Якщо літо було холодним, то зима…» Немов у природі відбуваються процеси, які вже не вписуються в колишні схеми та формули. Аномальні та досить потужні звичайні землетруси, грандіозні повені та урагани стали частими гостями у багатьох країнах світу, які раніше про такі біди знали лише з чуток.

У 1996 році на Землі сталося 600 різних природних катаклізмів, у тому числі 200 ураганів, 170 повеней та 50 землетрусів. Це на 23 більше, ніж у 1995 р. Стихія забрала 11000 людських життів. Чи буде побитий цей сумний рекорд нинішнього 1999 року?

Дані про те, що відбувається в природі (весна 1997 р.):

  • незвичайно рання, незвичайно спекотна весна у Сибіру; незважаючи на надзвичайну велику кількість снігу в багатьох регіонах повені не сталося, тому що сніг буквально випарувався.
  • у США через сильні повені кілька штатів оголошено зоною надзвичайного лиха.
  • зливова повінь в Алжирі!
  • повені в Таджикистані та Грузії.
  • незвичайно холодна весна у Європі; яблуні у цвіті, а квіти… у льоду.
  • через незвичайно холодну весну лелеки, що прилетіли до Європи з Африки, покрутилися… і полетіли до Африки.
  • посуха в Англії, рекордне обмілення Темзи.

На тлі подібних явищ на планеті кліматична ситуація в Томську, Новосибірську та Кемерово в грудні 1997 року виявилася щедрим подарунком природи — Західний Сибір проявив себе райським куточком.

2. «Гарячі області» материків планети.

П. Джоунс та Тома М.Л. Віглі представляють результати десяти років наукових досліджень про зміну клімату на всій нашій планеті за 130 років з 1860 по 1990 рік.

Отримані результати вже на рівні 1990 викликають ефект — «ну, погода, ти даєш!»

Стисло з результатів випливає, що за 130 років загальносвітова середньорічна температура збільшилася на 0,5 градуса. Начебто дрібниця, тільки треба врахувати, що за розрахунками різних авторів, підвищення цієї температури на 1,5-2,5 градуса викликає зникнення «крижаних шапок» Землі та підвищення загального рівня Світового океану на 100-150 м. Попередній аналіз привів авторів до висновку про значущість та необхідність вивчення впливу на зміну середньої температури причин, які достатньо вивчені, – «причин парникового ефекту». Цей ефект обумовлений зростанням концентрації парникових газів, створюють, в основному, викиди споживчих димових газів, що продовжуються вже два століття, затримують випромінюване Землею тепло в космос. Для виділеного парникового ефекту авторами проведено комп’ютерне моделювання з урахуванням різноманітних моделей парникових ефектів. Результати розрахунків автори винесли до тексту малюнку. Щоб наочніше проілюструвати свої розрахунки, Джоунс та Віглі опублікували карти земних півкуль, де різними кольорами відзначили області зміни температури. Аналіз цих схематичних карт-рисунків для обох півкуль показує, що на нашій планеті є лише дві малі області, де середньорічне підвищення температури становило 2,5 градуса цельсія за той же 130-річний період. Одна область – у Канаді, інша – у Західному Сибіру. З огляду на широкій області загального західносибірського потепління на 1,5-2 градуси.

Загальна «сибірська» область починається на півночі Гренландії, стосується північних частин Шпіцбергена і Нової Землі, входить в гирло Обі і, розширюючись, включає Західний Сибір, Середню Азію, Афганістан, канадське «плями» також входить частиною в велику область аляско-канадського. Великі області потепління з’явилися також у південній частині Індійського та обох частинах Тихого океану. Маленька область такого потепління розташована на сході узбережжя Землі Вілкса в Антарктиді. Тоді як у всіх центральних районах Антарктиди середньорічна температура знизилася!

Вплив парникового ефекту на зміну клімату Землі

Огляд-оцінка приватних кліматичних сюрпризів 1997

Влітку та восени 1997 р. на Євразію обрушився цілий каскад повеней. Китай, Польща, Чеська Республіка та Франція. Офіційно заявлено, що за 1000-річну відому історію людства Одер, який зазвичай спокійно тече по Чехії і вздовж кордону Польщі та Німеччини, не обрушувався з такою силою на ці землі. Цілком можливо, що ці катаклізми пов’язані з таненням арктичної «полярної шапки» планети, що почалося, і з залученням в активний оборот величезних мас води.

Як стверджують фахівці, Алтайські гори та Кавказ за останні 150 років втратили майже 70% свого льодовикового покриття.

Потепління в районі Антарктиди викликало обвалення льодовиків площею кілька тисяч квадратних кілометрів і підвищення рівня Світового океану. Тобто йде інтенсивне, згідно з результатами Джоунса – Віглі, танення крижаних шапок планети. Зрозуміло, що затоплять території, де проживають десятки мільйонів людей.

3. «Немовля Христос»

Тихоокеанський перебіг Ель-Ніньо вважається аномальним кліматичним явищем — подією століття, відкритим лише чверть століття тому. Примітно, що приблизно в цих же 70-х роках були відкриті вперше по відношенню до території всього світу в Антарктиді озонові дірки. Ці дірки тільки згодом були зафіксовані і в інших місцях планети, а в 1996 р. вони широко вшанували своєю присутністю територію Західного Сибіру. З того часу обидві ці загадки природи міцно влаштувалися в південній півкулі на додачу до несподівано потужного похолодання на більшій частині Антарктиди. Але це не все. За даними американського національного управління з вивчення океану та атмосфери протягом червня 1997 р. відбулося безпрецедентне підвищення температури поверхневих шарів води в центральній частині Тихого океану – на цілих 4 градуси за Цельсієм.

Причина цього дивовижного та тривожного феномену не зрозуміла. Залишається одне пояснення — знаменита течія Ель-Ніньо, що є відгалуженням теплої екваторіальної течії. Ця загадка природи — Ель-Ніньо — виникає біля берегів Перу з дивною 12-річною періодичністю і завжди напередодні різдва, що й викликало його назву. Виникнення, «витівки немовляти» і траєкторія його руху акваторією Тихого океану поки що не можуть отримати повного наукового пояснення через аномальність його поведінки. Згідно з останніми публікаціями ЗМІ по Ель-Ніньо, течія виникає біля берегів Перу і супроводжується теплими пасатами на схід. І починаються «витівки немовляти» на всій території Тихого океану, що формують зміни клімату та погоди. Течія ж, що утримується вітрами в Індонезії, повертає у зворотний бік і обрушується на Південну Америку. Між іншим, чому – не відомо. Але в результаті в 1997 р. в Індонезії та на островах Тихого океану спека перевершила межу витривалості старожилів-аборигенів. А в Латинській Америці зазвичай починаються тропічні зливи, тож за два місяці 1997 р. там випало опадів більше, ніж за цілий рік. Потім, награвшись, «немовля» рухається у бік США і нагороджує північно-запад цієї країни рясним снігопадом, а теплолюбних каліфорнійців — похолоданням і натиском найсильнішого вітру. Збитки від Ель-Ніньо в 1972 році склали 13 мільярдів доларів і загибель 1,5-2 тисячі осіб. Дослідження феномена Ель-Ніньо показує, що його згубний вплив на кліматичні процеси посилюється парниковим ефектом. Управи на Ель-Ніньо немає. Знань про його загадки та сюрпризи теж немає. Поки що можливо лише стежити за його виникненням і намагатися прогнозувати його поведінку.

«Якщо таємниця немовляти не буде незабаром розкрита, то аномальні підступи Бермудського трикутника здадуться дитячими забавами в порівнянні з витівками гостя, що з’являється на планеті перед Різдвом!»

М. Чижиков.

Висновок

Проблема історичних та сучасних змін клімату виявилася дуже складною і не знаходить рішення у схемах однофакторного детермінізму. Поряд із зростанням концентрації вуглекислого газу важливу роль відіграють зміни озоносфери, пов’язані з еволюцією геомагнітного поля. Розробка та перевірка нових гіпотез є необхідною умовою пізнання закономірностей загальної циркуляції атмосфери та інших геофізичних процесів, що впливають на біосферу.

Література

  1. «У світі науки», №10, 1990
  2. «Калейдоскоп», 12 (46), 1997 р.
  3. «Екологія та майбутнє», Г.А. Ковалів, 1988 р.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *